Постанова

від 09.11.2012 по справі 1570/3265/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3265/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представник позивача - Копиця С.М.(по довіреності)

представник відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби до дочірнього підприємства «Ослан»товариства з обмеженою відповідальністю «Невада-Самара»про стягнення грошових коштів у розмірі 2 375 034 грн.,

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2012 року з позовом до суду звернулась Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби до дочірнього підприємства «Ослан»товариства з обмеженою відповідальністю «Невада-Самара»та товариства з обмеженою відповідальністю «Миракод»про стягнення грошових коштів.

У судовому засіданні 06.11.2012 року представник ДПІ у Приморському районні м. Одеси Одеської області ДПС уточнив позовні вимоги та просив стягнути грошові кошти лише з дочірнього підприємства «Ослан»товариства з обмеженою відповідальністю «Невада-Самара»у розмірі 2 357 034 грн. (а.с.142-148), обґрунтувавши їх тим, що Державною податковою службою проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Ослан»товариства з обмеженою відповідальністю «Невада-Самара»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Миракод». Згідно наданих до перевірки документів, підприємством ДП «Ослан»TOB «Невада-Самара»(Покупець) було укладено з підприємством TOB «Миракод»(Постачальник) договір постачання №01/04 від 01.04.2009 року. На підставі наданих у ході перевірки документів, не встановлено наявність у TOB «Миракод»виробничих потужностей та обладнання, необхідних для здійснення певних технологічних процесів, а також встановлено, що TOB «Миракод»не знаходиться за адресами, які вказані за реєстраційними документами як юридичні та фактичні адреси ведення фінансово-господарської діяльності та встановлено факт неможливості реального здійснення підприємством TOB «Миракод»господарських операцій. Враховуючи умови діяльності підприємства TOB «Миракод», відображені у процесуальних документах, отриманих від старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області, встановлено відсутність можливості реалізації товарів. Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на штучне формування податкового кредиту по податку на додану вартість, а отже є нікчемним. Так, загальний обсяг операцій ДП «Ослан»TOB «Невада-Самара»по взаємовідносинам з підприємством TOB «Миракод»згідно документів, наданих до перевірки, складає 2 375 034 грн., у тому числі ПДВ 395 839 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню у дохід держави саме з ДП «Ослан»TOB «Невада-Самара»

Відповідач або його представник у судові засідання призначені на 19.06.2012 року, 09.08.2012 року, 10.09.2012 року, 02.10.2012 року, 22.10.2012 року та 06.11.2012 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи (а.с.79,86,92,105,149,150), а тому на підставі положень ст. 128 КАС України справа слухалась за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Позивач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій у тому числі й в судовому порядку, а тому справи за позовами щодо стягнення податкової заборгованості на підставі п.5 ч.2 ст.17, п.5 ч.4 ст.50 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI , ст.66 та ч.5 ст. 114 КПК України, на підставі Методичних рекомендацій органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами від 03.02.2009 р. №2012/7/10-1017, відповідно до постанови від 18.02.2011 року старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області капітана податкової міліції І.М.Балахтіна, та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №1124 від 12.04.2011 року, проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Ослан»товариства з обмеженою відповідальністю «Невада-Самара»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Миракод»за період з 04.07.2006 по 18.02.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №2368/23-3/34444760 від 20.04.2011 року (а.с.10-27).

Судом також встановлено, що з висновками вказаного Акту посадова особа -директор ДП «Ослан»ТОВ «Невада-Самара» В.І. Бежинару погодилась та підписала вказаний акт без зауважень (а.с.27).

Як зазначено у акті перевірки, загальний обсяг операцій ДП «Ослан»TOB «Невада-Самара»по взаємовідносинам з підприємством TOB «Миракод»складає 2 375 034 грн.

Судом встановлено, що дані кошти були отримані ДП «Ослан»ТОВ «Невада-Самара»з операцій вчинених за укладеними з ТОВ «Миракод»правочинами, а саме договором постачання обладнання №01/04 від 01.04.2009 року (а.с.30-31).

Відповідно до Вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 року по кримінальній справі №1-325/11 (а.с.28-29), що набрало законної сили 23.12.2011 року, ТОВ «Миракод»є фіктивним підприємством яке створено не для наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, а для прикриття незаконної діяльності інших юридичних та фізичних осіб.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Основний вид економічної діяльності - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень підприємство -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п.2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п.2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Пунктом 2.14 Положення передбачено, що відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996/XIV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Діюче законодавство України гарантує свободу підприємницької діяльності та вибору постачальників, проте, як передбачено ст.43 Господарського кодексу України, така діяльність не повинна порушувати закон.

Відповідно до положень ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб -підприємців вносяться відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення. Тобто, зведення про такі зміни підлягають включенню в Єдиний державний реєстр.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Як встановлено судом, засновником та особою, яка мала право вчиняти дії від імені ТОВ «Миракод»була ОСОБА_4.

Таким чином, лише ця особа мала права укладати договори, підписувати акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні від імені ТОВ «Миракод».

Судом також встановлено, що зазначений договір №01/04 від 01.04.2009 року підписаний від імені фіктивного підприємства ТОВ «Миракод»його керівником ОСОБА_4, яку визнано винною в скоєні злочину передбаченого ст. 205 ч.2 КК України за фактом здійснення фіктивного підприємництва на підставі Вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 року по кримінальній справі №1-325/11.

У зазначеному вироку встановлено, що ОСОБА_4 за гроші погодилась стати засновником та директором ТОВ «Миракод». За період перебування на вказаній посаді вона ніякі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, податкові декларації від імені ТОВ «Миракод»не підписувала, підприємства з якими нібито мало господарські взаємовідносини та посадові особи цих підприємств їй невідомі, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Миракод» вона не має.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №7422/11/13-11 встановлено, що судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, як встановлено слідством по вищевказаній кримінальній справі, не було підтверджено фактичне здійснення ТОВ «Миракод»господарської діяльності у розумінні ст.3 Господарського кодексу України та не підтверджено відповідність вимогам та обмеженням встановленим державою для господарської діяльності. Враховуючи умови діяльності ТОВ «Миракод»також встановлено відсутність можливості реалізації товарів.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено , що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Враховуючи умови діяльності підприємства ТОВ «Миракод», відображені у процесуальних документах, які містяться в матеріалах даної справи, встановлено відсутність можливості реалізації та встановлено відсутність документів, які є безумовним підтвердженням того, що реалізація товарів мало місце.

З боку відповідача по справі погоджено висновки акту перевірки та підписано вказаний акт без зауважень.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, договір постачання обладнання №01/04 від 01.04.2009 року між ДП «Ослан»TOB «Невада-Самара та ТОВ «Миракод»був вчинений сторонами без наміру реального настання правових наслідків, з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на порушення публічного порядку шляхом незаконного заволодіння майном держави, отже є недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Судом встановлено, що згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.151-154) державну реєстрацію ТОВ «Миракод»припинено 16.11.2010 року у зв'язку з визнанням його банкрутом. ДП «Ослан»TOB «Невада-Самара»є діючим підприємством (а.с. 155- 159).

На думку суду, у господарських відносинах ДП «Ослан»TOB «Невада-Самара»та TOB «Миракод»є ознаки протиправного умислу, який був направлений на укладання правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Як встановлено в акті перевірки, загальний обсяг операцій ДП «Ослан»TOB «Невада-Самара»по взаємовідносинам з підприємством TOB «Миракод»згідно документів, наданих до перевірки, складає 2 375 034 грн., а тому у зв'язку з визнанням договору постачання обладнання №01/04 від 01.04.2009 року - недійсним, суд вважає що вказана сума повинна бути стягнута з ПП «Ослан»ТОВ «Невада-Самара»в дохід держави.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Представником позивача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо стягнення заборгованості у розмірі 2 375 034 грн. з ДП «Ослан»ТОВ «Невада-Самара», натомість останнім не надано та не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС слід задовольнити.

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України прийняти рішення, яке б гарантувало дотримання та захист прав особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст. 158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1 . Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби до дочірнього підприємства «Ослан»товариства з обмеженою відповідальністю «Невада-Самара» задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Ослан»товариства з обмеженою відповідальністю «Невада-Самара»(65110, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 69/71 КОД ЄДРПОУ 34444760) у дохід держави грошові кошти у розмірі 2 375 034 (два мільйони триста сімдесят п'ять тисяч тридцять чотири) гривні на розрахунковий рахунок 31113029700008, код платежу 14010100, одержувач ГУДКСУ в Одеській області, код 37607526, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 09 листопада 2012 року

Суддя Бутенко А.В.

.