Рішення

від 05.11.2012 по справі 12/5007/1007/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" листопада 2012 р. Справа № 12/5007/1007/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Зімарєв В. М., дов. від 10.01.2012 р.

від відповідача: Сищук В. В., дов. від 15.10.2012 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" (м.Київ)

до Приватного підприємства "АМТ" (м. Житомир)

про стягнення 266740,79 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 266740,79 грн., з яких 241923,24 грн. - основна заборгованість за поставлену продукцію, 11174,86 грн. - 3% річних та 13642,69 грн. - інфляційні нарахування.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви у зв'язку з наміром сторін укласти мирову угоду.

Оскільки представник позивача в судовому засіданні заперечив намір позивача укладати мирову угоду, тому суд не вбачає підстав для оголошення перерви та відхилив клопотання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факт поставки на адресу відповідача бетоної продукції та існування заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності в сумі 241923,24 грн. Письмового відзиву на на позовну заяву, не подав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 22.05.2009 р. по 30.09.2009 р. за усною домовленістю між ТОВ "Бетон Комплекс" (далі - позивач) та ПП "АТМ" (далі - відповідач) позивач виготовляв та поставляв, а відповідач приймав продукцію - бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар.

За період господарської діяльності сторін позивачем було поставлено та прийнято відповідачем товар на загальну суму 633315,52 грн.

Відповідач зобов'язання по оплаті одержаного товару виконав лише частково, на суму 391392,28 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.116-134, т.1).

Таким чином, заборгованість відповідача становить 241923,24 грн. (633315,52 грн. - 391392,28 грн.), яка є заборгованістю за продукцію, поставлену у вересні 2009 року. Факт поставки бетону, бетонних виробів і конструкцій у вересні 2009 р. підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.8-77, т.1).

14.01.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення решти боргу в сумі 241923,24 грн., яку позивач отримав 18.01.2012 р. (а.с.4-6, т.1)

В свою чергу, 09.10.2011 р. відповідач направив позивачу графік погашення, зазначеної позивачем, заборгованості (а.с.7, т.1).

З підписаного сторонами, акту узгодження станом на 30.01.2012 р. вбачається, що відповідач визнав суму боргу перед позивачем в розмірі 241923,24 грн. (а.с.78-80, т.1).

Станом на день звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 241923,24 грн., яка залишається несплаченою на день вирішення спору, що підтверджується довідками позивача (а.с.39, т.1, 110, т.1).

Спираючись на норми статті 625 ЦК України, позивач нарахував на суму основного боргу відповідача (241923,24 грн.) три відсотки річних та інфляційні в розмірі 11174,86 грн. та 13642,69 грн. відповідно. Розрахунок ціни позову додається до позовної заяви (а.с.87-88, т.1).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами згідно усної домовленості виникли правовідносини поставки.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 241923,24 грн., що лишається несплаченою на момент прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування трьох відсотків річних та інфляційних, суд дійшов до висновку, що вони частково здійснені невірно, з порушенням чинного законодавства, зважаючи на таке.

З наданого розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, через сім днів з дня одержання відповідачем претензії., а саме, починаючи з 26.01.2011 р. (14.01.2011 р. + 7 днів).

Сума інфляційних розрахована позивачем з січня 2011 р. по липень 2012 р.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Оскільки зобов'язання відповідача сплатити борг виникло 26.01.2011 р., то інфляційні за січень 2011 р. в розмірі 4219,23 грн. нараховані позивачем безпідставно, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, нарахування інфляційних з лютого 2011 р. по липень 2012 р. в загальній сумі 9423,46 грн. здійснені вірно з дотриманням норм чинного законодавства.

Здійснюючи розрахунок трьох відсотків річних, позивач вірно визначив кількість днів прострочення, період нарахування, проте, здійснив арифметичну помилку при розрахунку, внаслідок чого 3% річних нараховані в сумі 11174,86 грн.

Вірним є розрахунок, за яким сума 3% річних становить 11162,80 грн. (в період з 26.01.2011 р. по 09.08.2012 р., кількість днів прострочення 562, сума основного боргу 241923,24 грн.).

Отже, 3% річних в сумі 12,06 грн. заявлені до стягнення безпідставно.

Представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу визнав, щодо здійснених позивачем нарахувань заперечень, як і доказів сплати боргу, не подав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 262509,50 грн., з яких: 241923,24 грн. сума основного боргу за поставлений товар, 9423,46 грн. інфляційні, 11162,80 грн. 3% річних.

В частині стягнення 4219,23 грн. інфляційних та 12,06 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМТ" (10014, м.Житомир, вул.Леселідзе, 33-А, код 32008283)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" (04074, м.Київ, вул.Резервна, 8, код 04012164)

- 241923,24 грн. основного боргу;

- 9423,46 грн. інфляційних нарахувань;

- 11162,80 грн. 3% річних;

- 5250,19 - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.11.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (рек. із зв. повід)

3 - відповідачу (рек.)