Постанова

від 23.10.2012 по справі 0870/6580/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року (10 год. 50 хв.) Справа № 0870/6580/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

за участю представників:

позивача - Мацко К.С.,

відповідача - Міщенко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Східенергомережа» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

06.07.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Східенергомережа» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0000522307, винесене відповідачем.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено перевірку, за результатами якої був складений акт від 25.05.2012 №1260/23-08/34067885 про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТП «Сога» (код ЄДРПОУ 37443178) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в наслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 19 266 грн. 67 коп., в тому числі за квітень 2011 року у сумі 19 266 грн. 67 коп.

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору ТОВ «ТП Сога» було поставлено на адресу позивача товар, номенклатуру якого, згідно до умов договору вказано у специфікації. Постачальником на суму поставки виписано податкову та видаткову накладну. ТОВ «ЕК «Східенергомережа» розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, про що свідчить банківська виписка. Згідно умов договору, транспортування товару здійснюється транспортом постачальника. Товар було доставлено із використанням легкового автомобіля у двох картонних коробках. Доставка здійснювалась в межах міста.

Крім того, позивач зазначає, що податковий орган виходить за межі норм чинного законодавства, а саме, приходить до висновку щодо обов'язку покупця вимагати від постачальника документів, які не передбачені чинним законодавством України та умовами договору постачання (щодо обов'язку продавця надавати, а покупця вимагати від продавця товарно-транспортні накладні). Тобто, посилання відповідача на ту обставину, що реальність правочину має підтверджуватися товарно-транспортними накладними є безпідставним, оскільки такі документи не є документами податкового обліку для осіб, які не надають транспортних послуг.

Позивач також не погоджується з висновком відповідача, щодо формування податкового кредиту. Зазначає, що податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату/отримання товарів (робіт, послуг) та повинен підтверджуватися податковою накладною.

Також, позивач наголошує що, податковий орган не наділений повноваженнями на оцінку відповідності обставин господарської діяльності підприємства діючому цивільному законодавству, у зв'язку з чим судження чи міркування податкового органу щодо нікчемності цивільно-правових договорів є неприпустимими та такими, що ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються первинними документами.

Ухвалою суду від 07.07.2012 було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначене судове засідання на 23.07.2012.

Провадження у справі неодноразово зупинялось, до терміну встановленого судом для надання додаткових доказів, на підставі клопотань сторін.

10.10.2012 провадження у справі поновлено.

За клопотанням представника позивача 10.10.2012 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.10.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що під час проведення перевірки позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує зв'язок господарської операції по договору постачання від 01.04.2012 укладеному з ТОВ «ТП Сога» з господарською діяльністю ТОВ «ЕК «Східенергомережа».

Із пояснень керівника ТОВ «ТП Сога» ОСОБА_3, відповідачем встановлено, що це підприємство не володіє трудовими ресурсами у достатній кількості, у нього відсутні складські або інші приміщення, виробничі потужності тощо, у зв'язку з тим, що в основному це підприємство виступає як посередник.

Також відповідач зазначає, що позивачем не були надані для перевірки товарно-транспортні накладні, які в силу вимог пункту 10.8 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 №128/2568, на думку відповідача є обов'язковим документом первинного бухгалтерського обліку. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач прийшов до висновку, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів позивачем не проводились.

У судовому засіданні 23.10.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд

ВСАНОВИВ:

Позивач зареєстрований 06.02.2006 виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридична особа. Взятий на податковий облік в органах ДПС 06.02.2006 та зареєстрований платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) з 04.02.2010.

На підставі наказу та направлення відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТП «Сога» за період роботи з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

Під час перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог пп. пп. 198.1, 198.6 статті 198 та п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 19 266 грн. 67 коп., в тому числі за квітень 2011 року - 19 266 грн. 67 коп.

За наслідками Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 №0000522307 з ПДВ на суму 19 266 грн. 67 коп. - за основним платежем та 1 грн. - штрафні санкції. Дане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 18.06.2012.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Для повного та всебічного з'ясування обставин справи є необхідність дослідити обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладених у Акті перевірки.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. пп. 198.1, 198.6 статті 198 та п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

А відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Реєстрація платником податку на додану вартість позивача підтверджується Свідоцтвом №100267540 від 04.02.2010.

У квітні 2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму з ПДВ 115 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 19 266 грн. 67 коп. по операціях з ТОВ «ТП Сога».

На виконання умов укладеного договору №5/11 від 01.04.2011 ТОВ «ТП Сога» було поставлено на адресу позивача товар, номенклатуру якого, згідно до умов договору вказано у специфікації №1/04 від 05.04.2011. Постачальником на суму поставки (115 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 19 266 грн. 67 коп.) виписано податкову накладну №7 від 05.04.2011 та видаткову накладну №7 від 05.04.2011. Позивач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, про що свідчить банківська виписка.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

При цьому, згідно із пп. 5.3.1 Договору №5/11 від 01.04.2011 доставка продукції на склад покупця здійснюється транспортом постачальника. Постачальник сплачує витрати, пов'язані із доставкою продукції на склад покупця.

Згідно висновку податкового органу підтвердити факт реальності операцій поставки ТОВ «ТП Сога» на адресу позивача, визначених згідно розшифровок податкових зобов'язань, не має можливості, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

У судове засідання викликався керівник ТОВ «ТП Сога» ОСОБА_3 в якості свідка, але на адресу суду повернулися конверти з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання» та «за зазначеною адресою не проживає».

В обґрунтування твердження про необхідність документального оформлення факту транспортування товару від ТОВ «ТП Сога» до позивача відповідач посилається на вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.

Згідно із преамбулою зазначених Правил, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відтак, ці Правила регламентують взаємовідносини між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками і вантажоодержувачами з іншого боку, і не підлягають обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.

З наведених підстав, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вимоги Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки регламентовані ними відносини різняться із відносинами, які склалися між позивачем та ТОВ «ТП Сога».

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України - юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Жодним нормативно-правовим актом позивача не зобов'язано здійснювати контроль, перевірку контрагента ТОВ «ТП Сога» з питань правильності ведення ним бухгалтерського та податкового обліку, своєчасного подання податкових звітів та сплати податків, здійснення контролю за його відносинами з іншими контрагентами.

Крім цього, відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні». Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо».

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (стаття 234 Цивільного кодексу України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Таким чином, висновок відповідача, про нікчемність укладених ТОВ «ЕК «Східенергомережа» правочинів зроблений лише з огляду на діяльність інших осіб (контрагента ТОВ «ТП Сога») є безпідставним та не обґрунтованим.

Крім того, у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Акт перевірки не містить посилання на документи або факти, які б свідчили про факт не здійснення господарської операції.

Згідно з частиною 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.06.2012 №0000522307.

Відтак, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та про необхідність їх задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Східенергомережа» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 14.06.2012 №0000522307, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Східенергомережа» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 19266,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 29.10.2012.