Постанова

від 08.11.2006 по справі 497/7-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

497/7-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" листопада 2006 р.                                                                   Справа № 497/7-06

10 год. 55 хв.                                                                                      м.Київ, вул.Комінтерну, 16

                                                                                                            (зал судових засідань №205)

Господарський суд Київської області  у складі  головуючого судді  Бабенка К.А.  при секретарі Лялюк І.З. розглянув матеріали справи

за позовом           Київського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Київ

до                   малого колективного підприємства „Таволожан”, м. Вишгород

про                стягнення штрафних санкції

за участю представників сторін:

від позивача: Волобуєва В.М. (дов. №03-333/655 від 21.08.2006р.);

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

до господарського суду Київської області звернулось Київське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Київ з позовною заявою до малого колективного підприємства „Таволожан”, м. Вишгород про стягнення штрафних санкції.            

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 23.10.2006р. її розгляд призначено на 08.11.2006р. (а.с. 1).

В судове засідання, яке відбулось 08.11.2006р. відповідач свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані документи суду не надав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75 і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області, відповідною відміткою на копії повістки, наявної в матеріалах справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд                                               

встановив:

Відповідно до частини першої ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 05.07.2001 р. № 2606-ІІІ (далі –Закон) для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня  1995 року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі - Положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітнім, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, чинним законодавством щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, та інформування про наявність вільних робочих місць створених для інвалідів відповідних органів влади.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. за 2005р., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 5), середньоблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 12 осіб, в зв'язку з чим кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до частини першої ст. 19 Закону становить 1 робоче місце, тоді як фактично у відповідача не було зайнято жодного робочого місця для інвалідів за що і визначено позивачем суму штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

А пунктом 2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідно до частини першої ст. 18 Закону з подальшими змінами, працевлаштування інвалідів, здійснюється органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Слід зазначити, що основним документом, який дає можливість органам соціального захисту населення та Державній службі зайнятості вести облік  підприємств,  на які  можна працевлаштувати інвалідів та  відомості про наявність  вільних вакансій  для інвалідів, є звіт форми 3-ПН, який містить інформацію про  кількість вільних вакансій для інвалідів, про вакансії створених робочих місць, їх кількість та види робіт, які на даному підприємстві можуть виконувати інваліди.  Такий  звіт  подається до  Державної служби зайнятості  і містить зокрема інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках певних категорій,  заповнюється за формою №3-ПН, затвердженою Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998р. (далі –форма №3-ПН).

Як вбачається з відповіді Вишгородського районного центру зайнятості №504 від 27.10.2006р. відповідачем у 2005р. звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою №3-ПН не подавався.

Крім того, як вбачається з відповіді управління праці та соціального захисту населення №1047 від 27.10.2006р. у 2005 році управлінням праці та соціального захисту населення жодного інваліда для працевлаштування до відповідача направлено не було.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази звернень відповідача до органів місцевого самоврядування та громадських організацій інвалідів з інформацією про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. А згідно частини першої ст. 69 цього Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.    

Відповідно до частини першої ст. 218 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р. підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, враховуючи викладене вище господарський суд дійшов висновку, що у відповідача з його вини, а саме з невиконання своїх обов'язків щодо належного інформування відповідних органів про наявність вільних у нього робочих місць та вакантних посад на яких може використовуватись праця інвалідів, покладених на нього Законом та п. 14 Положення, передбачені ст. 18 Закону органи були позбавлені можливості направити до відповідача інвалідів для працевлаштування, в зв'язку з чим і не було зайнято необхідної відповідно до нормативів кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбачених чинним законодавством.

           Як зазначається в частині першій ст. 20 Закону підприємства, установи,   організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньоблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації. А відповідно до частини другої цієї статті порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

          Враховуючи, що у відповідача одне робоче місце інваліда, з передбаченої чинним законодавством кількості, не зайнято саме з його вини, а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 3575 грн., що підтверджується звітом зайнятості та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою 10-ПІ самого відповідача, сума адміністративно –господарських санкцій становить 1787,50 грн.

Як зазначено а позовній заяві, відповідачем частково сплачено суму адміністративно господарських санкцій, а саме 894 грн., в зв'язку з чим їх залишок становить 893,50 грн.  Крім того, сума пені за порушення термінів їх сплати становить 51 грн. Згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. штрафні санкції сплачуються підприємствами, організаціями самостійно у визначеній законодавством строки. Відповідно до Закону в разі несплати зазначених штрафних санкцій, вони вважаються заборгованістю та стягуються з господарюючого суб'єкта в примусовому порядку.

          Тому, господарський суд задовольняє позовні вимоги повністю та  стягує з відповідача на користь позивача 893,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 51 грн. пені.

          Відповідно до частини четвертої ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись частиною першою ст. 18, частиною першою ст. 19, частинами першою та другою ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 05.07.2001 р. № 2606-ІІІ; частинами першою та другою ст. 218 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р.; п. 4 частини першої ст. 17, частиною першою ст. 69, частиною першою ст. 71, частиною четвертою ст. 94, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

постановив:

1.          Позов задовольнити повністю.   

2.          Стягнути з малого колективного підприємства „Таволожан” (ЗКПО 13709220) на користь Київського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (ЗКПО 19023989) –893,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 51 грн. пені.

3.          Копію даної Постанови надіслати відповідачу.

Дану Постанову може бути оскаржено у 10-денний термін або у 20-денний термін після подання в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження.          

Дана Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги, або після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а Постанови суду –без змін.

Суддя                                                                                                 Бабенко К. А.