Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а/1770/3694/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3694/2012

06 листопада 2012 року 11год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Гнєзділова О.О., Грицюк І.П.

відповідача: представник Воробйова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Мале підприємство з обмеженою відповідальністю " КВАНТ" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання від 04.09.2012р. № 0000742240 по податку на додану вартість на 2081,00 грн., прийнятого на підставі акта перевірки № 700/22-13991920 від 22.08.2012р.

Обґрунтовуючи позов, позивач заперечує висновки податкового органу про порушення ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 статті 200 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ "Супутник". Вказує, що господарські операції з названим контрагентом були реальними, товари придбані, оплачені та використані в господарській діяльності, первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, були пред'явлені до перевірки, однак не були взяті інспектором до уваги. Зменшення позивачу податкового кредиту та донарахування грошового зобов'язання вважає неправомірним.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з наведених у ньому підстав, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.70-71). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що дані перевірки ТОВ "Супутник" свідчать про те, що правочин між ТОВ "Супутник" та МП ТОВ "КВАНТ" здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочин відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Оскільки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, то за таких обставин МП ТОВ "КВАНТ" сформований податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ "Супутник" по нікчемних правочинах, які не підтверджуються належними та допустимими податковими накладними. МП ТОВ "КВАНТ" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суми ПДВ по отриманих товарно-матеріальних цінностях від ТОВ "Супутник", які не підтверджуються належними документами, на загальну суму 2080,00 грн., у т.ч. за квітень 2011 року - 2080,00 грн. В ході перевірки встановлено, що договір та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб'єктності, тобто всі документи видані на виконання такого договору, в т.ч. податкові накладні, не створюють правових наслідків (не можуть вважатися первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), що в свою чергу говорить про їх нікчемність.

З наведених підстав представник відповідача спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, в задоволені позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" зареєстроване 04.02.1993р.; перебуває на обліку як платник податків в Здолбунівській ОДПІ з 15.02.1993р.; види діяльності за КВЕД згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; формування й оброблення листового скла; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; будівництво житлових і нежитлових приміщень; інші будівельно-монтажні роботи; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.116).

Судом встановлено, що в період з 22.08.2012р. по 22.08.2012р., на виконання наказу ДПС України № 329/ДКС від 23.04.2012р. та наказів Здолбунівської ОДПІ № 4/ДКС від 14.05.2012р. і №284 від 20.08.2012р. (а.с.121), відповідно до ст.20 розділу І, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, ст.79 розділу ІІ Податкового кодексу України, уповноваженою особою Здолбунівської ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка МП ТОВ "КВАНТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Супутник" за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. Результати перевірки оформлені актом № 700/22-13991920 від 22.08.2012р., відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених МП ТОВ "КВАНТ" при придбанні товарів у ТОВ "Супутник";

п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 2080 грн.;

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст.1, ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", МП ТОВ "КВАНТ" завищено суму витрат в розмірі 10400 грн. (у т.ч. за 2 кв.2011 року - 10400 грн.), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2392 грн. в тому числі: за 4 кв.2011 року - 2392 грн. (а.с.21-47).

Подані платником податків заперечення на акт перевірки податковим органом були відхилені (а.с.80-86).

Здолбунівською ОДПІ на підставі акта перевірки № 700/22-13991920 від 22.08.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742240 від 04.09.2012р., яким МП ТОВ "КВАНТ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 2081,00 грн., у тому числі на 2080,00 грн. за основним платежем, на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду адміністративної справи підлягали до перевірки фактичні обставини щодо формування позивачем податкового кредиту від взаємовідносин з ТОВ "Супутник", реальності господарських операцій, правомірності визначення грошового зобов'язання податковим органом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З викладеного слідує, що неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.

Судом встановлено, що 12.04.2011р. між ТОВ "Супутник" (продавець) та МП ТОВ "КВАНТ" (покупець) укладено договір поставки №12, згідно умов якого продавець зобов'язується постачати (передавати) електрокорунд у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та здійснити 100% передоплату за кожну партію товару (а.с.20).

Господарська операція з поставки обумовленого товару оформлена видатковою накладною № 26 від 04.05.2011р. на суму 12 480, грн. в т.ч. ПДВ 2080,00 грн. (а.с.16).

Продавцем було надано для покупця рахунок на оплату № 30 від 28.04.2011р. на суму 12 480,00 грн. в т.ч. ПДВ 2080,00 грн. (а.с.10).

Оплату МП ТОВ "КВАНТ" придбаного товару, з урахуванням податку на додану вартість, проведено платіжним дорученням № 1139 від 29.04.2011р. на суму 12 480,00 грн. (а.с.12), що підтверджується випискою з банку про рух коштів на рахунку (а.с.109-110).

Постачальником ТОВ "Супутник" на вищевказану операцію з поставки виписано позивачу податкову накладну № 8 від 29.04.2011р. на суму 12480,00 грн. в т.ч. ПДВ 2080,00 грн., податок на додану вартість у відповідній сумі віднесено до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2011р.

Придбаний у ТОВ "Супутник" товар був отриманий представником МП ТОВ "КВАНТ", що підтверджується документами перевізника ТОВ "Нова пошта", а саме: товарно-транспортною накладною від 04.05.2011р. (а.с.13), податковою накладною № 236/24 від 06.05.2011р. на оплату транспортно-експедиційних послуг (а.с.14), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП/24-001311 від 06.05.2011р. (а.с.15).

Судом встановлено, що електрокорунд був використаний МП ТОВ "КВАНТ" при виконанні договірних зобов'язань перед третьою особою, а саме під час виготовлення контейнера, рами під обладнання та площадки оглядової за договором №011/03/ВМ від 30.03.2011р. з ТОВ "Акон Технік" (а.с.91-93). Зазначені обставини підтверджуються накладними вимогами від 27.05.2011р. №291 та №293 (а.с.17,18), специфікаціями поставки продукції №1 та №2 (а.с.94,95), видатковими накладними від 25.05.2011р. № 323 та № 328 (а.с.97,99), довіреностями на отримання цінностей № 10 від 24.05.2011р., № 12 від 25.05.2011р. (а.с.98,100). Контрагенту-покупцю позивачем виписано податкові накладні, за якими задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість (а.с.111-115).

Оцінюючи вищевказані документи бухгалтерського обліку позивача, суд враховує, що згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Досліджені судом документи, надані стороною позивача на обґрунтування позовних вимог, містять всі визначені законом реквізити, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів платника податків. Обумовлені документи відповідають приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак є належними та допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За встановлених обставин, враховуючи реєстраційні види господарської діяльності МП ТОВ "КВАНТ", суд приходить до висновку, що товарно-матеріальні цінності внаслідок господарської операції з ТОВ "Супутник" придбані позивачем в межах господарської діяльності, з метою одержання прибутку при виконанні договірних зобов'язань перед третіми особами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась в приміщенні Здолбунівської ОДПІ без присутності посадових осіб підприємства (а.с.21) та вказано, що позивачу 25.07.2012р. було направлено запит щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо формування податкового кредиту (а.с.23).

Представник позивача (головний бухгалтер) в судовому засіданні ствердила, що відповідно до отриманого повідомлення податкового органу № 51/22 (а.с.119) вона особисто 22.08.2012р. прибула до Здолбунівської ОДПІ з документами по взаємовідносинах з ТОВ "Супутник", однак перевіряючий складав акт перевірки, представлені документи до уваги не взяв.

Зазначені доводи позивача відповідачем не спростовані, в той час як будь-які відомості щодо ненадання платником податків необхідних підтверджуючих документів акт перевірки не містить, перелік охоплених перевіркою документів до акта перевірки не доданий.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадові особи Здолбунівської ОДПІ під час проведення документальної перевірки були зобов'язані врахувати надані для перевірки МП ТОВ "КВАНТ" первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з ТОВ "Супутник". У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. В дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні, на неналежність оформлення таких документів відповідач не вказує.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз приписів Податкового кодексу України свідчить, що в разі підтвердження реальності вчинення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю первинними, розрахунковими документами, належно оформлена податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Податкова накладна, за якою позивачем сформовано спірний податковий кредит, відповідає вимогам закону, на неналежність її оформлення відповідач не покликається. Учасники господарської операції зареєстровані платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Будь-які відомості щодо розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагента в акті перевірки не відображені.

Оцінивши в сукупності досліджені судом докази в розрізі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що МП ТОВ "КВАНТ" податковий кредит за квітень 2011р. в сумі 2080,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "Супутник" сформований у повній відповідності приписам закону.

Висновки податкового органу обгрунтовані єдиним документом - актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 30.09.2011р. №145/23-2/20483006 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Супутник" (код ЄДРПОУ 20483006) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ПП "Укрдрон" (код ЄДРПОУ 36911228) за період з 01.01.2010р. по 31.05.2011р.", яким встановлено, що у ТОВ "Супутник" відсутні об'єкти оподаткування ПДВ в частині купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів постачальників ПП "Укрдрон" та їх подальша реалізація на адресу контрагентів-покупців. Відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемими в силу приписів закону. Правочини, укладені ТОВ "Супутник" з контрагентами-постачальниками ПП "Укрдрон" та контрагентами-покупцями порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені давно з метою приховування сплати податків третіх осіб (а.с.123-156).

Суд критично оцінює покликання відповідача на нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Супутник". При цьому суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та контрагентом ТОВ "Супутник", визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, відповідач на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.

Висновки податкового органу, наведені в акті перевірки, ґрунтуються на порушенні позивачем норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а саме на нікчемності правочину в ланцюгу постачання ПП "Укрдрон", з яким позивач в безпосередніх взаємовідносинах не перебував.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналізуючи доводи відповідача в розрізі ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що правочин, вчинений МП ТОВ "КВАНТ" з ТОВ "Супутник" не може бути кваліфікованим як такий, що порушує публічний порядок, а отже відсутні підстави для висновку щодо його нікчемності. Матеріали справи не встановлено документального підтвердження знищення, пошкодження майна чи незаконного ним заволодіння. Зі сторони податкового органу не надано доказів, які підтверджують вину будь-кого з учасників правочину вчинення діяння, що порушує публічний порядок.

На думку суду, обґрунтування податковим органом зменшення позивачу податкового кредиту покликанням на порушення норм цивільного та господарського законодавства не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному випадку для перевірки законності здійсненого донарахування оспорюваної суми податкового зобов'язання позивачеві дослідженню підлягали обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Крім цього, суд констатує відсутність об'єктивних доказів, що товар (електрокорунд), який поставлявся по ланцюгу від ПП "Укрдрон" до ТОВ "Супутник", був в подальшому придбаний позивачем від ТОВ "Супутник", оскільки обумовлений товар не має ідентифікаційних ознак.

Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини однозначно визначив, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

Оскільки будь-які відомості про обізнаність позивача з можливим порушенням закону як зі сторони безпосереднього контрагента, так і постачальників по ланцюгу, - відсутні, суд вважає, що факт порушення кримінальної справи стосовно засновників та посадових осіб ПП "Укрдон" не впливає на оцінку судом правомірності формування позивачем податкового кредиту від взаємовідносин з ТОВ "Супутник".

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а відтак висновки про заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за квітень 2011р. у сумі 2080,00 грн. на думку суду є необґрунтованими, що виключає застосування штрафної (фінансової) санкції.

Натомість позивач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Супутник".

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ від 04.09.2012р. № 0000742240.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення № 0000742240 від 04.09.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 2081,00 грн., у тому числі на 2080,00 грн. основного платежу, на 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, - визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Мале підприємство з обмеженою відповідальністю " КВАНТ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.