Постанова

від 01.11.2012 по справі 5015/3557/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.12 Справа № 5015/3557/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Малех І. Б.

судді Желік М. Б.

Кузь В. Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників сторін:

від позивача - Шайдич Т. В. -представник, Кіндратович О. П. - директор

від відповідача (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства «Світанок»від 04.10.12 року

на рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р.

у справі № 5015/3557/12

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Тріада"(м. Пустомити) до відповідача:Приватного науково-виробничого підприємства "Світанок"(м. Львів) про:стягнення 47 952 (сорок сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 25 коп. (з яких: 36 000,00 грн. -основний борг; 3 659,67 грн. -пеня; 5 310,00 грн. -інфляційні; 2 982,58 грн. -3 % річних)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р. у справі № 5015/3557/12 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Тріада"(м. Пустомити) до Приватного науково-виробничого підприємства "Світанок"(м. Львів) про стягнення 42 865 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 66 коп. (з яких: 36 000,00 грн. -основний борг; 4 220,40 грн. -інфляційні; 2 645,26 грн. -3% річних ) - задоволено повністю.

.

Не погоджуючись з даним рішенням, приватне науково-виробниче підприємство "Світанок" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення частково скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у стягненні 4220, 40 грн. інфляційних та 2645, 26 грн. річних. При цьому відповідач вказує, що на його думку розмір інфляційних втрат та розмір 3% річних не обґрунтовані позивачем, а отже вимога про стягнення їх не підлягає задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи відповідача, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, при цьому вказав, що судом першої інстанції було повно і вичерпно з'ясовано обставини справи і винесено обґрунтоване і законне судове рішення. Також позивачем, у своєму відзиві, було вказано, що у матеріалах справи міститься контррозрахунок інфляційних збитків від 17.09.2012 року, згідно з яким розмір 3% річних становить 2 982, 58 грн. та 5 236,12 грн. за індексом інфляції.

В судовому засіданні представник позивача навів доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач не забезпечив явку свого представника до суду, хоча був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, при цьому жодних клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не поступало.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

30.09.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Тріада"(позивач) та приватним науково-виробничим підприємством "Світанок" був укладений договір про виготовлення проектної документації № 09-46 (надалі -Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов'язався виконати робочий проект будівельних конструкцій тунелю під лижною трасою 7А ТК "Буковель" в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

На підставі зазначеного договору, позивач, у визначені договором терміни, виконав взяті на себе зобов'язання та передав відповідачу проектні роботи (робочий проект), що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 1 на суму 48 000 грн. 00 коп., № 2 на суму 36 000 грн. 00 коп. та № 3 на суму 36 000 грн. 00 коп. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Як стверджує позивач та не заперечив відповідач, претензій щодо якості та строків виконання робіт від відповідача на адресу позивача не поступало.

До матеріалів справи долучено копію позитивного висновку № 09-00297-10 комплексної державної експертизи від 29.10.2010 р., проведеної філією ДП "Укрдержбудекспертиза"в Івано-Франківській області, що в свою чергу підтверджує якість виконаних позивачем робіт.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за виконані роботи відповідач сплачує позивачу 120 000 грн. 00 коп.

Відповідач частково оплатив позивачу за виконані роботи згідно Договору на суму 84 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками (копії долучено до матеріалів справи).

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за виконані роботи на суму 36 000 грн. 00 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 26.03.2012 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) та визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 4.2. Договору, за несвоєчасну оплату робіт згідно п. 2.1., п. 2.2. цього Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Договору, за неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивачем нараховано: 3 659,67 грн. -пені, 5 310,00 грн. -інфляційних та 2 982,58 грн.- 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 42 865 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 66 коп. (з яких: 36 000,00 грн. -основний борг; 4 220,40 грн. -інфляційні; 2 645,26 грн. -3% річних ).

Оскільки позивач у заяві про уточнення позовних вимог не просить суд стягнути з відповідача пеню, суд вважає за недоцільне застосовувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені.

Щодо вимог позивача про стягнення 4 220,40 грн. -інфляційних та 2 645,26 грн. -3% річних, то суд вважає, що такі обґрунтовані та підлягають до задоволення..

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, підписаний директором приватного науково-виробничого підприємства «Світанок»від 12 вересня 2012 року, в якому відповідач погоджується з основною сумою боргу та із розміром 3% річних, однак не погоджується із розміром нарахованих інфляційних втрат та заперечує нарахування пені. Згідно розрахунку відповідача сума інфляційних втрат повинна складати 5236, 12 грн. Однак, згідно уточнених позовних вимог позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 42 865 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 66 коп. з яких: 36 000,00 грн. -основний борг; 4 220,40 грн. -інфляційні; 2 645,26 грн. -3% річних, а також не просить суд стягнути з відповідача пеню.

Враховуючи вищенаведене, позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач, своїм відзивом на позовну заяву, визнав уточнені позовні вимоги, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Тріада"(м. Пустомити) до приватного науково-виробничого підприємства "Світанок"(м. Львів) про стягнення 42 865 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 66 коп. (з яких: 36 000,00 грн. -основний борг; 4 220,40 грн. -інфляційні; 2 645,26 грн. -3% річних ) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2012 р. у справі № 5015/3557/12 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства «Світанок»-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 06.11.2012 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.