Ухвала

від 03.10.2012 по справі 2а-1264/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1264/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

За участю секретаря судового зачідання Дерев'янко А.О.

представник позивача Полякова О.М.

представник відповідача Корнієвський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі № 2а-1264/12/2070

за позовом Приватного підприємства "ЕТРА"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ЕТРА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000132302 від 20.12.2011 року та № 0000142302 від 20.12.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства «ЕТРА» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000132302 від 20.12.2011 року та № 0000142302 від 20.12.2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі Наказу від 24.11.2011 року № 2451, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового Кодексу України від 2 ґрудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "Етра" з питань перевірки відносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальність "Вакко" код за ЄДРПОУ 3642549 за період з 01.04.2010 по 30.04.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.12.2011 року № 5824/2302/34469942 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Етра" код ЄДРПОУ 34469942 з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ "Вакко" код ЄДРПОУ 36425949 за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, в якому зафіксовані встановлені відповідачем порушення : п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5 та п.1.32 ст.1, п.п. 11.2.1 п. 11.2. ст..11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94 -ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями завищено витрати всього у сумі 118634 грн. у т.ч. по періодах : 1 півріччя 2010 року у сумі 118 634 грн. що призвело до завищення податку на прибуток ; 1 півріччя 2010 року на суму 29659 грн.; пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 , пп.7.7.1 , п.7.7. ст..7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 -ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результати чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23726, 78 грн., а саме за місяцями: квітень 2010 року завищена сума податкового кредиту на суму 23726,78 грн.

На підставі висновків акту від 07.12.2011 року № 5824/2302/34469942 за встановлене порушення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення -рішення № 00000142302 від 20.12.2011 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму -29 658,47 грн. з яких за основним платежем -23726,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -5931,69 грн. та № 00000132302 від 20.12.2011 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 37073,75 грн. з яких за основним платежем -29 659,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -7 414,75 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132302 від 20.12.2011 року та № 0000142302 від 20.12.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні вимоги щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності сформованих валових витрат та податкового кредиту під час перевірки надав всі передбачені діючим законодавством України документи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, підставою для висновку податкового органу щодо порушень ПП "ЕТРА" податкового законодавства став лист від 01.03.2011 року №6450/7/23-2010 ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до якого в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Вакко" до підприємців-покупців, у зв'язку з не наданням до перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів і тому всі операції купівлі-продажу ТОВ "Вакко" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

14.01.2010 року між ПП "ЕТРА" (Замовник) та ТОВ "Вакко" (Виконавець) укладений договір на виконання робіт №11/СТ, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню робіт згідно надання послуг автовишкою, автокраном, екскаватором що належать Замовнику, на умовах та в терміни, передбачені договором. Відповідно до п.п. 2.1,2.2,2.4 вказаного договору, вартість виконаних робіт встановлюється по факту за тарифом вартості 1-ї години, автовишка -130 грн., автокран - 110 грн., екскаватор - 155 грн., згідно акту виконаних робіт. Замовник на протязі трьох днів здійснює оплату за надані послуги згідно акту виконаних робіт. Оплата здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, за згодою сторін можливі інші форми розрахунку. Також пунктом 7.6 договору №11/СТ передбачено, що Виконавець та Замовник є платниками податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Законом України №334/94-ВР від 28.12.94 року "Про оподаткування прибутку підприємств" з подальшими змінами та доповненнями.

Колегія суддів дослідивши письмові докази погоджуеться з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами були повністю виконані умови договору №11/СТ від 14.01.2010 року, а саме:

1)відповідно до акту №1 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 22.03.2010 року Виконавцем - ТОВ "Вакко"були у повному обсязі надані послуги, щодо оренди автовишки, автокрану, екскаватору, а Замовником - ПП "ЕТРА"сплачені грошові кошти по ціні робіт (послуг), відповідно до рахунку, що склало 26 666,67 грн., ПДВ - 5 333,33 грн., разом - 32 000,00 грн.

2)відповідно до акту №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 09.04.2010 року Виконавцем - ТОВ "Вакко"були у повному обсязі надані послуги, щодо оренди автовишки, а Замовником - ПП "ЕТРА"сплачені грошові кошти по ціні робіт (послуг), відповідно до рахунку, що склало 16 575,00 грн., ПДВ - 3 315,00 грн., разом - 19 890,00 грн.

Все це підтверджується податковими накладними за №2195 від 22.03.2010, відповідно до якої вартість отриманих послуг склала 26 666,67 грн., в тому числі ПДВ 5 333,33 грн., разом - 32 000,00 грн. та за №2708 від 09.04.2010 року, відповідно до якої вартість отриманих послуг склала 16 575,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 315,00 грн., разом - 19 890,00 грн. Форма проведених розрахунків - оплата з розрахункового рахунку.

Крім договору на виконання робіт №11/СТ від 14.01.2010 року, між ПП "ЕТРА"(Продавець) та ТОВ "Вакко"(Покупець) 07.04.2010 року ще був укладений договір купівлі-продажу №21 ОМ. Відповідно до вказаного договору Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, номенклатура товару та його вартість узгоджується сторонами в письмовому вигляді та вказується у специфікаціях -додатках до договору, які є невід'ємними його частинами. Форма сплати - безготівковий розрахунок. (п.п.1.1,1.2,4.1 Договору №21 ОМ).

ПП "ЕТРА"та ТОВ "Вакко" в повному обсязі та належним чином були виконані умови вказаного Договору, а саме: відповідно до специфікації-додатку до договору №210М від 07.05.2010 року продавцем (ТОВ "Вакко") поставлений товар (світильник ЛПП 1x58 с АКБ, світильник ЛПП 2x58 з акумулятором, світильник 1x18 Вт, лампа 58 А^/54, лампа 18 \УУ54), а покупцем сплачені за товар грошові кошти на загальну суму 122 470,70 грн. Зокрема це підтверджується видатковою накладною №27047 від 27.04.2010 року та податковою накладною №3010 від 23.04.2010 року.

Договір купівлі-продажу №210/М від 07.04.2010 року також підтверджується наступним: накладною №270047 від 27.04.2010 року, відповідно до якої продавцем (ТОВ "Вакко") наданий товар (світильник ЛПП 1x58 с АКБ, світильник ЛПП 2x58 з акумулятором, світильник 1x18 Вт, лампа 58 W/54, лампа 18 W/54) на загальну суму 122 470,70 грн.

Сплачення грошових коштів за вказаний товар з боку ПП "ЕТРА" податковою накладною №3010 від 23.04.2010 року та платіжним дорученням №103 від 23.04.2010 року на 122 470,70 грн.

Подальший рух товарів та використання наданих послуг підтверджується договором №М2/09-15 від 09.04.2010 року та додатками до нього.

Як встановлено судом першої інстанції, у власності директора - ОСОБА_4 мається автомобіль - ГАЗ 330232, категорія Д-з, що підтверджується технічним паспортом НОМЕР_1. На вказаному автомобілі здійснювалось перевезення придбаного товару за договором купівлі-продажу №210/М від 07.04.2010, зокрема товар транспортував на вказаному автомобілі особисто ОСОБА_4 Оскільки світильники ЛПП 1x58 з АКБ мають таку конструкцію, внаслідок якої цей товар не можна нагромаджувати один на одного, тому ОСОБА_4 був вимушений перевозити його тричі, по мірі його встановлення у ТОВ "Максімус-інжинірінг".

Після цього товар одразу ж транспортувався до ТОВ "Максімус-інжинірінг", для зберігання якого було виділено приміщення.

Основним видом діяльності ПП "ЕТРА" є електромонтажні роботи, а тому укладення вищезазначених договорів з ТОВ "Вакко" обумовлено безпосереднім здійсненням позивачем господарській діяльності.

Таким чином висновок податкового органу про відсутність реальності здійснення господарської операції та нікчемності укладених між позивачем та ТОВ "Вакко" операцій купівлі-продажу, на підставі не надання для перевірки останнім первинних документів фінансово-господарської діяльності, не відповідають фактичним обставинам справи.

Така позиція узгоджується із ст. 61 Конституції України, в якій закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини.

Щодо висновків суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем приписів податкового законодавства, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якою встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість при здійсненні позивачем спірних операцій були наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні, видаткова накладна, документи, що підтверджують розрахунки за отриманий товар.

Згідно з пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Окрім того, відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно з пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість"було передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме, наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання та не позбавлено платника податку права на включення до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Колегія суддів вважає, що позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сплативши ПДВ в ціні отриманого товару (послуг), а ТОВ "Вакко", в свою чергу виконавши вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"- видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначені суми податку, при наявності підтвердження здійснення господарської операції, правомірно сформував податковий кредит на підставі цієї накладної та валові витрати - на відповідну суму.

Також первинним бухгалтерськими документами, що містяться у матеріалах справи відображено фінансово-господарську діяльність по контрагенту в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що згідно вимог п.4 ст.91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно із ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З урахуванням зокрема тієї обставини, що на момент здійснення господарських операцій, продавець товарів, робіт, послуг знаходився в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.

З аналізу положення вище зазначених законодавчих та нормативно правових актів вбачається, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Зазначене дозволяє дійти висновку, що само по собі не встановлення місцезнаходження посадових осіб "Вакко", при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Колегія суддів вважає, що в акті перевірки від 07.12.2011 року № 5824/2302/34469942 не наведено конкретних доказів чи обставин, що підтверджують наявність порушення ПП "ЕТРА" вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що дії податкового органу, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій, законність та обґрунтованість прийнятих рішень.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач, виконуючи приписи ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження законності та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 р. по справі № 2а-1264/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі № 2а-1264/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст ухвали виготовлений 08.10.2012 р.