Постанова

від 18.10.2012 по справі 8614/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 жовтня 2012 р. № 2-а- 8614/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача -Кравченко С.В.,

представника відповідача - Подобайло І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дроздов та партнери" до Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дроздов та партнери» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003322302 від 17.04.2012р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26013,0грн. (в тому числі за основним платежем 20810,0 грн. та за штрафними санкціями 5203,0 грн.)

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 28.08.2012р. позивач просив також скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012р. № 0003751503, згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74162,50 грн. (59330,0 грн. за основним платежем та 14832,50 грн. за штрафними санкціями).

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в березні 2012 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Опттехноконсалтинг» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 04.04.2012р. № 329/221/24661210 (а.с. 40-46), згідно висновків якого встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Опттехноконсалтинг» в грудні 2011 року; порушення п.п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 20810,0 грн., в тому числі за грудень 2011 року в сумі 20810,0 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0003322302 від 17.04.2012р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26013,0грн. (в тому числі за основним платежем 20810,0 грн. та за штрафними санкціями 5203,0 грн.)

Крім того, 20.04.2012р. співробітником ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість. За наслідками перевірки складено акт від 20.04.2012р. № 562/15-308/24661210. За висновками акту встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2012 року на 59330,0 грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахування до сплати в бюджет по декларації за лютий 2012 року на 59330,0 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012р. № 0003751503, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74162,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 59330,0 грн. та за штрафними санкціями 14832,50 грн.).

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність порушень з боку позивача, відповідач виходив з того, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Опттехконсалтинг», з яким уклав договір на виконання проектних робіт від 20.12.2011р. № 22-10/П-ТХ. Проте відповідачем враховано лист ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області ДПС від 17.02.2011р. № 619/7/23-03-12, згідно якого надано інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Опттехконсалтинг», про що складено акт від 16.02.2012р. № 88/23-03-05/36815629. Згідно зазначеного акту податковим органом встановлено відсутність факту реального вчинення ТОВ «Опттехконсалтинг» господарських операцій за листопад 2011 року - грудень 2011 року.

Враховуючи наведені висновки відповідач вважав, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Опттехконсалтинг» не спричинив реального настання правових наслідків, що ним обумовлені, в зв'язку з відсутністю підтвердження реального вчинення господарських операцій з боку ТОВ «Опттехконсалтинг» за даний період.

Проте суд з такими висновками не погоджується та зазначає, що судовим розглядом встановлено укладення 20.12.2011р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Опттехноконсалтінг» (виконавця) договору № 22-10/П-ТХ на виконання проектних робіт. Предметом даного договору є розробка проектної документації розділу «Технологічні рішення» (надалі «ТХ») стадії «Проект» (надалі «П») по об'єкту з умовною назвою: «Група житлових будинків с підземним паркінгом та виставково-торговим центром, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135».

В ході розгляду справи підтверджено, що на момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Договір укладено у формі єдиного письмового документу, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками. Сумнівів щодо його достовірності у суду не виникає . Наявність даного договору та його належне оформлення сторонами у справі не заперечується.

При цьому, потреба в укладенні згаданого правочину обумовлена тим, що позивач в якості Генпроектувальника уклав Контракт 22-10/П від 18.11.2011 р с ТОВ «Рей-Україна» (в якості Замовника) на розробку проектної документації всіх розділів проекту по об'єкту з умовною назвою: «Група житлових будинків с підземним паркінгом та виставково-торговим центром, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135». В зв'язку з тим що для розробки розділу «Технологічні рішення» в штаті Генпроектувальника були відсутніми необхідні фахівці відповідного напрямку, ТОВ «Дроздов та партнери» було вимушено звернутися до ТОВ «Опттехноконсалтінг» з метою розробки розділу як до субпідрядника.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з надання послуг з розробки проектної документації, які оформлені Актом здачі-прийомки виконаних робіт від 20.01.2012 р. на суму 249 720,00 грн. В зв'язку з укладеним правочином виконавцем замовнику видано податкову накладну № 33 від 23.12.2011 р. на загальну суму 124 860,00 грн. (в тому числі ПДВ - 20 810,00 грн.).

Наявність належним чином оформленої податкової накладної, а також проведення операцій між позивачем та ТОВ «Опттехноконсалтінг» в межах договору, які оформлено бухгалтерськими проводками, згідно висновків акту перевірки 04.04.2012р. № 329/221/24661210 підтверджується. Отримані послуги оприбутковано позивачем за даними рахунку № 631. В судовому засіданні сторони з даного питання заперечень не висловили.

Фізичне переміщення проектної документації відбулося в електронному вигляді на носії згідно умов Договору та підтверджується Актом здачі-прийомки виконаних робіт від 20.01.2012 р.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням № 987 від 23.12.2011 р. на загальну суму 124 860,00 грн. (в тому числі ПДВ - 20 810 грн.).

В подальшому отримана проектна документація використана позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: як технологічне завдання для розробки інших розділів проекту, дооформлена згідно діючих Державних норм та правил, та реалізована ТОВ «Рей-Україна» згідно Контракту № 22-10/П від 18.11.2011 р. відповідно до Акту № 1 здачі-прийомки проектної документації від 01.02.2012 р. на суму 217 498,50 грн. (у тому числі ПДВ 36 249,75 грн.), Акту № 2 здачі-прийомки проектної документації від 10.05.2012 р. на суму 260 998,20 грн., податкової накладної № 1 від 08.02.2012 р., податкової накладної № 4 від 28.02.2012 р., податкової накладної № 3 від 22.12.2011 р. на загальну суму 478 496,70 грн. (в тому числі ПДВ - 79 749,45).

Таким чином, доводи відповідача про неможливість факту реального вчинення господарських операцій з боку ТОВ «Опттехноконсалтінг» не впливають на встановлення факту відсутності реального підтвердження виконання укладеної між позивачем та ТОВ «Опттехноконсалтінг» угоди та не підтверджуються зібраним у справі доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на весь обсяг робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Факт належної оплати за виконані роботи сторонами у справі не заперечується.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Крім того, суд враховує, що згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012р., що залишена без змін згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012р., скасовано рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 25.01.2012р. за № 3/15-02-36 про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Опттехноконсалтінг» , податковий орган зобов'язано вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників ПДВ запис про скасування анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Опттехноконсалтінг».

Таким чином, як на час укладення договору, виписки податкових накладних, так і після цього, ТОВ «Опттехноконсалтінг» був платником податку на додану вартість та мав право виписувати відповідні податкові накладні.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 72 КАС України суд враховує зазначене рішення суду при вирішенні даної справи.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

В зв'язку з викладеним необґрунтованими також суд вважає висновки акту перевірки від 20.04.2012р. № 562/15-308/24661210 про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Суд зауважує, що дані висновки зроблено з урахуванням висновку про відсутність підтвердження реального виконання договору на виконання проектних робіт від 20.12.2011р. № 22-10/П-ТХ, який спростовано в ході судового розгляду.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дроздов та партнери» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0003322302 від 17.04.2012р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0003751503 від 15.05.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дроздов та партнери» (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 31, кв.1, код ЄДРПОУ 24661210) судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 260,14 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 23 жовтня 2012 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова