Рішення

від 10.10.2012 по справі 5006/33/55/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.12 р. Справа № 5006/33/55/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32788948)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32026358)

про стягнення заборгованості в сумі 9216,57грн., пені у розмірі 396,77грн., інфляційних втрат у розмірі 27,65грн., 3% річних у розмірі 79,55грн.

за участю представників:

від позивача: Веселовська А.В. за довіреністю б/н від 12.07.2012р.,

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 29.08.2012р.

оголошено перерву до 18.09.2012р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 9216,57грн., пені у розмірі 396,77грн., інфляційних втрат у розмірі 27,65грн., 3% річних у розмірі 79,55грн.

Ухвалою від 10.07.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/55/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 14.08.2012р. справу №5006/33/55/2012 передано на розгляд судді Стукаленко К.І.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. справу №5006/33/55/2012 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.09.2012р. справу №5006/33/55/2012 передано на розгляд судді Овсяннікової О.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.10.2012р. справу №5006/33/55/2012 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору №205/ТО від 24.02.2011р. в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 9216,57грн. та підстави для нарахування пені у розмірі 396,77грн., суми інфляції у розмірі 27,65грн., 3% річних у розмірі 79,55грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №205/ГО від 24.02.2011р., акту виконаних робіт №ТО12-02585 від 21.03.2012р., довіреності №834 від 21.03.2012р., акту звіряння взаєморозрахунків та доказів його направлення, наряду-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

23.07.2012р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем 21.03.2012р. видано Єніну С.М. довіреність, але тільки на отримання автомобілів правління з ремонту. В довіреності не надано Єніну С.М. повноважень на погодження заявок замовника на ТО та ремонт, та на підписання наряд-замовлень (актів прийняття виконаних робіт).

30.07.2012р. позивачем надано заперечення на відзив до позовної заяви, за яким зазначає, що відповідач жодних заперечень з приводу виконання спірних ремонтних робіт не заявив.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

24.02.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Коммунтранс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» (виконавець) укладено договір №205/ТО (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт поточного ремонту та/або сервісному обслуговуванню автомобілів замовника зазначених вище, та постачанню запчастин у строки та на умовах зазначених у цьому договорі: 1) модель - Fabia, номер кузова - Y6UBC45JXAB500617, рік випуску - 2009, держ.номер - АН 79-47 НА; 2) OCTAVIA, номер кузова - TMBCA41ZX8B152060, рік випуску - 2007, держ.номер - АА 11-45 ЕТ (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору.

За п.3.1. Договору цей договір укладено терміном на 1 рік.

Кожна зі сторін має право на дострокове розірвання цього договору. Сторона, яка розриває договір має повідомити іншу сторону про це не пізніше 30 (тридцяти) днів до дати його розірвання, виконавши свої зобов'язання, що витікають з даного договору (п.3.2. Договору).

За п.3.3. Договору цей договір може бути пролонгований на аналогічний термін, якщо жодна із сторін за 30 днів до дати розірвання договору, що планується, не заявить письмово бажання розірвати договір.

Відповідно до п.2.1.1. Договору виконавець зобов'язаний забезпечити виконання повного обсягу робіт по ремонту та/або сервісному обслуговуванню автомобіля замовника на високому якісному рівні. Види конкретних робіт, вартість, строки їх виконання та специфікація запасних частин, які підлягають заміні чи ремонту та їхня вартість визначаються у наряді-замовленні, який підписується особами уповноваженими на це згідно п.7.3., та є невід'ємною частиною цього договору.

За п.2.1.2. Договору виконавець зобов'язати забезпечити ремонт та/або сервісне обслуговування необхідною кількістю запасних частин та паливно-мастильних матеріалів у разі їх наявності на складі виконавця. У разі відсутності необхідних запасних частин на складі виконавця, він здійснює їх замовлення та доставку в обумовлені строки, у разі додержання умов оплати, відповідно до цього договору.

У відповідності до п.4.1. Договору вартість робіт визначається у договірних цінах нарядом-замовленням, який складає виконавець після передачі замовником автомобіля виконавцю. Наряд-замовлення є невід'ємною частиною цього договору, і затверджується сторонами. Пунктом 7.3. Договору визначено, що сторони дійшли згоди що контактною особою з боку замовника за цим договором є - Багмет А.І., паспорт серії ВА 054801 виданий Центрально-Міським РВ УМВС України у м.Горлівці Донецької області 04 травня 1996 року. Він зобов'язаний письмово погоджувати усі заявки на ТО та ремонт. У разі відсутності такого погодження автомобіль замовника не приймається виконавцем для обслуговування та ремонту.

Відповідно до наряду-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012р. позивач здав відповідачу на технічне обслуговування автомобіль OCTAVIA, номер кузова - TMBCA41ZX8B152060, рік випуску - 2007, держ.номер - АА 11-45 ЕТ, копія якого міститься в матеріалах справи. З боку замовника зазначений наряд-замовлення підписаний Єніним С.М.

Як стверджує позивач, повноваження Єніна С.М. підтверджуються довіреністю №834 від 21.03.2012р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Наказом ЗАТ «Коммунтранс» №07/07-2к від 07.07.2010р. Багмета А.І. прийнято з 07.07.2010р. на посаду головного механіка. Відповідно до п.п.3.6., 3.7. посадової інструкції головного механіка ЗАТ «Коммунтранс» головний механік зобов'язаний проводити планове технічне обслуговування та ремонти легкових та вантажних автомобілів компанії, особисто контролювати якість проведеного ТО та ремонту, укладати договори з автосервісами на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту компанії (як з офіційними дилерами для гарантійних автомобілей, так і з неофіційними для здешевлення ремонту).

Наказом ЗАТ «Коммунтранс» №10/27-1к від 27.10.2011р. Єніна С.М. прийнято з 27.10.2011р. на посаду водія автотранспортного засобу. Відповідно до п.6 посадової інструкції водія легкового автомобілю водій підприємства повинен стежити за технічним станом автомобіля, виконувати самостійно необхідні роботи з забезпечення його безпечної експлуатації (згідно з інструкцією з експлуатації). Своєчасно повідомляти головному механіку про проходження технічного обслуговування в сервісному центрі та технічного огляду.

Дослідивши вищевказану довіреність, судом встановлено, що зазначеною довіреністю Єніну С.М. надається право на отримання автомобілів з ремонту, однак, не надано повноважень щодо оформлення нарядів-замовлень та актів виконаних робіт. Відповідних повноважень також не передбачено і посадовою інструкцією водія легкового автомобілю. Крім того, суд зазначає, що дата складення наряду-замовлення становить 20.03.2012р., тоді як дата видачі довіреності 21.03.2012р., тобто дата складення нарядів-замовлення передує даті видачі довіреності на отримання автомобілю.

Відповідно до п.4.2.1. Договору замовник сплачує виконавцю на протязі 5 (п'яти) днів, з моменту закриття наряду-замовлення, вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт.

Таким чином, суд робить висновок, що довіреність №834 від 21.03.2012р. видана Єніну С.М. виключно на право отримання автомобілю, а не на здійснення замовлення та прийняття виконаних робіт.

Як зазначає позивач, сторонами 21.03.2012р. складено та підписано акт виконаних робіт №ТО12-02585 на суму 9216,57грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

Дослідивши вищевказаний акт, судом встановлено, що з боку замовника зазначений акт підписаний Єніним С.М., який не мав права на підписання вищевказаного акту виконаних робіт.

Відповідно до п.4.3.2. Договору повернення автомобілів від виконавця замовнику здійснюється юридичним особам - особисто особам, які зазначені у договорі згідно п.7.3., або особі, яка передає довіреність оформлену згідно до Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» (Наказ Мінфіна від 16/05/96 за №99).

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, факт прийняття виконаних робіт з технічного обслуговування сторонами не оформлений як то передбачено п.7.3. Договору, у зв'язку із чим суд не приймає акт виконаних робіт №ТО12-02585 від 21.03.2012р. на суму 9216,57грн. як доказ належного виконання виконавцем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту належного виконання свого зобов'язання за Договором в частині технічного обслуговування автомобілю OCTAVIA, номер кузова - TMBCA41ZX8B152060, рік випуску - 2007, держ.номер - АА 11-45 ЕТ.

В свою чергу, враховуючи умови Договору, у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати виконаних робіт.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 9216,57грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 79,55грн., інфляційних втрат в сумі 396,77грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказані вище нарахування здійснюються за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і висновків суду встановлених вище, за Договором у відповідача перед позивачем відсутнє прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав у позивача для стягнення відповідних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 79,55грн., інфляційних втрат в сумі 396,77грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк», м.Донецьк до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 9216,57грн., пені у розмірі 396,77грн., інфляційних втрат у розмірі 27,65грн., 3% річних у розмірі 79,55грн.

У судовому засіданні 10.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2012р.

Суддя Сич Ю.В.