Постанова

від 29.10.2012 по справі 2а/1570/8888/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/8888/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представників позивача -Конева К.С. (за довіреністю),

представника відповідача -Грунь С.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Індустріальна будівельна компанія»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Індустріальна будівельна компанія»(надалі - позивач) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі -відповідач) про зобов'язання надати на адресу позивача інформаційні додатки та розрахунок суми донарахованого податку на прибуток приватних підприємств із сумою штрафних санкцій до акту від 26.05.2011 року № 3274/23-60/34931530 «Про результати планової виїзної перевірки «Індустріальна будівельна компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року»та визнання протиправним і скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.06.2011 року № 0007652310 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 64511,00 грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що за результатами планової виїзної перевірки ПП «Індустріальна будівельна компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси 26.05.2011 року складено акт № 3274/23-60/34931530, згідно якого, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.п.5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період у розмірі 51609,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0007652310 від 07.06.2010 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64511,00 грн., з яких 51609,00 грн. - за основним платежем та 12902,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає винесене податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що перевіркою встановлено, що 15.09.2010 року підприємством на підставі договору від 15.09.2010 року №1 отримана поворотна фінансова допомога від фізичної особи ОСОБА_3 у розмірі 49000 грн., що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду та поворотна фінансова допомога від юридичних осіб згідно переліку, наведеного у додатку 6 до Довідки про загальну інформацію. Невключення позивачем до складу валових доходів отриманої поворотної допомоги у розмірі 49000,00 грн., що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду -3 квартал 2010 року, призвело до порушення, на думку податкового органу, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Проте, як зазначає позивач, вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки 15.09.2010 року поворотну фінансову допомогу отримало не приватне підприємство «Індустріальна будівельна компанія», а фізична особа ОСОБА_3 від ПП «Індустріальна будівельна компанія», а таким чином сума у розмірі 49000 грн. підлягає включенню до валових витрат позивача, а не до складу валових доходів.

Також позивач зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси не було надано на його адресу всіх інформаційних додатків до акту перевірки та розрахунку суми донарахованого податку на прибуток приватних підприємств та відповідної суми штрафних санкцій з цього податку, у зв'язку з чим просив суд зобов'язати податковий орган надати їх позивачу.

Під час розгляду справи позивачем було надано до суду уточнений адміністративний позов, в якому позовні вимоги, заявлені в первинному адміністративному позові залишились незмінними, однак позивачем було надано додаткове обґрунтування заявлених позовних вимог (а.с.72-75). В обґрунтування позовних вимог ПП «Індустріальна будівельна компанія»посилається на те, що сам факт отримання грошових коштів за договором позики не може свідчити про отримання доходу, оскільки таке джерело надходження коштів має своїм наслідком виникнення боргового зобов'язання. За таких умов, платник податку не отримує доходу, а отже і не повинен включати суму отриманої поворотної допомоги до складу валового доходу підприємства, а отже висновки податкового органу про необхідність включення фінансової поворотної допомоги до складу валових доходів підприємства є неправомірними.

Також, в ході розгляду справи з боку представника позивача до суду надані додаткові пояснення до адміністративного позову (а.с.148-149).

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.222-224), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, складено акт № 3274/23-60/34931530 від 26.05.2011 року, згідно якого, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.п.5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період у розмірі 51609,00 грн., та винесено відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0007652310 від 07.06.2010 року.

Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що 15.09.2010 року позивачем на підставі договору від 15.09.2010 року №1 отримана поворотна фінансова допомога від фізичної особи ОСОБА_3 у розмірі 49000 грн., яка залишилась неповерненою на кінець звітного періоду, та поворотна фінансова допомога від інших юридичних осіб. На порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством не включено до складу валового доходу суму відсотків у розмірі 3294 грн., умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, та отримана поворотна фінансова допомога від фізичних осіб у розмірі 49000 грн., що залишилась неповерненою на кінець, звітного періоду, в результаті чого позивачем занижено валовий доход на загальну суму 52294 грн. за 9 місяців 2010 року. При цьому, відповідач вказує, що з 51609 грн. донарахованого податку на прибуток, суму у розмірі 13074 грн. (52294 грн. валового доходу х 25% ставки податку на прибуток) сформовано за рахунок не декларування у складі валового доходу суми відсотків у розмірі 3294 грн., умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду (сума, податку на прибуток за ставкою 25% - 824 грн.), та отриманої поворотної фінансової допомоги від фізичної особи у розмірі 49000 грн., що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду (сума податку на прибуток за ставкою 25% - 12250 грн.). При цьому, відповідач зазначає, що позивач в обґрунтування протиправності податкового повідомлення - рішення від 07.06.2011 № 0007652310 на суму основного платежу у розмірі 51609 грн., посилається лише на неправомірність донарахування в частині поворотної фінансової допомоги, проте жодним чином не обґрунтовує неправомірність суми у розмірі 38535 грн. з донарахованого податку на прибуток.

Відповідач також вважає безпідставним твердження позивача щодо не вручення посадовим особам підприємства інформаційних додатків до акта перевірки, оскільки підтвердженням отримання додатків є підпис директора ПП «Індустріальна будівельна компанія» на останній 23-тій сторінці акта щодо отримання матеріалів перевірки в обсязі 36 аркушів (в том числі, 23 аркуша -акт перевірки та 13 аркушів -додатки до нього).

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірним, а отже скасуванню не підлягає.

Під час розгляду справи, судом згідно з ст.55 КАС України в порядку правонаступництва здійснено заміну відповідача -державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини та обґрунтування, викладені в адміністративному позові, уточненнях до нього та наданих поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов та пояснення перевіряючого ОСОБА_4

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство «Індустріальна будівельна компанія»зареєстровано 27.02.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.7).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси, та у період, за який проводилась перевірка, ПП «Індустріальна будівельна компанія»було зареєстровано, зокрема, платником податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується п.п.2.4, 2.4.1 акту перевірки (а.с.24), та не заперечувалось сторонами по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 13.04.2011 року № 000674/702, направлення від 26.04.2011 року № 000461/824, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с.116-117) головним державним податковим ревізор-інспектором відділу внутрішнього контролю управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Одеській області, радником податкової служби ІІ рангу ОСОБА_4, заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб у ДПІ у Приморському районі м. Одеси, інспектором податкової служби І рангу Чернявською В.Г., старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Приморському районі м. Одеси, інспектором податкової служби ІІ рангу Громовенко В.В., згідно із п.75.1 ст.75, ст.77 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведена планова виїзна перевірка ПП «Індустріальна будівельна компанія»(код ЄДРПОУ 34931530) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт від 26.05.2011 року №3274/23-60/34931530 (а.с.23-46) , яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1.1, 4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.2 ст.3, п.1, п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.4,5,9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 року №246 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №751/4044, пп.1.3,1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 51609 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року -на суму 7037 грн., за 9 місяців 2010 року на суму 51609 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007652310 від 07.06.2011 року, яким за порушення пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64511 грн., з яких 51609 грн. - за основним платежем та 12902 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, 5.2.5 п.5.2, п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток.

В розділі 3.1.1 «Валовий дохід»акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26.05.2011 року №3274/23-60/34931530, зокрема, зазначено, що в порушення п.п.4.1.1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п. 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.1.3,1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, п.2 ст.3, п.1, п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»позивачем не було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток у строки, визначені законом, за наступні звітні періоди: 2009 рік, півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, в результаті чого підприємством не відображено дохід від продажу товарів (робіт,послуг) на загальну суму 15807985 грн., в тому числі, півріччя 2010 року -7580608, 9 місяців 2010 року - 15807985 грн.

Також, в акті перевірки зазначається, що на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4, 5, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 № 246 та зареєстрованого у Мін'юсті України 02.11.99 за № 751/4044, підприємством не здійснювався облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, витрати на придбання яких повинні включатися до складу валових витрат, в результаті чого не збільшено показник у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»за півріччя 2010 року на суму 5578663 грн., за 9 міс. 2010 року на суму 8519009 грн. у зв'язку з не подачею декларацій.

Перевіркою також встановлено, що 15.09.2010 року підприємством на підставі договору від 15.09.2010 року № 1 отримано поворотну фінансову допомогу від фізичної особи ОСОБА_3 у розмірі 49000 грн., що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду, та поворотну фінансову допомогу від юридичних осіб згідно переліку, наведеному у додатку №6 до довідки про загальну інформацію. На порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПП «Індустріальна будівельна компанія»не включено до складу валового доходу суму відсотків у розмірі 3294,00 грн., умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду, та отримана поворотна фінансова допомога у розмірі 49000,00 грн., що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду, в результаті чого занижено валовий дохід на загальну суму 52294 грн. за 9 місяців 2010 року.

Разом з цим, в розділі 3.1.2. «Валові витрати»акту перевірки зазначається, що на порушення до 4.1.1., 4.1.4. ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.11.2.1. п.11.2 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.3, 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592, підприємством не подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток у строки, визначені законом, за наступні звітні періоди: 2009, півріччя 2010, 9 місяців 2010 року, в результаті чого не відображено валові витрати на загальну суму 24111263 грн., в т.ч.: 1 півріччя 2010 року - 13126375 грн., 9 місяців 2010 року - 24111263 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що на порушення вимог п.5.6 ст. 5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством не відображено у складі валових витрат (у рядку 04.3) витрати на оплату праці відповідно до даних регістрів аналітичного обліку та первинних документів на загальну суму 5965 грн., в тому числі, 1 півріччя 2010 року -3255 грн., 9 місяців 2010 року - 5965 грн.

Також, в акті зазначено, що: - на порушення вимог пп.5.7.1 п.5.7 ст. 5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством не відображено у складі валових витрат (у рядку 04.4) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на відповідні виплати згідно даних регістрів аналітичного обліку та первинних документів на загальну суму 2299 грн., в т.ч.: 1 півріччя 2010 року - 1254 грн., 9 місяців 2010 року - 2299 грн.; - на порушення вимог пп.5.2.5 п.5.2 ст. 5 та п.п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством не відображено у складі валових витрат (у рядку 04.6) суми комунального податку згідно даних регістрів аналітичного обліку та первинних документів на загальну суму 24 грн., в т.ч.: 9 місяців 2010 року - 24 грн.; - на порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 та п.п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством не відображено у складі валових витрат (у рядку 04.13) суми, сплачені за розрахунково-касове обслуговування банківській установі, згідно даних регістрів аналітичного обліку та первинних документів на загальну суму 1002 грн., в т.ч.: 1 півріччя 2010 року - 240 грн., 9 місяців 2010 року - 1002 грн. Перелік валових витрат, не задекларованих ПП «Індустріальна будівельна компанія»у зв'язку з не подачею декларацій, та реєстр кореспонденції рахунків наведено у додатку 11 до Довідки про загальну інформацію.

Разом з цим, в акті зазначено, що посадові особи підприємства, відповідальні за господарську діяльність в період перевірки, відмовились від надання пояснень, щодо встановленого перевіркою порушення.

Враховуючи зазначені порушення, податковий орган, зокрема прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 51609 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року -на суму 7037 грн., за 9 місяців 2010 року на суму 51609 грн.

Суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, за наслідками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено представником відповідача під час розгляду справи, із суми донарахованого податку на прибуток у розмірі 51609 грн., сума у розмірі 13074 грн. сформована за рахунок не декларування у складі валового доходу суми відсотків у розмірі 3294 грн., умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду (сума податку на прибуток за ставкою 25% складає 824 грн.), та отриманої поворотної фінансової допомоги від фізичної особи у розмірі 49000 грн., що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду (сума податку на прибуток за ставкою 25% складає 12250 грн.).

Судом встановлено, що 15.09.2010 року між фізичною особою ОСОБА_3 (Позикодавець) та ПП «Індустріальна будівельна компанія»в особі директора ОСОБА_3 (Позичальник) укладений договір безпроцентної позики № 15.09.10-1 (а.с.76-77), згідно якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі 49000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю (п.1.1, п.2.1 Договору). Підпунктом 2.2 Договору визначено, що за цим договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються. Згідно з п.п. 3.1,3.2 Договору Позикодавець перераховує суму позики у безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника. Днем надання позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок Позичальника. Строк повернення позики становить 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, до 31.08.2011 року включно (п.4.1 Договору). Підпунктами 5.2, 5.3 Договору визначено, що сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця. Днем повернення позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок Позикодавця. Згідно з п.7.1 Договору, він набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавцем зобов'язання за договором безпроцентної позики № 15.09.10-1 від 15.09.2010 року виконано та перераховано 15.09.2010 року на користь позивача грошові кошти в сумі 49000 грн., що підтверджується випискою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»по рахунку позивача (а.с.79-81).

Разом з цим, Позичальником також виконано зобов'язання за вказаним договором і повернуто отриману за договором безпроцентної позики № 15.09.10-1 від 15.09.2010 року поворотно-фінансову допомогу, що підтверджується видатковим касовим ордером від 26.10.2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.87).

Згідно з додатком №6 до акту перевірки, договір безпроцентної позики № 15.09.10-1 від 15.09.2010 р. укладений із фізичною особою ОСОБА_3, який не є платником податку на прибуток.

Також, як вбачається з додатків №3 та №6 до акту перевірки, позивачем 30.03.2010 року була отримана поворотна фінансова допомога від юридичної особи - ПП «Логотоп»(платника податку на прибуток) за договором від 29.03.2010 року у розмірі 101500 грн., що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду, та яка поверталась позивачем частинами у травні, червні та липні 2010 року та 07.09.2010 року і 08.09.2010 року була отримана поворотна фінансова допомога від юридичної особи - ТОВ «МЖК Груп»(платника податку на прибуток), за договорами від 19.08.2010 року у розмірах 1500 грн. та 38000 грн., що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду -30.09.2010 року (а.с.109-110).

В свою чергу на пропозицію суду представником позивача не було надано жодних доказів по господарським операціям із ПП «Логотоп»та ТОВ «МЖК Груп»щодо укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги та не було обґрунтовано неправомірність визначення відповідачем суми умовно нарахованих відсотків на суму цієї поворотної фінансової допомоги у розмірі 3294 грн.

В даному випадку у розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»надані фізичною особою та юридичними особами позивачу кошти є поворотною фінансовою допомогою.

Операції з отримання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) оподатковуються у порядку, встановленому пунктом 1.22 статті 1 та підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поворотна фінансова допомога -це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»сума відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Нацбанку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пп.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно з п.4.1 та п.4.2 Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.01.2003 р. № 26, платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку з прибутку підприємств та сплачує податок за ставками, визначеними пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 Закону, і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому сума умовно нарахованих процентів, що були включені в попередньому податковому періоді до складу валового доходу не зменшується (не коригується), при розрахунку податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року, у наступному звітному періоді. Платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що не є платником податку на прибуток підприємств (у тому числі нерезидента), або особи, яка згідно із законодавством має пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону, включає до валових доходів звітного періоду суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає зазначену вище суму поворотної фінансової допомоги (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує валові витрати на суму такого повернення за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач повинен був включити у звітному періоді (декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року) до складу валових доходів отриману за договором від 15.09.2010 р. поворотну фінансову допомогу у розмірі 49000,00 грн., а у наступному, при її поверненні - збільшити валові витрати на суму такого повернення. Разом з цим, позивач повинен був включити до складу валових доходів суму відсотків у розмірі 3294,00 грн., умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду за договорами, укладеними із ПП «Логотоп»та ТОВ «МЖК Груп».

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 26.05.2011 року №3274/23-60/34931530 про порушення позивачем пп.4.1.6, п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із не включенням до складу валового доходу суми відсотків у розмірі 3294,00 грн., умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду, та суми отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 49000,00 грн., що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду, в результаті чого занижено валовий дохід на загальну суму 52294 грн. є обґрунтованими та правомірними, а отже визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 13074 грн., включаючи штрафні санкції у розмірі 3269 грн. здійснено відповідачем правомірно.

Стосовно іншої частини податкового зобов'язання, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначається, що позивачем в порушення п.4.1.1,п.4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.1.3,1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, не було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток у строки, визначені законом, за наступні звітні періоди: півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, що в свою чергу не заперечував в судовому засіданні позивач.

Відповідно до п. 6 розд. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з акту перевірки та додатку №4 до нього (а.с.114-115), встановлення відповідачем повноти визначення податку на прибуток за спірний період, та допущених підприємством порушень податкового законодавства, які відображені в розділі 3 акту перевірки, відбувалось на підставі: даних аналітичного обліку за рахунками (субрахунками): 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», актів приймання-передачі, договорів, накладних, ВМД, виписок банку, касових книг з додатками та інших первинних документів.

Разом з тим, у додатках № 3 та № 6 до акту перевірки наведено конкретний перелік первинних документів із зазначенням відповідних реквізитів, що були використані при перевірці (а.с.109-110). Більш того, як вбачається із долучених представником відповідача до матеріалів справи додатків до акту перевірки, вказані додатки підписані ОСОБА_3, який на момент проведення перевірки був директором ПП «Індустріальна будівельна компанія», без жодних зауважень.

Крім того, як вбачається з останнього 23-го аркушу акту перевірки, ОСОБА_3, який на момент проведення перевірки був директором ПП «Індустріальна будівельна компанія», підтвердив своїм підписом, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся -відсутні (а.с.46).

Виходячи з викладеного, суд вважає посилання представника позивача на те, що при визначенні вказаної частини порушення позивачем законодавства, що регулює питання з податку на прибуток, у акті перевірки та додатках до нього відсутні посилання на первинні документи позивача та є незрозумілим, перелік яких саме документів використовувався при визначенні суми заниження валових витрат, безпідставним та необґрунтованим.

Разом з цим, під час всього судового розгляду справи, окрім доказів відносно визначення податку на прибуток за господарською операцією з надання поворотної фінансової дороги, з боку ПП «Індустріальна будівельна компанія»жодних інших доказів в обґрунтування, на його думку, неправомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення надано не було.

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушення, викладені відповідачем в акті перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати позивачем податку на прибуток є обґрунтованими.

Разом з цим, свідок - головний державний податковий ревізор-інспектор ДПА в Одеській області ОСОБА_4, якою, в тому числі, проводилась перевірка, у судовому засіданні зазначила, що під час перевірки позивача виявлено невідповідність даних бухгалтерського та податкового обліку, встановлено невключення фінансової поворотної допомоги до складу валових доходів підприємства, що і призвело до збільшення ДПІ Приморському районі м. Одеси суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 51609 грн.

При цьому, суд критично відноситься до посилання представника позивача на те, що дані стосовно визначених сум, наведені в акті перевірки, що призвели до заниження позивачем податку на прибуток підприємств не відповідають дійсності, оскільки такі дані різняться з даними податкових декларацій з податку на додану вартість за спірний період, враховуючи те, що данні податкового обліку з податку на прибуток та дані податкового обліку з податку на додану вартість формуються за наслідками відображення різних показників у відповідних деклараціях, які не є співмірними між собою та не повинні дорівнювати один одному.

Разом з тим, суд зазначає, що на пропозицію суду, з боку позивача не було надано жодних доказів в обґрунтування того, що дані стосовно визначених відповідачем в акті перевірки спірних сум, що призвели до заниження позивачем податку на прибуток підприємств, не відповідають дійсності.

Підпунктом 54.3.1-54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Розділу II Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію або дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Як зазначає відповідач, керуючись п. 54.3.1-54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Розділу II Податкового кодексу України податковий орган в ході перевірки самостійно визначив суму грошових зобов'язань позивача за півріччя 2010 та 9 місяців 2010 року на підставі даних регістрів аналітичного обліку за рахунками (субрахунками): 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати»та інше, а також, на підставі наданих підприємством договорів, накладних, актів приймання-передачі, ВМД, виписок банку, та інших первинних документів.

Суд також вважає безпідставним твердження позивача щодо не вручення посадовим особам підприємства інформаційних додатків до акта та розрахунку суми донарахованого податку на прибуток приватних підприємств із сумою штрафних санкцій до акту від 26.05.2011 року № 3274/23-60/34931530 «Про результати планової виїзної перевірки «Індустріальна будівельна компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року», виходячи з наступного.

Як вбачається з останнього аркушу акта перевірки від 26.05.2011 року № 3274/23-60/34931530 (аркуш № 23), керівник приватного підприємства «Індустріальна будівельна компанія»ОСОБА_3, зокрема, 26.05.2011 року отримав один примірник акта з додатками на 36 аркушах, що підтверджується його підписом (а.с.108). Разом з цим, допитаний в судовому засіданні у якості свідка колишній директор ПП «Індустріальна будівельна компанія»- ОСОБА_3, у судовому засіданні підтвердив, що вказаний підпис на акті про отримання додатків до акту проставлений ним особисто.

Водночас, як вбачається з наданих відповідачем до матеріалів справи додатків до акту перевірки, які стосуються питання податку на прибуток, додатком № 5 до акта перевірки є розрахунок штрафних санкцій по результатам перевірки ПП «Індустріальна будівельна компанія», в тому числі, по податку на прибуток (а.с.113).

Отже, враховуючи те, що колишній директор ПП «Індустріальна будівельна компанія», який був керівником на час проведення перевірки - ОСОБА_3, допитаний судом у якості свідка підтвердив, що в акті перевірки міститься його підпис про отримання акту разом із додатками в загальному обсязі на 36 аркушах, суд вважає вимогу позивача про зобов'язання відповідача надати на адресу позивача інформаційні додатки та розрахунок суми донарахованого податку на прибуток приватних підприємств із сумою штрафних санкцій до акту від 26.05.2011 року № 3274/23-60/34931530 «Про результати планової виїзної перевірки «Індустріальна будівельна компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року»необґрунтованою, безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 07.06.2011 року № 0007652310, яким ПП «Індустріальна будівельна компанія»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64511,00 грн., з яких 51609,00 грн. - за основним платежем та 12902,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями винесено відповідачем правомірно у відповідності до норм діючого на час його прийняття законодавства, та скасуванню не підлягає, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень та яким не надано жодного документального підтвердження понесення ним витрат, пов'язаних із залучення свідків і проведенням судових експертиз, судові витрати не підлягають до відшкодування сторонам.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 -163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Індустріальна будівельна компанія» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 року № 0007652310 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 29 жовтня 2012 року

Суддя О.М. Соколенко

.