Рішення

від 05.11.2012 по справі 2/65/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2012 р. Справа 2/65/2012/5003

за позовом : Багатогалузевого приватного підприємства "Константа" 03186, м. Київ, Чоколівський бул.,11, фактична адреса: 04128, м. Київ, вул. Туполєва,17-ж)

до : Приватного підприємства "ЗЕМІНА" 23310, м. Гнівань, Вінницька обл., вул. Боженка, 20

про стягнення заборгованості 17 618,90 грн. згідно договору поставки товару № 18/07 від 18.07.2011р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники

позивача, Пискун Л.М. договір про надання адвокатом правової допомоги №б/н від 16.07.2012 р.,

відповідача, Кучер О.М. - директор ПП "ЗЕМІНА".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Багатогалузевого приватного підприємства "Константа" до Приватного підприємства "ЗЕМІНА" про стягнення заборгованості 17 618,90 грн. в тому рахунку: 16 076,20 грн., - основного боргу, 80,43 грн. - інфляційні втрати, 243,12 грн. - 3% річних, 1219,15 грн. - пені згідно договору поставки товару №18/07 від 18.07.2011р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.09.12 р. порушено провадження у справі № 2/65/2012/5003 та призначено засідання на 05.11.2012 р.

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання б/н від 05.11.2012 р. про припинення провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу в зв"язку з добровільною оплатою відповідачем вказаної суми після порушення провадження у справі, решту позовних вимог підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Подане клопотання представника позивача судом приймається до розгляду, оскільки відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача з наданих усних пояснень позов визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.07.2011 року між ПП "ЗЕМІНА" (далі - постачальник) та БМП "Константа" (покупець) укладено договір поставки товару №18/07.

Згідно з п.1.1. договору постачальник постачає покупцю паливні гранули лушпиння соняшника (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її на умовах даного договору та прийнятих сторонами змін та доповнень.

Відповідно до п.5.1. договору покупець зобов'язаний здійснити 100% оплату погодженої партії товару на момент завантаження товару.

Розрахунки за поставлену партію продукції здійснюються покупцем шляхом перерахування її вартості в безготівковому порядку на поточний розрахунок постачальника (п.5.2. договору). Постачальник відвантажує покупцю продукцію за цінами, що визначені в специфікації постачальника і які погоджені з покупцем не пізніше, ніж за 24 години до відвантаження продукції (п.3.3. договору).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором, перерахувавши відповідачу передоплату за паливні гранули лушпиння соняшника в розмірі 16060,00 грн. згідно платіжного доручення №48 від 20.01.2012 року та 16060,00 грн. згідно платіжного доручення №66 від 24.01.2012 року.

22.02.2012 року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 32 076,20 грн.

20.03.2012 року відповідач повернув позивачу частину переплати в розмірі 16 000,00 грн., що стверджується платіжним доручення №15, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок по поставці продукції, 03.07.2012 року позивачем направлена відповідачеві претензія №1 від 27.06.2012 про повернення передплати в сумі 16 076,20 грн., оскільки зобов'язання постачальника згідно договору поставки товару №18/07 від 18.07.2011 року втратило інтерес для покупця, яка була отримана відповідачем 24.07.2012 року, що стверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 80,43 грн. - інфляційні втрати, 243,12 грн. - 3% річних, 1219,15 грн. - пені.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, перерахувавши відповідачу передоплату за паливні гранули лушпиння соняшника в розмірі 16060,00 грн. згідно платіжного №48 від 20.01.2012 року та 16060,00 грн. згідно платіжного доручення №66 від 24.01.2012 року.

20.03.2012 року відповідач повернув позивачу частину переплати в розмірі 16 000,00 грн., що стверджується платіжним доручення №15, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо поставки обумовленого товару.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

03.07.2012 року позивачем направлена відповідачеві претензія №1 від 27.06.2012 про повернення передплати в сумі 16 076,20 грн., оскільки зобов'язання постачальника згідно договору поставки товару №18/07 від 18.07.2011 року втратило інтерес для покупця, яка була отримана відповідачем 24.07.2012 року. Вказана претензія залишина відповідачем без відповіді.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Розглянувши подане позивачем клопотання №б/н від 05.11.2012 р. про припинення провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач частково здійснив оплату основного боргу на суму 2000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням №317000849 від 02.11.2012 р., що свідчить про відсутність предмета спору між сторонами в цій частині.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними відповідними змінами та доповненнями господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

В силу п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Отже, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу по. п.1-1. ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 14 076,20 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 80,43 грн. - інфляційні втрати за період з березня 2012 року по липень 2012 року, 243,12 грн. - 3% річних за період з 07.03.2012 р. по 07.09.2012 р., 1219,15 грн. - пені за період з 07.03.2012 року по 07.09.2012 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).

Відповідно до норм ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Умовами договору поставки товару №18/07 від 18.07.2011 року не передбачена письмова домовленість щодо розміру та порядок стягнення пені як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 1219,15 грн. - пені, задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 80,43 грн. - інфляційних втрати за період з березня 2012 року по липень 2012 року, 243,12 грн. - 3% річних за період з 07.03.2012 р. по 07.09.2012 р., заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оскільки відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 14 076,20 грн. - основного боргу, 80,43 грн. - інфляційні втрат, 243,12 грн. - 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЗЕМІНА (23310, Вінницька обл., Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Боженка, 20, код ЄДРПОУ 23065114) на користь Багатогалузевого приватного підприємства "Константа" (03186, м. Київ, Чоколівський бул., 11, фактична адреса: 04128, м. Київ, вул. Туполєва,17-ж, код ЄДРПОУ 14289857) 14 076,20 грн. - основного боргу, 80,43 грн. - інфляційні втрати, 243,12 грн. - 3% річних ; 1498,12 грн. судового збору.

3.Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2000,00 грн. - основного боргу припинити, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. В стягненні 1219,15 грн. - пені відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 07 листопада 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:1 - до справи, 2,3 - позивачу 03186, м. Київ, Чоколівський бул.,11, фактична адреса: 04128, м. Київ, вул. Туполєва,17-ж)

4 - відповідачу 23310, м. Гнівань, Вінницька обл., вул. Боженка,20