Рішення

від 02.11.2012 по справі 5011-8/14581-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14581-2012 02.11.12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Дитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Києва

про стягнення 655435,13 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. (дов. № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012)

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Дитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Києва про стягнення 558588,34 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 79902,24 грн. - інфляційної складової боргу, 16944,55 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220063 від 26.06.2003 року за період з 01.09.2009 по 01.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2012 порушено провадження у справі №5011-8/14581-2012 та призначено справу до розгляду на 02.11.2012 року.

31.10.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва предстаник відповідача подав відзив на позовну заяву (т. 2 а. с. 58-59) із додатками до нього, а саме: Статут Дитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Києва (т. 2 а. с. 41-45), Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 042794 (т. 2 а. с. 46), Довідка АА № 188768 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (т. 2 а. с. 47-48), акт звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію за вересень 2012 року від 09.10.2012 (т. 2 а. с. 49), кошторис на 2012 рік (т. 2 а. с. 50-51), план асигнувань загального фонду по Дитячій клінічній лікарні № 9 Подільського району м. Києва на 2012 рік (т. 2 а. с. 52), копія листів на адресу Головного управління охорони здоров'я (т. 2 а. с. 53, 54, 55), розрахунок видатків по бюджету по коду «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв»на 2012 рік (т. 2 а. с. 56) та перелік рахунків (т. 2 а. с. 57).

У судовому засіданні 02.11.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надавши аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві, додатково надав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідача (т. 2 а. с. 62), довідку, якою підтверджується, що спір між тими ж сторонами, з тих же підстав, про той же предмет та за той же позовний період господарським судом чи іншим органом, який компетентний вирішувати господарську спори, не розглядався (т. 2 а. с. 63) та інформацію щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію (т. 2 а. с. 64).

Відповідач не направив свого представника для участі судовому, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 02.11.2012 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «КИЇВЕНЕРГО»у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», який є позивачем по справі. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Загальними зборами Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО»та зареєстрованого Печерською РДА в м. Києві 26.01.2012 (т. 2 а. с. 33-34). Основними видами діяльності позивача є виробництво електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, постачання пари та гарячої води, що підтверджується Довідкою АБ № 152345 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 2 а. с. 32).

Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району м. Києва - відповідач -створена відповідно до Рішення Київської міської ради «Про створення лікувально-профілактичних закладів м. Києва»за № 262/1696 від 07.02.02 року, заснована на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядкована Головному управлінню охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації та управлінню охорони здоров'я Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про що зазначено у Статуті (т. 2 а. с. 41-45). Відповідно до розділу ІІІ Статуту, функціональна діяльність закладу і оплата праці працівників здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Заклад є розпорядником коштів бюджету в межах бюджетних призначень у відповідному бюджеті, а також затверджує кошторис і план асигнувань у начальника управління охорони здоров'я Подільської районної у м. Києві державної адміністрації. Відповідно до Довідки АА № 188768 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідач є юридичною особою, основним видом діяльності якого є діяльність лікарняних закладів ( т. 2 а. с. 47-48).

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Дитячою клінічною лікарнею № 9 Подільського району м. Києва укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.06.2003 № 220063 (т. 1 а. с. 19-20, 36-37).

Відповідно до п. 2.2.1. Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220063 «Енергопостачальна організація»- позивач по справі, зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону та гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до даного Договору. В свою чергу, «Абонент»- відповідач по справі, зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1. Договору) та споживати, в разі якщо він є бюджетною установою, теплову енергію виключно в межах коштів, передбачених кошторисом витрат як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням до 1 грудня «Енергопостачальній організації»кошторису витрат на кожний рік (з розбивкою поквартально та помісячно) (п. 2.3.23. Договору).

Нарахування оплати споживачу за поставлену та спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору (т. 1 а. с. 21) по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики. Сторони передбачили можливу зміну тарифів умовами Договору, в період його дії.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору, абонент зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію»(т. 1 а. с. 24). Згідно п. 2, зазначеного вище додатку, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Пунктом 3.3. вказаного додатку № 4 визначено, що бюджетні організації споживають теплову енергію в межах коштів, передбачених кошторисом витрат, як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням «Енергопостачальній організації»кошторису витрат на кожний рік.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.09.2009 по 01.09.2012 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 склала 558588,34 грн., що підтверджується обліковими картками, доданими позивачем до позовної заяви (т. 1 а. с. 45-63) та відомостями обліку споживання теплової енергії (т. 1 а. с. 64-150, т. 2 а. с. 1-30).

У свою чергу, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, не заперечує про наявність зазначеного у позові боргу. Додатково зауважує, що Дитяча клінічна лікарня № 9 перебуває повністю на бюджетному фінансуванні. При складанні кошторису на 2012 рік лікарнею була зазначена необхідна сума коштів на покриття витрат, пов'язаних із забезпеченням її теплоносіями, однак затверджена сума коштів майже вдвічі менша, ніж необхідно.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.Отже внаслідок укладання договору № 220063 від 26.06.2003 між сторонами по справі виникли цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі статті 204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.п. 2.2.1 Договору Енергопостачальна організація зобов'язана постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Абонент зобов'язаний оплачувати в обсягах та в терміни, передбачені у Додатку 4 до Договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району м. Києва - відповідач у справі - внаслідок укладання договору з Публічним акціонерним товариством "Київенерго" набуває статусу сторони - боржника, яка зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію - оплатити поставлену та спожиту теплову енергію за Договором (ст.ст. 509,510 ЦК України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положенями статті 193 ГК України.

Через те, що Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району м. Києва не здійснило оплату за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2009 по 01.09.2012, тобто не виконало взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 558588,34 грн.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на положення наведених вище норм, відповідач не звільняється від виконання зобов"язаннь з оплати спожитої теплової енергії, тому суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки ця обставина не визначена законадавчо як така, що звільняє від виконання зобов"язання.

Аналогічна позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів": за змістом ч. 2 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Зважаючи на встановлені факти, вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідачем не заперечується сума заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 558588,34 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційної складової боргу, суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законадавчих норм вбачається кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відтак, відсутність у боржника фінансування, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Встановивши правомірність здійснення нарахування сум 3% річних та інфляційної складової боргу, а також перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 79902,24 грн. - інфляційної складової боргу та 16944,55 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 204, 509, 510, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 617, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дитячої клінічної лікарні № 9 Подільського району м. Києва (04073, місто Київ, Подільський район, вулиця Копилівська, будинок 1/7; код ЄДРПОУ 05492290) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, місто Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305; р/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 558588 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 34 копійки боргу за спожиту теплову енергію, 79902 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дві ) гривні 24 копійку інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 16944 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) гривні 55 копійки, 13108 (тринадцять тисяч сто вісім) гривень 70 копійок судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

повного рішення: 07.11.12 р.