Рішення

від 06.02.2012 по справі 5015/69/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.12 Справа№ 5015/69/12

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 13'966,00 грн.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Брик І.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 -представник (дов.№б/н від 18.01.2012р., дійсна до 18.01.2015р.);

Від відповідача: не з'явився

Позов заявлений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»про стягнення заборгованості в сумі 13'966,00 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 23.01.2012р. Ухвалою суду від 23.01.2012р. розгляд справи відкладався до 06.02.2012р., через неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду від 05.01.2012р., а також з метою надання відповідачу можливості для реалізації свого права на захист.

В судовому засіданні 06.02.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13'966,00 грн. та судовий збір в розмірі 1'411,50 грн.

В судові засідання 23.01.2012р. та 06.02.2012р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвал суду від 05.01.2012р. та від 23.01.2012р. не виконав, відзиву на позов не надав, тому суд вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

05.09.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопром»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №05-09/1. Термін дії даного договору встановлювався з моменту підписання до 31.12.2011р. (п.6.1 договору).

З п.1.1. даного договору випливає, що продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність товари, згідно накладних на відвантаження, а покупець (відповідач) зобов'язувався приймати товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору -загальна сума за цим договором складає 13'966,00 грн. Розрахунки за поставлені товари здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 днів після відгрузки товару покупцю або готівкою (п.3.2. договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу, 21.09.2011р. позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) товар, згідно з видатковою накладною №РН-32, а відповідач отримав даний товар. Як вбачається з даної видаткової накладної №РН-32 від 21.09.2011р., загальна вартість товару складає 13'966,00 грн. (без ПДВ) (наявна в матеріалах справи).

Станом на день подання позову основний борг відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу №05-09/1 від 01.09.2011р. становив 13'966,00 грн.

Докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.655 ЦК України -за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України -покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.612 ЦК України -боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України -порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ст.175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до ст.526 ЦК України - зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов 'язань у натурі. У господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції (ст.216 ГК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України -відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно з ст.33 ГПК України -кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України -обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у повному обсязі, що зокрема вбачається з видаткової накладної, підписаної представником відповідача та скріпленими печатками, без жодних застережень, проте, в порушення зобов'язання, передбаченого договором, відповідач не оплатив позивачу вартості отриманого товару.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 06.02.2012р., судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 07.02.2012р.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 193, 216, ч.2 ст.218, ст.219 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 610, 612, 629, 655, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»(79007, м.Львів, вул.Шпитальна, 11/23, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31805045) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1) 13'966 грн. 00 коп. -основного боргу; 1'411 грн. 50 коп. -судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Гулик Г.С.