Рішення

від 25.10.2012 по справі 5011-47/11696-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/11696-2012 25.10.12

За позовом Дочірнього підприємства "ПРОМЗІЗ-Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю

"Промислові засоби індивідуального захисту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"

про стягнення 16 417,48 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Оліна О.М. -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.10.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 16 417,48 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/11696-2012, розгляд справи було призначено на 02.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 та від 16.10.2012 розгляд справи було відкладено до 16.10.2012 та до 25.10.2012 з метою виконання учасниками судового процесу вимоги суду, а також витребування у сторін додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 25.10.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 21/10-ГК від 21.11.2011 було поставлено відповідачу товар на суму 50 224,80 грн. Проте відповідач не здійснив у повному обсязі оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 500,00 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 123,64 грн. та 24 % річних -1 739,84, а також у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України 54,00 грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідач своїх представників в судове засідання 25.10.2012 - не направив, однак в судовому засіданні 16.10.2012 надав пояснення по суті спору.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2011 між позивачем -Дочірнім підприємством "ПРОМЗІЗ-Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", як постачальником, та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" , як виконавцем, було укладено договір № 21/10-ГК, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти такий товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

Умовами договору № 21/10-ГК від 21.11.2011 сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 14 днів з моменту підписання обома сторонами специфікацій на партію товару або у строки, зазначені у специфікації (п. 3.1.). На прохання покупця, постачальник забезпечує доставку товару (без розвантаження) на адресу, що вказується покупцем. У такому випадку вартість доставки товару включається до рахунку-фактури, а строк поставки збільшується на 5 робочих днів (п. 3.2.). Датою поставки товару вважається дата його передачі постачальником уповноваженому представнику покупця або транспортній організації, що виконує доставку. Про поставку товару свідчить підпис уповноваженої особи покупця або уповноваженого представника транспортної організації у видатковій накладній або інших еквівалентних ним документах (п. 3.3.). Оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування покупцем на рахунок постачальника коштів протягом 30 днів з дати поставки товару. Датою оплати товару є дата надходження відповідних сум на банківський рахунок постачальника (п. 4.2.).

Відповідно до видаткової накладної № 11004 від 22.11.2011 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписані представниками позивача та відповідача, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 50 224,80 грн.

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), а саме: № 86 від 22.11.2011 , виданої ТОВ "Грінко-Київ" на ім'я Приліпко О.В., останній був уповноважений на отримання товару від позивача (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Як зазначає позивач в письмових поясненнях по справі, у зв'язку із наведеним, на виконання вимог п. 4.2. договору № 21/10-ГК від 21.11.2011, ДП "ПРОМЗІЗ-Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" разом із накладною № 11004 від 22.11.2011 передало відповідачу рахунок-фактури № 11004 від 22.11.2011 на оплату товару згідно вказаної накладної за наведеним договором (належним чином засвідчена позивачем копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 21/10-ГК від 21.07.2011 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач лише частково здійснив розрахунок за отриманий товар у строк, встановлений п. 4.2. договору № 21/10-ГК від 21.11.2011, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 13 500,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 5.2. договору № 21/10-ГК від 21.11.2011 встановлено, що за порушення відповідачем строку оплати отриманого товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення. Крім того, відповідач на вимогу позивача, зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач, як постачальник , на виконання умов договору № 21/10-ГК від 21.11.2011 поставив відповідачу товар на загальну суму 50 224,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 11004 від 22.11.2011, яка підписана представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій та зауважень.

У зв'язку із наведеним, як зазначив позивач та не заперечив відповідач, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактури № 11004 від 22.11.2011 на оплату товару за договором № 21/10-ГК від 21.11.2011 на загальну суму 50 224,80 грн.

Проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару в строк, встановлений п. 4.2. договору № 21/10-ГК від 21.11.2011 -виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 13 500,00 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором № 21/10-ГК від 21.11.2011 -не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 21/10-ГК від 21.11.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 21/10-ГК від 21.11.2011 в розмірі 13 500,00 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 13 500,00 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором № 21/10-ГК від 21.11.2011, позивач просить стягнути з відповідача за період з 23.12.2011 до 05.07.2012 пеню в сумі 1 123,64 грн.

Разом з тим, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахувань прийшов до висновку, що позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, положенням якої встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем для нарахування пені за договором № 21/10-ГК від 21.11.2011 вказано період, а саме - з 23.12.2011 до 05.07.2012, що складається з 193 днів та перевищує термін в 6 місяців, а тому у зв'язку із наведеним судом було проведено власний розрахунок пені, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який має наступний вигляд:

Договір, Видаткова накладнаСума боргуПеріод заборгованості для нарахування пеніРозмір облікової ставки НБУСума пені Договір № 21/10-ГК від 21.07.2011, видаткова накладна № 11004 від 22.11.2011 13 500,00 грн. 23.12.2011-22.03.2012 7,75 % х 2 521,69 грн. Договір № 21/10-ГК від 21.07.2011, видаткова накладна № 11004 від 22.11.2011№ PR-0000007 від 28.04.2011 . 23.03.2012-25.06.2012 7,5 % х 2 527,05 грн. . Всього: 1 048,74 грн. Отже, з огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1 048,74 грн. за період з 23.12.2012 до 25.06.2012.

Серед іншого, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором № 21/10-ГК від 21.11.2011, позивач просить стягнути з відповідача за період з 23.12.2011 до 05.07.2012 24 % річні в сумі 1 739,84 грн. та інфляційні нарахування в сумі 54,00 грн. за період з січня 2012 до травня 2012.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки 24 % річних та інфляційних нарахувань, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором№ 21/10-ГК від 21.11.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 % річних та інфляційних нарахувань є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 24% річних в сумі 1 739,84 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 54,00 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (ідентифікаційний код - 32982190, місцезнаходження: 01133, м. Київ,бульвар Лесі Українки, буд. 7 Б, кв. 47) на користь Дочірнього підприємства "ПРОМЗІЗ-Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (ідентифікаційний код -34356774, місцезнаходження: 08298, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 32) 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. -основного боргу, 1 048 (одна тисяча сорок вісім) грн. 74 коп. -пені, 1 739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 84 грн. -24 % річних та 54 (п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. -інфляційних нарахувань, 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 16 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 30.10.2012