Рішення

від 30.10.2012 по справі 5006/29/62/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/29/62/2012                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 30.10.12 р.                                                                                Справа № 5006/29/62/2012                                Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М., при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Порто ЛТД», м.Маріуполь, Донецька область до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промбудремонт» в особі структурної одиниці Амвросіївського Управління, м.Донецьк про: стягнення заборгованості у розмірі 26 257,00грн., пені у розмірі 1 268,63грн., 38% річних у сумі 3 222,66грн. за участю: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засідання оголошувалась перерва з 25.10.2012р. по 30.10.2012р. СУТЬ СПРАВИ:          Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Порто ЛТД», м.Маріуполь, Донецька область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промбудремонт» в особі структурної одиниці Амвросіївського Управління, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 26 257,00грн., пені у розмірі 1 268,63грн., 38% річних у сумі 3 222,66грн. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором поставки №НК-1136 від 01.01.2012р., щодо оплати за поставлений товар. На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №НК-1136 від 03.01.2012р., актів приймання-передачі талонів на заправку паливом, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, претензії №15/06-12 від 15.06.2012р., листа №499 від 03.07.2012р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Порто ЛТД». Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 4, 188, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 536, 610, 611, 612, 615, 625, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 66, 67. Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.09.2012р. справу передано на розгляд судді Філімоновій О.Ю. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 01.10.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М. Заявою від 25.10.2012р. №25/10-12 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» уточнив позовні вимоги, у зв'язку з тим, що вимога про оплату поставленого товару  направлена Відповідачу 15.06.2012р. змінилися строки нарахування штрафних санкцій, а саме з 15.06.2012р. по 16.10.2012р.,  інша частина позовних вимог залишилася незмінною. 30.10.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії доказів направлення вимоги про оплату поставленого товару на адресу Відповідача. 30.10.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано заяву в якій просять відстрочити виплату  пені у розмірі 1 268,63грн. та  38% річних у сумі 3 222,66грн. строком на 3 (три) місяці у зв'язку з тяжким фінансовим становищем. Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 14.06.2011р. №14/06-02, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог.  Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь  охоронюваних законом інтересів. Представник Позивача у судове засідання 30.10.2012р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Представник Відповідача у судове засідання 30.10.2012р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню. Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд ВСТАНОВИВ: 03 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Порто ЛТД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Промбудремонт» (Покупець) було укладено договір поставки №НК-1136, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти у кількості, передбаченій у замовленні Покупця. Покупець передає Постачальнику замовлення на поставку партії товару поштою, телефонним зв'язком, факсимільним або іншим зв'язком (у письмовій або усній формі), за договірною ціною, діючою на момент відвантаження. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного договору. Умови та строки поставки узгоджуються сторонами на кожне відвантаження окремо. У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків: - Покупець купує нафтопродукти за договірною ціною, діючою на момент відвантаження з урахуванням акцизного збору на світлі нафтопродукти та податку на додану вартість (п.3.1 Договору);          - поставки нафтопродуктів, узгоджена даним договором, здійснюється за наявність повної оплати Покупцем усіх затрат з поставки (п.3.3 Договору); - Покупець зобов'язаний оплатити отримані нафтопродукти протягом 2 календарних днів до дня передачі нафтопродуктів від Постачальника Покупцю. Строк оплати може бути змінено за взаємною домовленістю сторін, у даному випадку строк оплати Покупець зазначає у замовленні. Узгоджений строк оплати зазначається у рахунку на оплату нафтопродуктів. Днем передачі нафтопродуктів вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п.3.3 Договору); - при здійснені оплати після строку, зазначеному у п.4.3, така оплата вважається простроченою. При простроченні оплати за даним  Договором з Покупця стягується за кожен день прострочення за користування чужими грошовими коштами у розмірі тридцять всім процентів річних, з моменту прострочення платежу за кожен день прострочення до моменту повної оплати заборгованості (п.3.8 Договору); У пунктів 4.3.1 договору Сторони встановили, що заправка транспорту Покупця здійснюється наступним чином: по талонам, тобто одночасно з підписаною видатковою накладною Постачальник передає Покупцю талони на заправку паливом, які є засобом обліку відпуску нафтопродуктів на АЗС, а також для складання облікових документів та не є засобами платежу. Фактична передача талонів підтверджується актом приймання-передачі талонів. Згідно п.5.2 договору за прострочення платежу (п.4 даного договору) Покупець оплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання Покупець оплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Згідно п.7.1 договору даний договір укладений на строк до 31 грудня 2012 року, а в частині грошових зобов'язань та відповідальності за невиконання зобов'язань – до повного виконання вказаних зобов'язань. На виконання умов договору Позивачем за період з 03 січня 2012 року по 30 липня 2012 рік було здійснено поставку Відповідачу на суму 172 691,00грн., що підтверджується актами приймання-передачі талонів на заправку паливом та видатковими накладеними, вказані акти та видаткові накладні підписані з боку обох сторін без зауважень. Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей. Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 26 257,00грнр. Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №15/06-12 від 15.06.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар. За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.   Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:     Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору. Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №НК-1136 від 03.01.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 172 691,00грн. Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору – суду не надавались. Оскільки, сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору в частині строків проведення розрахунків, строк виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар визначається за приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія №15/06-12 від 15.06.2012р., яка направлена Відповідачу з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товару є вимогою оплатити заборгованість. Докази направлення підтверджені описом поштового вкладення від 20.06.2012р.  Відповідно наказу Міністерства транспорту у та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у межах області та між обласними центрами України рахуються Д+3. Відтак 20.06.2012р. (направлення відповідачу вимоги)+3 дні +7 днів. Отже у Позивача виникло саме 01.07.2012 року право на стягнення оплати за поставлений товар. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем 15.10.2012р. було сплачено суму боргу у розмірі 20 000,00грн., 16.10.2012р. у сумі 6 257,00грн., припинивши у такий спосіб  існування предмету спору у вказаній частині позовних вимог. Вказана сплата підтверджена документально, це платіжне доручення №858 від 15.10.2012р. на суму 20 000,00грн., від 16.10.2012р. на суму 6 257,00рн. Оскільки погашення у розмірі 26 527,00грн. відбулося  після звернення із розглядуваним  позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням  сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 26 257,00грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського  процесуального кодексу України”  від 23.08.94 р. N 02-5/612. При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом  (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 09.08.12 року) заборгованість у розмірі 26 257,00грн. не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на Відповідача.  На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте Сторонами у договорі поставки №НК-1136 від 03.01.2012р. пунктом 3.8 договору встановили, що при здійснені оплати після строку, зазначеному у п.4.3, така оплата вважається простроченою. При простроченні оплати за даним  Договором з Покупця стягується за кожен день прострочення за користування чужими грошовими коштами у розмірі тридцять всім процентів річних, з моменту прострочення платежу за кожен день прострочення до моменту повної оплати заборгованості Перевіривши розрахунок 38% річних, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений момент виникнення заборгованості. Так, Позивач визначає початок нарахування 38% річних з 15.06.2012р., що є невірним та таким, що суперечить приписам чинного законодавства. Здійснивши самостійно розрахунок 38% річних з 01.07.2012р. (момент виникнення заборгованості, встановлений судом) по 14.10.2012р. (оскільки Відповідачем згідно платіжного доручення 15.10.2012р. було здійснено часткову оплату у сумі 20 000,00грн.), та за 15.10.2012р. (оскільки Відповідачем згідно платіжного доручення 16.10.2012р. було здійснено оплату у сумі 6 257,00грн.) суд дійшов висновку про задоволення 38% річних у сумі 2 868,94грн. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення. З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд. На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно п.5.2 договору за прострочення платежу (п.4 даного договору) Покупець оплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Здійснивши самостійно розрахунок пені з 01.07.2012р. (момент виникнення заборгованості, встановлений судом) по 14.10.2012р. (оскільки Відповідачем згідно платіжного доручення 15.10.2012р. було здійснено часткову оплату у сумі 20 000,00грн.), та за 15.10.2012р. (оскільки Відповідачем згідно платіжного доручення 16.10.2012р. було здійснено оплату у сумі 6 257,00грн.) суд дійшов висновку про задоволення пені  у сумі 1 132,47грн. Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. В свою чергу, відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення. За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується  у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відтак, саме на сторін в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Суд вважає, що відстрочення виконання рішення господарського суду може бути надано лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини Відповідача у виниклому спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи. Оскільки, сторонами не надано належних і достатніх доказів наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, керуючись встановленими п.6 ст.3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про неможливість задоволення заяви про відстрочення виконання рішення. Позивачем також просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Промбудремонт». Розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного. Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника,  який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов'язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.   Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Порто ЛТД», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промбудремонт» в особі структурної одиниці Амвросіївського Управління, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 26 257,00грн., пені у розмірі 1 268,63грн., 38% річних у сумі 3 222,66грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промбудремонт» в особі структурної одиниці Амвросіївського Управління (83017, м.Донецьк, вул.Лазаренко, буд. 63, ЄДРПОУ 31738990, р/р 26006102278, МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Порто ЛТД» (86114, м.Макіївка, вул.Перемоги, буд. 1 А, ЄДРПОУ 37294590, р/р 26000010143174 у відділенні ДРД «ВТБ Банк» м.Донецька, МФО 321767) пеню у розмірі 1 132,47грн., 38% річних у сумі 2 868,94грн., судові витрати у розмірі 1 583,86грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Порто ЛТД», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промбудремонт» в особі структурної одиниці Амвросіївського Управління, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 26 257,00грн. припинити. 4.  В іншій частині позовних вимог відмовити. У судовому засіданні 30.10.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.   Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.            Суддя                                                               Риженко Т.М.                                                                                                                                                           Повний текст рішення складено та підписано 05.11.12р.