Рішення

від 29.10.2012 по справі 5011-48/12274-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/12274-2012 29.10.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мілла» простягнення 246 547,37 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Зайцев М.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі - ТОВ «Євро Лізинг») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілла» (надалі -ТОВ «Мілла») про стягнення 246 547,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору фінансового лізингу №386 від 24.07.2007 р., у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 228 961,13 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 552,93 грн. та 3% річних у розмірі 9 033,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 10.09.2012 р., розгляд справи відкладено до 29.10.2012 р.

У судове засідання 29.10.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання 29.10.2012 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 15-Б, кв. 35, на яку було відправлено ухвалу суду від 03.10.2012 р., підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру від 29.08.2012 р., технічним адміністратором якого є ДП «Інформаційно-ресурсний центр».

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2007 р. між ТОВ «Євро Лізинг»(лізингодавець) та ТОВ «Мілла»(лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №386 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п. 2.1 Договору лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 Договору).

Згідно із п. 4.1 Договору лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб і надає транспортний засіб в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором.

Після надання транспортного засобу лізингоодержувавачеві на дату надання сторони підписують акт приймання-передачі транспортного засобу (п. 4.5 Договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (додаток №3 до договору) та інших додатках.

24.07.2007 р., 15.08.2007 р. та 11.02.2008 р. сторонами підписано відповідні плани лізингу №386/001, №386/002, №386/003, №386/004 та №386/005, а також зміни до них №386/001 від 09.08.2007 р., №386/001 від 27.10.2008 р., №386/001 від 08.02.2010 р., №386/002 від 09.08.2007 р., №386/002 від 27.10.2008 р., №386/002 від 08.02.2010 р., №386/003 від 19.09.2007 р., №386/004 від 28.02.2008 р., №386/004 від 27.10.2008 р., №386/004 від 08.02.2010 р., №386/005 від 28.02.2008 р., №386/005 від 27.10.2008 р., №386/005 від 08.02.2010 р. які є невід'ємною частиною договору, якими встановлено розміри та строки сплати відповідачем лізингових платежів.

Відповідно до п. 5.2 Договору лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу;

- комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб;

- інші витрати лізиногодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.

Згідно п. 7.16 Договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингодавцю вся необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Позивачем на виконання умов Договору та на підставі замовлень відповідача на транспортний засіб №386/001 та №386/002 від 24.07.2007 р., №386/003 від 15.08.2007 р., №386/004 та №386/005 від 11.02.2008 р. та актів приймання -передачі транспортних засобів №№386/001, 386/002 від 09.08.2007 р., №386/003 від 19.09.2007 р., №№386/004, 386/005 від 28.02.2008 р. було надано відповідачу наступні транспортні засоби:

- Daewoo Lanos Pickup 1,5 2006, реєстраційний номер АА 7481 ЕА;

- Daewoo Lanos Pickup 1,5 2006, реєстраційний номер АА 7446 ЕА;

- Citroen Jumper FgTI 35 L3H3 2.2 HDi, реєстраційний номер АА 3616 ЕЕ;

- ЗАЗ Таврія Pick-up 110557-42(43), реєстраційний номер АА 6492 НА;

- ЗАЗ Таврія Pick-up 110557-42(43), реєстраційний номер АА 6481 НА.

Проте відповідач в порушення умов Договору свого грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним за період з 20.05.2010 р. по 17.08.2012 р. виникла заборгованість у розмірі 228 961,13 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошових зобов'язань за Договором.

Договір фінансового лізингу №386 від 24.07.2007 р. є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір містить визначені ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»істотні умови.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі транспортних засобів у лізинг підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на актах приймання -передачі транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п. 7.16 Договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингодавцю вся необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Договору щодо сплати лізингових платежів за період з 20.05.2010 р. по 17.08.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно планів лізингу (із внесеними змінами) та з урахуванням вимог п. 7.16 Договору відповідач у період з 20.05.2010 р. по 17.08.2012 р. зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 228 961,13 грн.

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з 20.05.2010 р. по 17.08.2012 р. у розмірі 228 961,13 грн. на підставі Договору.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Євро Лізинг»про стягнення з ТОВ «Мілла»заборгованості у розмірі 228 961,13 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 552,93 грн. за період з 17.08.2011 р. по 12.05.2012 р. та 3% річних у розмірі 9 033,11 грн. за період з 20.05.2010 р. по 17.08.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

В частині 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 16.1 Договору встановлено, що при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті лізингових платежів, нарахованої за загальний період з 17.08.2011 р. по 12.05.2012 р. за подвійною обліковою ставкою НБУ, проте суд здійснює перерахунок виходячи з наступного.

По-перше, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із наданим позивачем розрахунком, нарахування пені в 74-85 рядках припиняється 21.08.2011 р., 28.08.2011 р. та 29.08.2011 р., що є неправомірним, адже згідно із планами лізингу та розрахунком позивача останнім днем коли відповідач мав виконати зобов'язання зі сплати лізингових платежів є 20.02.2011 р., 27.02.2011 р. та 28.02.2011 р., а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення по сплаті лізингових платежів у даних періодах припиняється 20.08.2011 р., 27.08.2011 р. та 28.08.2011 р., а не 21.08.2011 р., 28.08.2011 р. та 29.08.2011 р., як визначено позивачем в розрахунку.

По-друге, судом встановлено, що в 106-126 рядках розрахунку та у відповідності із планами лізингу останнім днем коли відповідач повинен був виконати грошове зобов'язання є 20.08.2011 р., 23.08.2011 р., 16.09.2011 р., 13.10.2011 р. та 14.11.2011 р., а тому нарахування пені здійснюється з 21.08.2011 р., 24.08.2011 р., 17.09.2011 р., 14.10.2011 р. та 15.11.2011 р., оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання саме з цих дат.

По-третє, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а відтак правомірним є нарахування пені за прострочення по сплаті лізингових платежів визначених в 106-109 рядках розрахунку з 23.08.2011 р., оскільки 20 число (останній день строку виконання грошового зобов'язання) припадає на вихідний день.

За перерахунком суду, з огляду на викладене, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить 8 495,03 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені (57,90 грн.) необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно (з порушенням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлених судом при перерахунку пені обставин в частині застосування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, розмірі 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить 9 032,67 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних (0,44 грн.) необхідні відмовити, оскільки вони обраховані позивачем невірно (за більший період).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Мілла» на користь ТОВ «Євро Лізинг»заборгованості у розмірі 228 961,13 грн., пені у розмірі 8 495,03 грн. та 3% річних у розмірі 9 032,67 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити із викладених підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладають на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілла»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 15-Б, кв. 35; ідентифікаційний код 33640596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67; ідентифікаційний код 32774741) заборгованість у розмірі 228 961 (двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 13 коп., пеню у розмірі 8 495 (вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 9 032 (дев'ять тисяч тридцять дві) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 4 929 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 78 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 02.11.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко