Постанова

від 30.10.2012 по справі 1170/2а-967/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-967/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання - Сириця І.О.,

за участю представників:

позивача - Шрамко О.Ю.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція»до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконструкція»(надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000131520 від 17.02.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для винесення повідомлення-рішення став акт №69/1520/35424017 від 06 лютого 2012 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Долинська стальконструкція»(код 35424017) правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Мик-Будівництво»(код 37031487) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 р.. Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено порушення п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що полягали у включенні до складу дозволеного податкового кредиту у лютому 2011 року операції по взаємовідносинам з ТОВ «Мик-Будівництво»ПДВ на загальну суму 39692,00 грн., що визнані як нікчемні, що призвело до заниження ПДВ за лютий 2011 року на суму 39692,00грн..

З даними висновками позивач не згоден, вважає їх необґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений вчасно та належним чином /а.с.59 т.2/. З наданих до суду письмових запереченнях та додаткових пояснень зазначив, що за результатами опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту по податку на додану вартість позивача встановлено відхилення сум податкового кредиту з ПДВ у сумі 39632,09 грн. з контрагентом ТОВ «Мик-Будівництво». Відповідно до акту перевірки від 15.04.2011 р. №480/23-325/37031487 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мик-Будівництво»(код 37031487) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий 2011 року». Даною перевіркою встановлено, що правочини здійснені ТОВ «Мик-Будівництво»за лютий 2011 р. з контрагентами-постачальниками та покупцями є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України), та згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ «Мик-Будівництво»з контрагентами-покупцями також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Враховуючи те, що у ТОВ «Мик-Будівництво»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами за період лютий 2011 р. є таким, що мають ознаки «нікчемності».

Крім того зазначено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.09.2010 р. №00300691, виданого ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, індивідуальний податковий номер - 370314814040, ТОВ «Мик-Будівництво»було зареєстроване платником ПДВ з 09.09.2010 р. по 22.02.2011 р.. Свідоцтво платника ПДВ від 09.09.2010 р. №100300691 анульовано - 22.02.2011року. Таким чином, на день складення податкової накладної (28.02.2011 р.), контрагент позивача не був платником податку на додану вартість /а.с.60-63 т.1/.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), складення постанови у повному обсязі відкладено до 03.11.2012 р. із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи з урахуванням вимог частини 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд прийшов до наступних правових висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 28.11.2007 року зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як юридична особа /а.с.48-49 т.1/, з 30.11.2007 р. перебуває на податковому обліку в Долинській МДПІ та зареєстрований платником ПДВ, індивідуальний номер - 354240111065.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (надалі - ПК України) та акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаїв від 21.03.2011 р. №373/23-300/3703 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мик-Будівництво»(код 37031487), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період лютий 2011 року», проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Мик-Будівництво»(код - 37031487) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт №69/1520/35424017 від 06 лютого 2012 р. /а.с.12-25 т.1/.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушенням позивачем:

- ч.1 ст.203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Долинська стальконструкція»з постачальником - ТОВ «Мик-Будівництво»(код 37031487) на загальну суму 198 460,44 грн., в т.ч. ПДВ 39692,09 грн.;

- п.198.2., п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 р. в сумі 39692,00 грн..

На підставі акту перевірки, відповідачем 17 лютого 2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000131520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39693,00 грн., в тому числі за 39692,00 грн. основного платежу, 01,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.50 т.1/.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 17 лютого 2012 року №0000131520 та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить із наступних обставин справи.

Як зазначено в акті перевірки та в поданих представником відповідача запереченнях, за результатами опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Долинська стальконструкція»встановлено відхилення сум податкового кредиту з ПДВ у сумі 19632,09 грн. з контрагентом ТОВ «Мик-Будівництво». Відповідно до акту перевірки від 15.04.2011 р. №480/23-325/37031487 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мик-Будівництво»(код 37031487) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий 2011 р.»встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.09.10 №00300691, виданого ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, індивідуальний податковий номер - 370314814040, був зареєстрований платником ПДВ з 09.09.10 р. по 22.02.11 р. Свідоцтво платника ПДВ від 09.09.10 № 100300691 анульовано 22.02.11р.

За лютий 2011 року ТОВ «Мик-Будівництво»інформацію та документи про використання у своїй діяльності власного чи орендованого офісного, виробничого (торгівельного, складського) приміщень до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не надано. Підприємством ТОВ «Мик-Будівництво»надано декларацію з податку на прибуток за 2010 рік (від 11.03.10 №153904), в якій зазначено дані в рядках 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12, 07 декларації прокреслені, що свідчить про відсутність у ТОВ «Мик-Будівництво»основних фондів. Рядки 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларації з податку на прибуток підприємства прокреслені, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні.

Підприємством ТОВ «Мик-Будівництво»до ДПІ у Центральному районі м. Миколаїв форма 1-ДФ та розрахунок комунального податку за 2010 рік не надано. В ході організації проведення перевірки, з метою забезпечення підтвердження господарських відносин вжито такі заходи: направлено службову записку до ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.04.11 №605/23-322 про надання інформації, щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Мик-Будівництво»з контрагентами-постачальниками за період лютий 2011 року.

Від ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва отримано відповідь №1953-вн від 15.04.2011 року згідно якої правочини, здійснені ТОВ «Мик-Будівництво»за лютий 2011 року з контрагентами-постачальниками та покупцями є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5, ст.203 ЦК України), та згідно ч.1 ст.203 ЦК України суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ «Мик-Будівництво»з контрагентами-покупцями також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

Висновок: Враховуючи те, що у ТОВ «Мик-Будівництво»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами за період лютий 2011 року вбачаються як такі, що мають ознаки «нікчемності».

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки в акті перевірки не зазначено жодного доказу порушення вимог податкового законодавства саме позивачем по справі. Висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються не на дослідженні в ході перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Мик-Будівництво», а на акті перевірки ТОВ «Мик-Будівництво», проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаїв.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1. придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено в акті, перевіркою відображених у рядку 10 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку»показників за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. у загальній сумі 56604 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив проведення роботи по капітальному ремонту корпусу збагачувального цеху РОФ №2 гірничого департаменту на суму ПДВ 39692,08 грн..

Судом встановлено, що між позивачем (Підрядник) та ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»(Замовник) 31.08.2010 р. укладено договір підряду №4198, предметом якого є виконання замовником робіт по ремонту корпусу збагачення РЗФ-2 гірничого департаменту ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»/а.с.188-197 т.1/.

З цією метою, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Мик-Будівництво»(Виконавець) було укладено договір №25/01-11 від 25.01.11 р., предметом якого було виконання ТОВ «Мик-Будівництво»будівельно-монтажних робіт по капітальному ремонту корпуса збагачувального цеху РОФ-2 на ВАТ «Арселор Миттал Кривий Ріг»/а.с.27-29 т./.

На виконання умов вказаного договору №25/01-11 ТОВ «Мик-Будівництво»виписано:

1) податкову накладну №184 від 28.02.11 р. на суму ПДВ -33 341,07 грн. /а.с.43 т.1/

2) податкову накладну №185 від 28.02.11 р. на суму ПДВ -6351,01 грн. /а.с.44/, які позивачем включені до складу податкового кредиту за лютий 2011 року.

Сплата позивачем коштів за договором підтверджується платіжними дорученнями: №266 від 05.05.11 р., №378 від 07.06.11 р., №382 від 09.06.11 р. /а.с.45-47 т.1/.

Факти виконання робіт за договором №25/01-11 підтверджуються актами приймання-передачі підрядних робіт /а.с.31-32, 33-35, 38-39, 40-41 т.1/.

На дату складання податкових накладних ТОВ «Мик-Будівництво»було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість з 23.02.11 р. по 18.03.11 р. (акт перевірки ТОВ «Мик-Будівництво») /а.с.92 т.1/.

З наданих ТОВ «Мик-Будівництво»пояснень встановлено, що 25.01.2011 року між ТОВ «Долинська стальконструкція»(Замовник) та ТОВ «Мик-Будівництво»(Виконавець) укладено договір №25/01-11, згідно якого ТОВ «Мик-Будівництво»повинен був виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту корпусу збагачення РОФ-2 (дільниця фільтрації). Факти виконання робіт ТОВ «Мик-Будівництво»підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними №184, №185 від 28.02.2011 р., та типовою формою №КБ-2.

Дані операції з контрагентом ТОВ «Долинська стальконструкція»ТОВ «Мик-Будівництво»включило до складу дозволеного податкового зобов'язання у лютому 2011 року на загальну суму ПДВ 39692,00 грн..

ТОВ «Долинська стальконструкція»за виконані роботи перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Мик-Будівництво»суму виконаних робіт за лютий 2011 року, про що свідчать платіжні доручення №266 від 05.05.2011 р., №378 від 07.06.2011 р., № 382 від 09.06.2011 р. /а.с.134-146 т.1/.

Також, позивачем надано відповідні документи на підтвердження виконання умов договору підряду від 31.08.10 р. №4198, укладеного з ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»/а.с.161-250 т.1, 34 т.2/.

Таким чином, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача та ТОВ «Мик-Будівництво»не відбулись, а укладений договір є нікчемними.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним у 2011 році правочини з контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір, сторонами яких є позивач та ТОВ «Мик-Будівництво»був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ТОВ «Мик-Будівництво»суму ПДВ до податкового кредиту за лютий 2011 р., що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1512,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 69-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області №0000131520 від 17.02.2012 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Долинська стальконструкція»(код -35424017) судові витрати по справі в сумі 397,19 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано -03.11.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько