Постанова

від 05.11.2012 по справі 1570/5167/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5167/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-М»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001412250 від 17.08.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОК-М»(надалі -ТОВ "КРОК-М") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001412250 від 17.08.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що працівниками ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби було неправомірно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001412250 від 17.08.2012 р. з огляду на те, що у відповідача не було підстав вважати, що ТОВ «КРОК-М»безпідставно включило до складу податкового кредиту за грудень 2011 року суму ПДВ в розмірі 622111,36 грн. В обґрунтування позивач зазначив, що до перевірки були надані оригінальні податкові накладні щодо взаємовідносин ТОВ «КРОК-М»з контрагентом «Центр сприяння розвитку бізнесу». Окрім іншого позивач зазначив, що з його боку відсутні будь-які факти порушень норм Податкового кодексу України, регулюючих питання оподатковування податку на додану вартість та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області від 07.07.2012 р. № 1339 та направлення від 07.07.2012 року № 002033/1626, наказу від 23.07.2012 року № 1495 та направлення від 23.07.2012 року № 002116/1757, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -YI проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-М»з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу»(код за ЄДРПОУ 36925618), їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «КРОК-М»з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу», їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 р. № 4389/22-5/20958082 від 03.08.2012 року.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «КРОК-М», внаслідок порушення п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VI, завищило податковий кредит за грудень 2011 року в сумі ПДВ - 622111,36 грн.

На підставі акту перевірки № 4389/22-5/20958082 від 03.08.2012 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001412250 від 17.08.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 933 167, 04 грн., в тому числі за основним платежем - 622 111,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -311 055, 68 грн.

Не погодившись із прийнятим ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби податковим повідомленням-рішенням № 0001412250 від 17.08.2012 року позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Висновки перевірки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою було встановлено, що податковий кредит позивачем сформовано за рахунок операцій з поставки продукції та наданні послуг з ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу» у грудні 2011 року на суму ПДВ -622 111,36 грн.

Актом про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «КРОК-М»з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу», їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року № 4389/22-5/20958082 від 03.08.2012 року , складеного ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, було встановлено, що ТОВ «КРОК-М»не надало оригінали податкових накладних, що б підтверджувало реальність здійснення господарських відносин із ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу»у грудні 2011 року на суму ПДВ -622 111,36 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за грудень 2011 р. у сумі 622 111,36 грн.

З урахуванням викладеного, ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби був зроблений висновок про те, що ТОВ «КРОК-М»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу», їх вид, обсяг, якість та розрахунки у грудні 2011 року на суму ПДВ -622 111,36 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за березень 2011 р. у сумі 622 111,36 грн. внаслідок порушення п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VI.

Суд не погоджується із висновками відповідача, відображеними в акті перевірки № 4389/22-5/20958082 від 03.08.2012 року, з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що між ТОВ «КРОК-М»та ПП «Центр сприяння розвитку бізнесу»був укладений договір поставки № 15/11 від 15.11.2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити продукцію за ціною згідно накладної, та договір про надання послуг № 15/12 від 15.11.2011 року, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги (а.с.110-111).

В підтвердження виконання сторонами умов договорів, позивачем були надані копії видаткових накладних, податкових накладних (а.с.46-107,109), акту здачі-прийому робіт (надання послуг) (а.с.108).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VI.

Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, в тому числі податкові накладні, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність формування податкового кредиту ТОВ «КРОК-М».

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентами були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Також, наявними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтверджено здійснення позивачем господарської операції за договором поставки № 15/11 від 15.11.2011 року та договором про надання послуг № 15/12 від 15.11.2011 року , в підтвердження вчинення зазначених операцій судом були досліджені видаткові та податкові накладні, акт здачі-прийому робіт (надання послуг).

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем в ході судового розгляду податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийому виконаних робіт прийшов до висновку, що зазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001412250 від 17.08.2012 року, за яким ТОВ «КРОК-М»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 933 167, 04 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесеного ним податкового повідомленння-рішення від 17.08.2012 року № 0001412250.

Відтак, при проведені документальної виїзної позапланової перевірки позивача відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення прийняті податковим органом необхідно скасувати.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони часткового задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-М»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001412250 від 17.08.2012 року -задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001412250 від 17.08.2012 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 05 листопада 2012 року року.

.

.