Постанова

від 24.10.2012 по справі 2а-2955/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2955/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представника позивача - Кащак М.В.,

представників відповідача - Григоріва В.М., Барчука М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія"СДС" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000392204 та № 0000402204 від 14.09.2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

24.09.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія"СДС" (надалі - позивач, ТзОВ "Будівельна компанія"СДС") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі -відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000392204 та № 0000402204 від 14.09.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, так як не погоджується із зафіксованим в акті перевірки висновками, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Просила позов повністю задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 24.10.2012 року. Просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" 24.03.2010 року зареєстроване Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 25.03.2010 року взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ (а.с.1134-136,138 том І).

Крім того, ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" зареєстровано платником податку на додану вартість: свідоцтво № 100284790 від 21.05.2010 року (індивідуальний податковий номер -369966509159 (а.с.137 том І).

З матеріалів справи вбачається, що з 15.08.2012 року по 21.08.2012 року посадовими особами ДПІ у м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.03.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт за № 22-4/36996652 від 29.08.2012 року. В даному акті зафіксовано порушення:

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 138.1.1, пункту 138.4, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 60 469,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2010 року -у сумі 583,00 грн., І квартал 2011 року -у сумі 9 943,00 грн., за ІІ квартал 2011 року -у сумі 49 943,00 грн.;

- підпункту 7.2.6, 7.4.5, 7.5.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4, 201.5, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті завищення податкового кредиту в сумі 51 850,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року -у сумі 467,00 грн., за січень 2011 року -у сумі 710,00 грн., за лютий 2011 року -у сумі 7 244,00 грн., за квітень 2011 року -у сумі 25 928,00 грн., за травень 2011 року -у сумі 17 501,00 грн., підприємству зменшено від'ємне значення за грудень 2010 року -у сумі 121,00 грн., за січень 2011 року -у сумі 492,00 грн., за лютий 2011 року -у сумі 1 047,00 грн., за квітень 2011 року -у сумі 1 235,00 грн., за травень 2011 року -у сумі 111,00 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 51 850,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року -у сумі 346,00 грн., за січень 2011 року -у сумі 6 106,00 грн., за березень 2011 року -у сумі 1 969,00 грн., за квітень 2011 року -у сумі 24 693,00 грн., за травень 2011 року -у сумі 17 390,00 грн. та за червень 2011 року -у сумі 1 346,00 грн., що виникло в результаті проведення підприємством безтоварних операцій (а.с.20-73 том І).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000392204 та № 0000402204 від 14.09.2012 року, згідно яких ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 52 350,00 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 51 850,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 500,00 грн.) та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 60 617,00 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 60 470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 147,00 грн.) відповідно (а.с.18, 19 том І).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки за № 22-4/36996652 від 29.08.2012 року по взаємовідносинах ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" із ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' суд зазначає наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' на виконання умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладеного їз позивачем, здійснило перевезення вантажу (будівельних матеріалів -електродів) третій особі (покупцю), сторонами договору підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000226 від 30.12.2010 року, № ОУ-0000006 від 24.01.2011 року та № ОУ-0000026 від 28.02.2011 року (а.с.154, 156, 158 том І).

ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' виписано податкові накладні № 228 від 30.12.2010 року на суму 2 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 466,67 грн.), № 6 від 24.01.2011 року на суму 4 258,00 грн. (в т.ч. ПДВ 709,67.) та № 22 від 28.02.2011 року на суму 5 492,00 грн. (в т.ч. ПДВ 915,33 грн.) (а.с.155, 157, 159 том І).

Позивачем проведено оплату за надані ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' транспортні послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками Філії ПАТ ''Промінвестбанк'' в м. Івано-Франківську по рахунку ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" № 26000301714316 за 30.12.2010 року, 24.01.2011 року та за 22.02.2011 року (а.с.160-162 том І).

Однак дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги, оскільки ДПІ в м. Івано-Франківську встановлено, що за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' формувало податковий кредит по взаємовідносинах з приватним підприємцем ОСОБА_4 В ході проведення ДПІ в м. Івано-Франківську перевірки СПД ОСОБА_4 не встановлено факту передачі товарів від продавця СПД ОСОБА_4 до покупця ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' в зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. За результатами перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочини між ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' та підприємствами покупцями та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи вищевикладене, усі операції купівлі-продажу ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" з ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» (а.с.32-34 том І).

При цьому судом встановлено, що ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' 18.11.2005 року зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33859574, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 140) та 28.11.2005 року взяте на податковий облік ДПІ в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області як платник податків, а з 23.12.2005 року є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 12886362, індивідуальний податковий номер 338595709151) (а.с.103, 104 том І, 23 том ІІ).

Окрім того, зважаючи на специфіку своєї діяльності, а саме надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу та таксі), які були предметом правочину, що не визнаються відповідачем, ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' мало ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України Серії АВ № 045752 від 29.03.2006 року на здійснення даного виду діяльності, копія якої міститься у матеріалах справи. При цьому строк дії Ліцензії становить з 29.03.2006 року по 28.03.2011 року, тобто включає період, протягом якого ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' надавало послуги з перевезення вантажу (будівельних матеріалів -електродів) автомобільним транспортом( (а.с.105 том І).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності, а відповідні акти здачі-прийняття робіт, які пов'язані із даним договором перевезення, відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать, що волевиявлення сторін правочинів було вільним, та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовленні.

Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки за № 22-4/36996652 від 29.08.2012 року по взаємовідносинах ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" із контрагентами: ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ПП ''Лугпромстройсантехмонтаж'' суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.02.2011 року та 12.02.2011 року ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" в особі директора Палагіцького Б.Я. (Замовник) та ПП ''Франко-Буд-Інвест'' в особі директора ОСОБА_4 (Підрядник) укладені Договори підряду № 10-02/11 та № 12-02/11, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати будівельні роботи в адміністративно-торговомих приміщеннях, що розташовані за адресою: вул. Привокзальна, 9 та вул. Сахарова, 34 у м. Івано-Франківськ, здати виконані роботи Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (а.с.164-167 том І).

Пунктами 2.1 вказаних Договорів підряду визначено, що загальна вартість Договору визначається по факту виконаних робіт, що підтверджується належним чином оформленим та підписаним уповноважними представниками сторін акту виконаних робіт.

ПП ''Франко-Буд-Інвест'' виконало передбачені Договорами підряду № 10-02/11 від 10.02.2011 року та № 12-02/11 від 12.02.2011 року будівельні роботи, а саме поточний ремонт приміщень супермаркету ''Вопак'' по вул. Привокзальна, 9 та по вул. Сахарова, 34 у м. Івано-Франківську. Сторонами Договорів підряду підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року від 25.02.2011 року, згідно яких вартість виконаних будівельних робіт становить 15 452,35 грн. (в т.ч. ПДВ 2 575,39 грн.) та 22 521,18 грн. (в т.ч. ПДВ 3 753,53 грн.) (а.с.169-173, 175-178 том І). Крім того, позивачем та ПП ''Франко-Буд-Інвест'' складені та підписані відповідні Довідки про вартість виконаних робіт (а.с.168, 174 том І).

ПП ''Франко-Буд-Інвест'' виписано податкові накладні № 36 та № 37 від 25.02.2011 року на суму 15 452,35 грн. (в т.ч. ПДВ 2 575,39 грн.) та на суму 22 521,18 грн. (в т.ч. ПДВ 3 753,53 грн.) відповідно (а.с.179, 180 том І).

Позивачем проведено оплату за виконані ПП ''Франко-Буд-Інвест'' будівельні роботи в адміністративно-торгових приміщеннях супермаркету ''Вопак'', що розташований за адресами: вул. Привокзальна, 9 та вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою Філії ПАТ ''Промінвестбанк'' в м. Івано-Франківську по рахунку ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" № 26000301714316 за 15.03.2011 року (а.с.181 том І).

Судом також встановлено, що ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" в особі директора Палагіцького Б.Я. (Замовник) та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" в особі директора ОСОБА_6 (Підрядник) укладено Договори підряду № 10-03/11 від 10.03.2011 року, № 07-04/11 від 07.04.2011 року, № 14-04/11 від 14.04.2011 року, № 11-05/11 від 11.05.2011 року та № 5п-18-05/11 від 18.05.2011 року, згідно яких Підрядник зобов'язується виконати будівельно-ремонтні роботи приміщень, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Тролейбусна, 1 та по вул. Чорновола, 98 у встановлений договором строк, а Замовник зобов'язується передати Підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому об'єкт для виконання робіт, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і оплатити виконання роботи у встановлений Договором строк. Загальна вартість будівельно-монтажних робіт за вказаними Договорами становить 65 358,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10 893,00 грн.), 50 088,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 348,00 грн.), 40 123,20 грн. (в т.ч. ПДВ 6 687,20 грн.), 35 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5833,33 грн.) та 70 007,21 грн. (в т.ч. ПДВ 11 667,87 грн.) відповідно (а.с.184-187, 197-200, 212-215, 226-228, 237-240 том І).

На виконання умов вказаних Договорів, ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" виконало будівельно-ремонтні роботи приміщень, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Тролейбусна, 1 та по вул. Чорновола, 98. Сторонами згаданих Договорів підряду підписані акти приймання виконаних робіт, а також складені та підписані Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.189-195, 202-210, 217-224, 231-235, 242-252 том І).

ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" виписано податкові накладні № 372 від 28.04.2011 року на суму 65 358,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10 893,00 грн.), за № 685 від 29.04.2011 року на суму 50 088,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 348,00 грн.), № 606 від 29.04.2011 року на суму 40 123,20 грн. (в т.ч. ПДВ 6 687,20 грн.), № 180 від 31.05.2011 року на суму 35 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5833,33 грн.) та № 609 від 31.05.2011 року на суму 70 007,21 грн. (в т.ч. ПДВ 11 667,87 грн.) (а.с.188, 201, 216, 230, 241 том І).

Позивачем проведено оплату за виконані ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" будівельно-ремонтні роботи приміщень, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Тролейбусна, 1 та по вул. Чорновола, 98, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками Філії ПАТ ''Промінвестбанк'' в м. Івано-Франківську по рахунку ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" № 26000301714316 за 20.04.2011 року, 06.05.2011 року, 10.05.2011 року, 27.05.2011 року, 09.06.2011 року (а.с.196, 211, 225, 236, 253 том І).

При цьому, судом встановлено, що акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт повністю відповідають встановленій Державним комітетом статистики України і Державного комітету з будівництва та архітектури формі акту КБ-2в та КБ-3.

Однак дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги, оскільки ПП ''Франко-Буд-Інвест'' не надано жодних підтверджуючих документів щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочини між ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та підприємствами покупцями та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім того, за результатами перевірки Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року встановлено, що господарські операції між ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповіднох господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів (акт Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську № 803/23-35554567 від 11.11.2011 року) (а.с.27-44 том ІІ). А відтак, ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів (робіт, послуг), укладені ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" з постачальниками та покупцями суперечить положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними (а.с.42 том І)).

З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку про те, що Договори підряду, укладені позивачем із ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та із ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України, частини 1, 5 статті 203, статті 228 ЦК України є нікчемними, і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (а.с.28-29, 31, 46 том І). Таким чином, ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" проведено безтоварні операції, а відтак, у останнього відсутнє право на включення податку на додану вартість, сплаченого контрагентам за виконані підрядні роботи, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та на формування валових витрат по операціях із вказаними контрагентами, наслідком чого стало заниження податку на прибуток.

При цьому судом встановлено, що 1) ПП ''Франко-Буд-Інвест'' 22.02.2008 року зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 35764830, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 142/8); 2) ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" 16.11.2007 року зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 3554567, місцезнаходження: 91053, Луганська область, м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СССР, 24/12) (а.с.106, 112 том І).

З матеріалів справи також вбачається, що 1) ПП ''Франко-Буд-Інвест'' 25.02.2008 року взяте на податковий облік ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області як платник податків, а з 09.04.2008 року є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100240517, індивідуальний податковий номер 357648309159) (а.с.116 том І, 18 том ІІ); 2) ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" 19.11.2007 року взяте на податковий облік як платник податків Ленінською міжрайонною ДПІ у м. Луганську Луганської області та з 01.06.2010 року було платником податку на додану вартість (свідоцтво № 10030076, індивідуальний податковий номер 355545612365) (а.с.107 том І, 27 том ІІ).

Окрім того, зважаючи на специфіку своєї діяльності, а саме будівельні роботи, які були предметом правочинів, що не визнаються відповідачем, ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" мали ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Серії АВ № 489044 від 05.02.2010 року та Серії АВ № 558208 від 17.05.2010 року відповідно на здійснення даного виду діяльності, копії яких міститься у матеріалах справи. При цьому строк дії Ліцензій становить з 30.07.2010 року по 09.04.2012 року та з 02.02.2010 року по 02.02.2013 року відповідно, тобто включають період, протягом якого ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" виконували для позивача будівельні роботи в адміністративно-торгових приміщеннях супермаркету ''Вопак'', що розташований за адресами: м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 9 та вул. Сахарова, 34 та будівельно-ремонтні роботи приміщень, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Тролейбусна, 1 та по вул. Чорновола, 98 (а.с.108-111, 113-115 том І).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів (позивач та його контрагенти: ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж") на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності, а відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні документи, які пов'язані із даними договорами, відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать, що волевиявлення сторін правочинів було вільним, та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Більше того, у судовому засіданні представники відповідача не заперечували факт виконання ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" будівельних робіт, визначених договорами підряду.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 5 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1396, суб'єкт будівельної діяльності разом із заявою на отримання ліцензії подає до органу ліцензування: копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав документи; відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт; висновок установи, організації, уповноважених органом ліцензування на проведення експертизи.

У разі подання ліцензійною комісією висновку про невідповідність поданих суб'єктом будівельної діяльності документів ліцензійним умовам та неспроможність виконувати роботи згідно з поданим переліком орган ліцензування приймає протягом трьох робочих днів з дня отримання висновку рішення про відмову у видачі ліцензії, про що письмово повідомляє заявника (пункт 9 даного Порядку).

Як уже встановлено судом, у ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" наявні ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. З урахуванням наведеного, доводи відповідача про те, що у ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності є безпідставними та необгрунтованими.

Окрім цього, суд зазначає, що у відповідності до вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено їх оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України із врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваних правочинів недійсними у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ). Відповідачем не надано суду доказів, що договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, Договори підряду № 10-03/11 від 10.03.2011 року, № 07-04/11 від 07.04.2011 року, № 14-04/11 від 14.04.2011 року, № 11-05/11 від 11.05.2011 року та № 5п-18-05/11 від 18.05.2011 року та Договори підряду № 10-02/11 від 10.02.2011 року та № 12-02/11 від 12.02.2011 року визнані недійсними у судовому порядку.

За таких обставин, посилання представників відповідачів на те, що договір перевазення, укладений позивачем із ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' без мети настання юридичних наслідків, оскільки позивачем не підтверджено наявність поставок вантажу (будівельних матеріалів -електродів), а саме не представлено товарно-транспортні накладні на вантаж, є необгрунтованими.

При цьому слід відмітити, що відповідачем ні у акті перевірки № 22-4/36996652 від 29.08.2012 року не зазначено, ні у судовому засіданні не доведено ту обставину, що вантаж третьою особою (покупцем вантажу) отримано не було та не додано суду докази, які б це підтверджували. А тому відсутність товарно-транспортнихнакладних у даному випадку не може служити достатньою підставою для висновку про відсутність поставки вантажу і, як наслідок, про невиконання позивачем та ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, суд зазначає, що необхідною умовою для визнання угоди, укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, недійсною відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, відповідачі діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Посилання відповідача з приводу того, що на запити ДПІ у м. Івано-Франківську від 22.02.2012 року № 1544/7/23-245/2271 та від 15.03.2012 року № 122/7/23-245/393 Ленінською міжрайонною ДПІ у м. Луганську надано інформацію про те, що СВ ПМ Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську порушено кримінальну справу № 02/11/8048 від 21.12.2011 року у відношенні директора ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)) (а.с.42 том І), суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

За таких обставин, сам факт порушення стосовно директора ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" ОСОБА_6 кримінальної справи № 02/11/8048 від 21.12.2011 року за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки у відповідності до вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковими для адміністративного суду є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили. При цьому слід зазначити, що у даному випадку вирок суду у кримінальній справі № 02/11/8048 від 21.12.2011 року має бути обвинувальним.

Крім того, суд зазначає, що ним також не приймається до уваги посилання представника відповідача щодо відсутності ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та його посадових осіб станом на 14.06.2011 року (дату складання акту ДПІ в м. Івано-Франківськ № 161/23-2/35764830) за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.27 том І), оскільки сам факт відсутності даного підприємства за його місцезнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення ПП ''Франко-Буд-Інвест'' як платником податків вимог законодавства, зокрема, невиконання обов'язку повідомляти контролюючі органи про зміну свого місцезнаходження. У зв'язку з невиконанням вказаного обов'язку платник податків несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Посилання представника відповідача з приводу того, що так як посадовими особами ДПІ в м. Івано-Франківську перевірки СПД ОСОБА_4 не встановлено факту передачі товарів від продавця СПД ОСОБА_4 до покупця ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' в зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а відтак, усі операції купівлі-продажу ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" з ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, суд не приймає до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між позивачем та його контрагентом - ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп''.

При цьому суд зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано Законом України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та розділом V Податкового кодексу України.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно абзацом 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Аналогічно підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в акті перевірки за № 22-4/36996652 від 29.08.2012 року та у поданому суду запереченні на позовну заяву від 24.10.2012 року відповідачем не наведено жодного факту того, що сума податку на додану вартість у розмірі 2 091,67 грн., 6 328,92 грн. та у розмірі 43 429,40 грн. згідно податкових накладних, виписаних ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'', ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" відповідно, сплачена позивачем за надані транспортні послуги, а також за виконані будівельні роботи в адміністративно-торгових приміщеннях супермаркету ''Вопак'', що розташований за адресами: вул. Привокзальна, 9 та вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ та будівельно-ремонтні роботи приміщень, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Тролейбусна, 1 та по вул. Чорновола, 98 не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічно абзацом 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено. що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічно пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як уже було встановлено судом, і позивач, і його контрагенти (ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'', ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж") на час складання податкових накладних, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічно пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, встановлено підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' за № 228 від 30.12.2010 року, за № 6 від 24.01.2011 року, за № 22 від 28.02.2011 року; податкових накладних, виписаних ПП ''Франко-Буд-Інвест'' за № 36 і 37 від 25.02.2011 року, та податкових накладних, виписаних ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за № 372 від 28.04.2011 року, № 606 і 685 від 29.04.2011 року, № 180 і 609 від 31.05.2011 року вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту: за грудень 2010 року -у сумі 467,00 грн., за січень 2011 року -у сумі 710,00 грн., за лютий 2011 року -у сумі 7 244,00 грн., за квітень 2011 року -у сумі 25 928,00 грн. та за травень 2011 року -у сумі 17 501,00 грн. на загальну суму 51 850,00 грн., що сплачена позивачем ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' за надані транспортні послуги, а також ПП ''Франко-Буд-Інвест'' та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за виконані будівельні роботи в адміністративно-торгових приміщеннях супермаркету ''Вопак'', що розташований за адресами: вул. Привокзальна, 9 та вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ та будівельно-ремонтні роботи приміщень, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Тролейбусна, 1 та по вул. Чорновола, 98 відповідно.

Таким чином, оскільки судом встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за вказані періоди 51 850,00 грн. податку на додану вартість, то суд приходить до висновку про те, що позивачем також правомірно розраховано суму податку на додану вартість (різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду), яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету за вказаний період.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено ТзОВ ''Будівельна компанія ''СДС'' суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період на 51 850,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 500,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000392204 від 14.09.2012 року є протиправним.

Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що у відповідності до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог пункту 5.11 статті 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Аналогічно пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2) .

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт138.4).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Згідно пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу) (підпункт 139.1.1); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Аналогічно підпунктом134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ТзОВ "Будівельна компанія"СДС" правомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат, понесених позивачем за надані транспортні послуги та за виконані підрядні роботи у загальній сумі 259 294,94 грн., в тому числі за ІVквартал 2010 року -2 333,33 грн., за І квартал 2011 року -39 769,61 грн. та за ІІ квартал 2011 року -217 147,00 грн., що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток за вказаний період.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено ТзОВ ''Будівельна компанія ''СДС'' суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 60 470,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 147,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000402204 від 14.09.2012 року є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1,2,3,4,5,6 частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000392204 від 14.09.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія"СДС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизнятих товарах (роботах, послугах) у сумі 52 350 (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят) грн., у тому числі за основним платежем у сумі 51 850 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 500 (п'ятсот) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000402204 від 14.09.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія"СДС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 60 617 (шістдесят тисяч шістсот сімнадцять) грн., у тому числі за основним платежем у сумі 60 470 (шістдесят тисяч чотириста сімдесят) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 147 (сто сорок сім) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 29.10.2012 року.