Рішення

від 05.11.2012 по справі 5006/37/131/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/37/131/2012                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 05.11.12 р.                                                                                Справа № 5006/37/131/2012                                Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м. Маріуполь, ідентифікаційний код 05393725 до Відповідача: Товариства інвалідів Ілґїчівського району м. Маріуполя, ідентифікаційний код 23605562 про: стягнення вартості безпідставно набутих проїзних білетів у розмірі 1 800 грн. за участю уповноважених представників: від Позивача -  не з'явився; від Відповідача – не з'явився. Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.                      Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 10.10.2012р. на 23.10.2012р., з 23.10.2012р. на 05.11.2012р. У судовому засіданні 05.11.2012р. суд виходи до нарадчої кімнати для прийняття рішення. СУТЬ СПРАВИ: Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м. Маріуполь (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства інвалідів Ілґїчівського району м. Маріуполя (далі – Відповідач) про стягнення вартості безпідставно набутих проїзних білетів у розмірі 1 800 грн. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на встановлення за результатами здійсненої перевірки КРУ в Донецькій області факту безпідставного набуття проїзних білетів у вигляді благодійної фінансової допомоги, і неможливість їх повернення в натурі, зважаючи на що має бути відшкодована їх вартість. На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, акт КРУ від 04.11.2011р., листи відповідача, накладні за 2010-2011р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги ст.ст.1212, 1213, 1215 Цивільного  кодексу України. Відповідач надав заяву №89 від 24.09.2012р. (а.с.74) з додатками (а.с.а.с.75,76), якою просив надати відстрочку у відкритті провадження по справі.   У судове засідання 05.11.2012р. представники сторін без пояснення причин попри належне повідомлення не з'явились, що у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України не може вважатися підставою для подальшого зволікання із встановленням правової визначеності  довкола заявлених вимог, оскільки 13.11.2012р. добігає кінця процесуальний строк розгляду справи, а приписи ст. 75 вказаного Кодексу передбачають необхідність  в такому випадку приймати рішення за наявними у справі матеріалами.              Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ: Впродовж 2010-2011р. Відповідач звертався до керівника Позивач із листами  (а.с.а.с.28-34) з проханням про надання благодійної допомоги проїзним білетом для проїзду в тролейбусах і трамваях. Згідно резолюції керівника Позивача, викладеної в означених зверненнях Відповідача, протягом зазначеного періоду уповноваженому представникові останнього були надані  проїзні білети на загальну суму 1 800 грн. на підставі накладних і довіреностей  (а.с.а.с. 35-70). Як встановлено в п.2.2. Статуту Позивача (а.с.а.с.8-17) предметом його діяльності, серед іншого, є благодійна і доброчинна діяльність. В свою чергу, згідно п.3.2. Статуту підприємство Позивача очолюється начальником, який діє на основі єдиноначальності і за змістом п.3.4. Статуту, у тому числі, уповноважений: без довіреності діяти від імені Підприємства, вирішуючи всі питання його діяльності за винятком тих, що віднесені до виняткової компетенції Засновника, та здійснювати всякого роду операції і інші юридичні акти, що не суперечать чинному законодавству. З 01.03.2010р. по 01.09.2011р. Контрольно-ревізійним Управлінням в Донецькій області (далі - КРУ) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача, про що було складено відповідний акт №06-15-11/06 (а.с.а.с.24-27). Ревізією здійснення видатків було встановлено, що Позивачем надано благодійну допомогу, окрім інших, Відповідачу, проїзними квитками для проїзду в тролейбусах та трамваях на ІІ, ІІІ, та ІV квартали 2010р. та І-ІІІ квартали 2011р. на суму 1 800 грн. (шляхом передачі проїзних квитків за накладними), що призвело, на думку перевіряючих, до списання коштів на витрати всупереч законодавству. У листі №108 від 22.12.2011р.(а.с.76) Відповідач повідомив Позивача на його претензію про неможливість повернення коштів за отримані проїзні білети, через те, що дака допомога була отримана безоплатно, а тому їх вартість у податковому звіті була зазначена, як благодійна допомога. За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом. Представник Відповідача до суду жодного разу не з'явився, лише надав вищезазначену заяву про відстрочку порушення по справі, яка об'єктивно не може бути задоволена судом через її надходження вже після порушення провадження у справі і відсутність відповідного повноваження у суду за змістом ст.ст.61, 64 Господарського процесуального кодексу України. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне: Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування вартості безпідставно отриманого майна. Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов'язань внаслідок придбання або збереження майна суб'єктом господарських правовідносин за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав. Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.    Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов'язання вимагає наявності наступної сукупності умов: -          збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна); -          збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого; -          відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача. Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду. Як вбачається із наявних матеріалів справи, Позивач за рішенням свого керівника безоплатно у якості благодійної допомоги надав Відповідачеві за його зверненням проїзні квитки загальною вартістю 1800грн.    Втім, попри відсутність договірних правовідносин між сторонами, в межах яких відбувалося відчуження означених квитків, та відсутність майнового відшкодування з боку Відповідача отриманих проїзних білетів, суд не вбачає належних підстав для застосування приписів ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, оскільки належна правова підстава набуття Відповідачем означених білетів зумовлена приписами спеціальних у розглядуваному випадку норм Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Так, виходячи із визначення термінів, приведених в абз. 2 ст.1 вказаного Закону, благодійництвом є добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.   Як встановлено  судом, за змістом Статуту Позивача його керівник цілком управнений одноособово приймати рішення про надання благодійної допомоги, і названий Закон не містить жодних застережень, які б обмежували можливість комунального підприємства у наданні благодійної допомоги, адже Відповідач – товариство інвалідів – є належним отримувачем такої допомоги в контексті положень абз.3 ч.1 ст.4 Закону, а безоплатне надання проїзних білетів – належною формою здійснення благодійної діяльності згідно абз.3 ч.1 ст.16 цього Закону.   При цьому, оцінюючи дії Позивача з надання благодійної допомоги, суд, за відсутністю будь-яких доказів іншого, виходить із встановленої ч.5 ст.12 Цивільного кодексу України презумпції добросовісності і розумності таких дій керівника Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» Таким чином, суд дійшов висновку про наявність належних правових підстав для набуття Відповідачем проїзних білетів в межах правовідносин з надання благодійної допомоги, з огляду на що відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсягу  та відносить в порядку с.49 Господарського процесуального кодексу України на рахунок Позивача понесені ним судові витрати.    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 41-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 05393725) до Товариства інвалідів Ілґїчівського району м. Маріуполя (ідентифікаційний код 23605562) про стягнення вартості безпідставно набутих проїзних білетів у розмірі 1 800 грн. 2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. У судовому засіданні 05.11.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст  рішення складено та підписано 07.11.2012р            Суддя                                                               Попков Д.О.