Рішення

від 23.10.2012 по справі 5011-9/11855-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11855-2012 23.10.12 За позовом Приватного підприємства «Агрозавод»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-переробний комбінат»

Про стягнення 87822,26 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Приходько С.В. (дов. б/н від 23.04.2012р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агрозавод»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-переробний комбінат»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 87822, 26 грн., з яких 30375,00,55 грн. основної заборгованості за Договором купівлі-продажу № 01-12 від 21.12.2010 року за поставлений товар, 53755,51 грн. -штрафних санкцій, 1472,75 грн. трьох відсотків річних та 1859,00 грн. інфляційних витрат за неналежне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 01-12 від 21.12.2010 року в частині оплати за поставлений позивачем товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 526, 530, 549, 550, 610, 611, 625, 655, 691, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/11855-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2012 року надав додаткові матеріали по справі, витребувані судом, а також оригінали документів для огляду в судовому засіданні, а також підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судове засідання 23.10.2012 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду від 30.08.2012 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке доставлено відповідачеві 11.09.2012 року.

Враховуючи те, що нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2010 року між Приватним підприємством «Агрозавод»(далі по тексту -Позивач; Продавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-Переробний комбінат»(далі по тексту -Відповідач; Покупець за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу № 01-12 (далі по тексту -Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар у власність та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 2 договору визначено, що під товар розуміється пшениця 42,5 тон, ціна за одиницю 1400,00 грн., а вартість товару разом з ПДВ складає 71400,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата здійснюється шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця коштів в сумі 71400,00 грн. до 15 січня 2011 року.

Згідно п. 4.1 Договору Поставка товару здійснюється до 31.12.2010 року і супроводжується відповідними документами: видатковими накладними, податковими накладними та сертифікатами якості.

На виконання умов Договору № 01-12, 23.12.2010 року позивачем здійснено поставку обумовленого договором товару відповідачеві, що підтверджується видатковою накладною № РН-70.

Проте відповідач своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару у строки, визначені договором, та у повному передбачені не виконав, оплативши товар лише частково на суму 40665,00 грн.

За твердженням Позивача, Відповідачем станом на момент подання позову не здійснено оплату за поставлений товар у повному обсязі, а отже сума заборгованості Відповідача складає 30735,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача 53755,51 грн. штрафу, передбаченого п. 6.1 договору, 1472,75 грн. 3% річних та 1859,00 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Відповідач ніяких доказів на спростування викладеного не подав, правом на подання відзиву не скористався.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково , виходячи з наступного.

Укладений між сторонами спору Договір № 01-12 є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав повністю та належним чином, що підтверджується відповідною видатковою накладною № РН-70 від 23.12.2010 року, яка засвідчує прийняття товару уповноваженою особою відповідача у справі -Денисенко І.М. на підставі довіреності № 160 від 21.12.2010 року (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні).

Відповідач своїх заперечень щодо якості товару не надав, поставлений позивачем товар прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи та штампом відповідача, який міститься на вказаних накладних.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як про те зазначає позивач, відповідач лише частково оплатив поставлений товар на суму 40665,00 грн., замість належних до сплати 71400,00 грн.

Своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару у повному обсязі відповідач не виконав, чим порушив вказані вище норми права та умови п. 3.1. укладеного договору щодо строків оплати. Доказів протилежного суду станом на момент розгляду справи відповідач не надав.

01.08.2012 року між сторонами спору підписано акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками юридичних осіб, відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість щодо оплати поставленого товару на суму 30735,00 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за поставлений товар в сумі 30735,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1. Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 30735,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 53755,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до п. 6.2 договору.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню на суму 2375,44 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 6.1 укладеного між сторонами договору, за порушення умов цього договору до винної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі 0,3% від загальної суми договору за кожний день прострочки.

Відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З огляду на наведену норму, сторони у договорі можуть визначити інший розмір санкцій тільки в тому випаду, якщо такий розмір законом не встановлено.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за невиконання умов договору, зокрема, і щодо порушення строків оплати грошового зобов'язання, сторони передбачили відповідальність у п. 6.1 договору, не визначивши конкретно який саме вид штрафних санкцій вони застосовують.

Виходячи зі змісту поняття пені, викладено у ст. 549 ЦК України, а також норми ч. 6 ст. 231 ГК України, за порушення грошового зобов'язання може бути стягнута пеня, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ на строк шість місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, які за своєю правовою природою є пенею, відповідно до якого загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 2375.44 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30735.00 16.01.2011 - 16.07.2011 182 7.7500 % 0.042 %* 2375.44 Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1472,75 грн. трьох відсотків річних та 1859,00 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розглянувши дані вимоги, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню на суму 952, 78 грн., з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 1472,75 грн. відповідно до розрахунку, здійсненому позивачем, правильність якого перевірена судом.

При перевірці розрахунку інфляційних витрат, суд встановив, що позивачем не враховувалось від'ємне значення інфляції за певні місяці, тобто інфляційний індекс застосовувався вибірково, що є порушенням норм чинного законодавства та методики розрахунку.

Відповідно до Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права"сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97р.)

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 16.01.2011 - 20.08.2012 30735.00 1.031 952.78 31687.78 Отже, заявлені позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, як і вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, інші позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-Переробний комбінат» (01135, м. Київ, вул. Пестеля, буд. 15, код ЄДРОПУ 24267647, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства «Агрозавод» (03150, вул. Барбюса, 5-а, код ЄДРПОУ 25293368) 30735 (тридцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 2375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 44 коп. пені, 1472 (Одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 75 коп. трьох відсотків річних, 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 702 (сімсот дві) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 30.10.2012 року

Суддя Г.П. Бондаренко