Рішення

від 06.11.2012 по справі 8/5014/2289/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.12 Справа № 8/5014/2289/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічна ініціатива", смт Калинове Попаснянського району Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторгсервіс-КВВ", м. Луганськ, -

про стягнення 22 500 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Вишняк С.А. -представник, - довіреність №71 від 09.12.11 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 22500,00 грн., з посиланням на неналежне виконання з його боку умов поставки товару за рахунком-фактурою №25/01 від 25.04.12 року (вихлопний колектор ТГМ 4А, кільце мідне під головку).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 27.09.12 року до 11.10.12 року та з 11.10.12 року до 06.11.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду в частині надання витребуваних документів.

До початку судового засідання 06.11.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;40 та ін.).

Позивач у позовній заяві вказав, що відповідач знаходиться за адресою: місто Луганськ, вулиця Димитрова, 33-а, кім.13, - на яку судом було спрямовано ухвалу про порушення провадження у справі.

В ході розгляду справи було встановлено, що фактично адресою місцезнаходження відповідача є місто Луганськ, квартал Димитрова, 33-а, кім.13, - що підтверджується спеціальним витягом з ЄДР №14757261 від 26.09.12 року (а.с.26-27), - на яку суд спрямував ухвали про відкладення розгляду справи, а також зобов'язав позивача спрямувати на цю ж адресу копію позову з додатками до нього (позивач надав документальні докази виконання цієї вимоги суду).

Станом на день розгляду даного спору оператор поштового зв'язку повернув до суду усі зазначені поштові відправлення з доданням довідок "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач не заперечив проти розгляду спору у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, а також пунктом 3.9.2 вищезгаданої постанови пленуму ВГСУ, відповідно до якого у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Договірні правовідносини між сторонами у справі відсутні.

На підставі усної домовленості, досягнутої між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецторгсервіс-КВВ" (далі -ТОВ "Спецторгсервіс КВВ") виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Екологічна ініціатива" (далі -ТОВ "Екологічна ініціатива") рахунок-фактуру №25/01 від 25.04.12 року -про відпуск на користь останнього товару - 1 шт. вихлопного колектору ТГМ 4 та 6 шт. кілець мідних під головку - на загальну суму 22500,00 грн. (а.с.18).

На виконання цієї домовленості та на підставі вищеназваної рахунку-фактури ТОВ "Екологічна ініціатива" платіжним дорученням №585 від 25.04.12 року перерахувало на користь ТОВ "Спецторгсервіс КВВ" грошові кошти у сумі 22500,00 грн. (а.с.19), - факт отримання яких відповідач не заперечив та не спростував.

Позивач стверджує, що відповідач не поставив на його користь вищезгаданий товар

Оскільки відповідач не вжив заходів до поставки товару на вказану суму, 26.07.12 року за вих. №174 позивач спрямував на його адресу претензію на суму 22500,00 грн., у якій висунув вимогу про повернення зазначеної суми коштів (а.с.20).

Зазначену претензію відповідач отримав 30.07.12 року (а.с.21), але грошові кошти на користь позивача не повернув, поставку товару не здійснив.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Однією з засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)).

Статтею 6 ЦКУ встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1-2 ст. 202 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинним ЦКУ встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

А згідно частинам 1-2 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Укладення у спрощений спосіб договору за обставин (шляхом спрямування листа однією стороною та документального підтвердження видачі товару з боку іншої сторони), які мають місце по цій справі, не суперечить правилу пункту 1 ст. 208 Цивільного кодексу, згідно якому у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Таким чином, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що сторони за цим спором НЕ порушили жодної з вищеперелічених вимог чинного законодавства та уклали договір у спрощений спосіб, - тобто у спосіб, ними обраний, встановили між собою правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), - тобто, уклавши його в усній формі, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наявним доказам, сторони не встановлювали термін сплати відповідачем вартості отриманого товару, а тому позивач правомірно скористався правилом частини 2 ст. 530 ЦКУ, якою встановлено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з наявних у справі доказів вбачається, що:

сторони не встановили для відповідача термін поставки вищезгаданого товару, (вона не здійснена до цього часу);

20-тиденний термін для повернення відповідачем отриманих від позивача коштів відповідно до приписів ст. 253 ЦК України розпочався 31.07.12 року (а.с.21) та скінчився 20.08.12 року.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Відповідач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що спірний товар йому передано безоплатно, а тому повинен дотримуватися вимог ст.655 ЦКУ, в силу якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу вказану у видатковому документі кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства, не сплативши вартість отриманого товару.

Статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що у даному випадку сторони досягли домовленості про попередню оплату покупцем товару, при цьому покупець фактично вчинив такі дії.

Питання відповідальності продавця та покупця у випадку попередньої оплати вартості товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З обставин справи відомо, що відповідач товар не поставив та грошові кошти на користь позивача не повернув.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо сплати вартості отриманого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач не висунув вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, що є його правом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду, припустився зайвої сплати судового збору.

Так, відповідно до підпункту 1 пункті 2 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до зазначеної категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2012 рік" (1073,00 грн.).

Позивач на підставі платіжного доручення №446 від 03.09.12 року сплатив судовий збір у сумі 1653,00 грн. (а.с.7).

Оскільки ціна позову становить 22500,00 грн., сума судового збору повинна складати 1609,50 грн.

Таким чином, сума зайвої сплати судового збору становить 43,50 грн. (1653,00 грн. -1609,50 грн.) та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

З цього приводу судом винесена спеціальна ухвала.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691, 692 та 693 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4 3 ,22,32-34,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторгсервіс-КВВ", ідентифікаційний код 37178619, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, квартал Димитрова,33-а, кім.13, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічна ініціатива", ідентифікаційний код 20286872, яке знаходиться за адресою: смт Калинове, вул.Фрунзе, 23 Попаснянського району Луганської області, - грошові кошти - попередню плату у сумі 22500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 06.11.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -08 листопада 2012 року.

Суддя А.П.Середа