Ухвала

від 01.11.2012 по справі 2-а-19509/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-19509/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к відповідача Арчаков Д.В., Юрченко С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 квітня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсвіт»про стягнення у дохід держави грошових коштів, отриманих за нікчемними правочинами -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсвіт»про стягнення у дохід держави грошових коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки ТОВ «Укрбудсвіт»виявлено укладення нікчемних правочинів між відповідачем та ТОВ «РІП», які направлені на ухилення від сплати податків, зокрема від сплати ПДВ, внаслідок завищення податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Укрбудсвіт»(ідентифікаційний код 33230905) зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.10.2004 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м.Києва.

Працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва в період з 26.09.2011 року по 30.09.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РІП»за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 392/23-205/33230905 від 07.10.2011 року (далі - Акт перевірки, Акт), яким зафіксовано порушення відповідачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в частині заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 157 329,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 15 817,00 грн., за квітень 2011 року на суму 32 500,00 грн., за травень 2011 року на суму 42 769,00 грн., за липень 2011року на суму 66 243,00 грн.

При проведенні перевірки ТОВ «Укрбудсвіт»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «РІП»за березень-липень 2011 року використано матеріали перевірки ТОВ «РІП», викладені в акті перевірки від 08.08.2011р. № 1803/23-03/32163147, складеному ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Під час перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсвіт»податковим органом зроблено висновок про те що всі операції купівлі-продажу ТОВ «РІП» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог суд першої інстанції вказував на те, що позивач не довів наявність умислу у діях відповідача чи його контрагента на отримання незаконного результату, а також протиріччя правочину публічно-правовим актам держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статті 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тобто, застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»(Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсвіт»(Замовник) було укладено ряд договорів підряду.

Факт реального виконання договорів підтверджують наявні в матеріалах справи документи, а саме: податкові накладні, акти приймання-передачі, заявки-замовлення на виконання робіт, додаткові угоди, платіжними дорученнями, податковими декларації за березень-липень 2011 року з податку на додану вартість, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень-липень 2011 року.

Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Розрахунки між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП»за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Роботи, виконані ТОВ «РІП», фактично замовлялись ТОВ «Укрбудсвіт»з метою виконання ним своїх зобов'язань перед замовниками по встановленню вхідних металевих дверей, по наданню послуг з технічного обслуговування систем обмеження доступу (домофонів), по заміні електромагнітних замків вхідних дверей тощо, що підтверджується відповідними договорами.

Відповідачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у своїй господарській діяльності робіт, отриманих згідно даних договорів, зокрема виконання ТОВ «Укрбудсвіт»робіт по встановленню металевих дверей та налагодження домофонів підтверджується довідками житлово-експлуатаційних організацій.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «РІП»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100107770 від 31.03.2008р.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані, в спорі з третьою особою, доки до них е внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що для сторін за укладеними договорами мало місце реальне настання правових наслідків, ними обумовлених.

Разом з тим, податковим органом не доведено, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між відповідачами, а також наявність в діях останніх вини у формі умислу.

Також, колегія суддів вважає вірним відхилення судом першої інстанції доводів позивача з посиланням на матеріали кримінальної справи, як на підтвердження правомірності висновків, оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи не тягне недійсності угод та їх сумнівність, не позбавляє правового значення виданих податкових накладних та не є підставою для позбавлення права добросовісного покупця на формування податкового кредиту з таких операцій.

Крім того, докази прийняття та набрання законної сили відповідного рішенням суду в кримінальній справі у матеріалах справи відсутні.

Отже, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 ЦК України правових наслідків, пов'язаних із стягненням вартості виконаного.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, не вбачається, в чому ж полягала така мета, а також не доведено, що метою її укладання було настання протиправних наслідків, то позовні вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 квітня 2012 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 157,160, 195, 196, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову адміністративного суду м.Києва від 11 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.