Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а/0570/14222/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14222/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 28 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача - Ракова О.М.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Приватного підприємства «Лора» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 4 508,85 грн., -

встановив:

22 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському район м. Донецька, (далі - УПФУ або Позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Лора», (далі - Відповідач або ПП «Лора»), в якому просило суд стягнути з Відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 4 508,85 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що ПП «Лора» перебуває на обліку в УПФУ як страхувальник. Відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 4 508,85 грн., яка утворилася за період з січня 2006 рок по січень 2007 року та мала бути погашена не пізніше 20 січня 2007 року.

Невиконання Відповідачем обов'язку щодо сплати страхових внесків призводить до неповного надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України, впливає на своєчасність виплати пенсій, що має наслідком порушення конституційного права громадян на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, доказів поважності причин неявки суду не надав, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, проте 30 жовтня 2012 року поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою підприємства поштового зв'язку «за зазначеною адресою не знаходиться», (а.с.31).

Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Приймаючи до уваги положення ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Лора» (код ЄДРПОУ 31762709), є юридичною особою та перебуває на обліку в УПФУ як платник страхових внесків за № 05-15-03-9980.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, наданої Позивачем, на час звернення до суду Відповідач має непогашену заборгованість зі сплати страхових внесків, яка утворилася за період січень 2006 року - січень 2007 року і становить 4 508,85 грн., (а.с.7-8).

Зі змісту картки особового рахунку страхувальника вбачається, що ПП «Лора» має заборгованість перед УПФУ в сумі 4 508,85 грн., в тому числі 4 414,94 грн. - недоїмка зі сплати страхових внесків та 81,44 грн. - штрафні санкції, (а.с.9-15).

15 червня 2006 року на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків УПФУ прийняло рішення за № 437/03-51/31762709 про застосування фінансових санкцій, яке отримане Відповідачем, про свідчить підпис посадової особи, (а.с.27).

2 березня 2007 року УПФУ сформувало та направило на адресу ПП «Лора» вимогу про сплату боргу № 33/03-23/1, проте поштове відправлення повернуто на адресу УПФУ з відміткою підприємства поштового зв'язку «за зазначеною адресою не знаходиться», (а.с.16).

Докази, які б спростовували зазначені обставини, суду не надані.

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого у публічно-правових відносинах поданий адміністративний позов.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, (далі - Закон № 1058-IV), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування що передбачено ст.1 Закону № 1058-IV.

Зі змісту п.1 ч.1 ст.14 Закону № 1058-IV вбачається, що роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, віднесені до категорії страхувальників.

Страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, є платниками страхових внесків, що передбачено ч.1 ст.15 Закону № 1058-IV.

Отже, Відповідач є страхувальником та платником страхових внесків.

Згідно з положеннями п.п.4, 6 ч.2 ст.17 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Правовий статус страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначений ст.18 Закону № 1058-IV, згідно з ч.ч.3, 4, 6 якої страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Порядок нарахування страхових внесків визначений ст.19 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п.5 ст.14 цього Закону, є квартал.

Згідно з ч.12 ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у Відповідача наявна недоїмка по сплаті страхових внесків, докази її повного або часткового погашення суду не надані, отже вимоги УПФУ про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків з січня 2006 року по січень 2007 року в сумі 4 508, 85 грн. є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення увалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки Позивачем - суб'єктом владних повноважень не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Приватного підприємства «Лора» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 4 508,85 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Лора», (код ЄДРПОУ 31762709), на користь Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня 2006 року по січень 2007 року в сумі 4 508 (чотири тисячі п'ятсот вісім) грн. 85 коп. на розрахунковий рахунок 256033012000 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 20377072.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 6 листопада 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 9 листопада 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.