Рішення

від 30.10.2012 по справі 5006/7/139/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.10.12 р. Справа № 5006/7/139/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгара Е.В.

При секретарі судового засідання Фенченко Б.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна козацька фірма «Клейнода» м.Макіївка

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбасу» м.Макіївка

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 133 756, 96 грн., пені в сумі 11 670, 61 грн., 3% річних в сумі 2 840, 78 грн., інфляційних в сумі 1 688, 24 грн.

За участю представників:

від позивача: не прибув.

від відповідача: Спиридонов О.М. - довір.

У судовому засіданні 29.10.2012р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 30.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна козацька фірма «Клейнода» м.Макіївка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбасу» м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 133 756, 96 грн., пені в сумі 11 670, 61 грн., 3% річних в сумі 2 840, 78 грн., інфляційних в сумі 1 688, 24 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання охоронних послуг №03/09-08 від 03.09.2008р. в частині здійснення оплат отриманих послуг з охорони.

У судових засіданнях позивач вимоги підтримав, повідомив, що послуги охорони надавались відповідачу в період з жовтня по грудень 2011р. включно. Повідомив, що акт виконаних робіт за грудень 2011р. був направлений відповідачу поштовим відправленням 30.03.2012р., а відповідач безпідставно ухиляється від його підписання.

В заяві б/н від 17.09.2012р. позивач також просить стягнути з відповідача 5000,00 грн. за послуги адвоката.

Відповідач в судових засіданнях та в запереченнях повідомив, що відповідного акта виконаних робіт за грудень 2011р. від позивача не отримував, 30.03.2012р. позивачем було направлено йому акт не за грудень 2011р., а за січень 2012р., який не є предметом спору, а інші акти виконаних робіт за попередні періоди були направлені із порушенням термінів, передбачених умовами договору №03/09-08 від 03.09.2008р.

Ухвалою суду від 29.08.2012р. №5006/7/139/2012 було повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбасу» м.Макіївка.

Процесуальний строк продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 01.10.2012р. справу передано на розгляд судді Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

03.09.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання охоронних послуг №03/09-08 (далі Договір), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювати охорону об'єктів відповідача, а відповідач - здійснювати оплату з послуг охорони.

Згідно п. 6.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008р., якщо за десять днів до закінчення строку дії договору сторони не попередять один одного про припинення дії договору - договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

З огляду на матеріали справи, пояснення обох сторін, суд дійшов висновку, що у спірний період Договір був чинним.

Відповідно до п.3.2 Договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснювати щомісячно розрахунки за надані послуги, згідно пред'явлених платіжних документів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно п. 4.3 Договору оплата здійснюється згідно п. 5 протоколу узгодження ціни (додатку №1 до даного договору).

В п.5 додатку №1 «Протокол узгодження договірної ціни на охоронні послуги» до Договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за охоронні послуги будуть здійснюватись не пізніше 5 числа кожного місяця за попередній відповідно до акта виконаних робіт та табелю виходів підписаних обома сторонами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених спірним договором, його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір охорони.

Як встановлено ст. 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Таким чином, спірний договір є належною підставою для виникнення у відповідача по справі грошових зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Посилаючись на порушення відповідачем умов Договору та несплату останнім вартості послуг охорони за жовтень - грудень 2011р., позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість в сумі 133 756, 96 грн. в примусовому порядку.

Відповідно до розрахунку суми боргу, доданого позивачем до позову, сума боргу складається із заборгованості:

- за жовтень 2011р. в сумі 47 664, 96 грн.

- за листопад 2011р. в сумі 44 886, 80 грн.

- за грудень 2011р. в сумі 48 216, 00 грн.

При розгляді даних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається з умов Договору, сторони за обопільною згодою визначили підставою для здійснення розрахунків наявність двосторонніх табелів виходів та актів виконаних робіт (п.5 додатку №1 «Протокол узгодження договірної ціни на охоронні послуги» до Договору).

Відповідно до пояснень сторін, в табелі фіксується кількість робочих годин кожного охоронця, кількість змін та постів, кількість охоронців, що працювали в розрахунковий період - місяць.

Акт виконаних робіт за своїми ознаками фактично є доказом узгодження обома сторонами вартості наданих послуг охорони за певний розрахунковий період - місяць.

Тобто, акт виконаних робіт фактично є доказом надання позивачем відповідачу послуг з охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт за жовтень - листопад 2011р. підписані обома сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками підприємств.

Акт виконаних робіт за грудень 2011р. (оригінал акта) суду не надано, в матеріалах справи міститься лише роздруківка такого акта (а.с.20), без підпису повноважних осіб як з боку відповідача, так і з боку позивача із позначкою на такій роздруківці «Копія вірна» та печаткою позивача на такому написі.

При цьому, позивач посилається на той факт, що акт виконаних робіт за грудень 2011р. був направлений відповідачу для підписання рекомендованою поштою 30.03.2012р. та отриманий ним 02.04.2012р., в підтвердження чого надав поштову квитанцію та повідомлення про вручення (а.с. 21).

Проте, суд звертає увагу на той факт, що із зазначених документів не вбачається яку саме поштову кореспонденцію 30.03.2012р. було направлено позивачем на адресу відповідача.

Відповідач проти факту отримання від позивача акту за грудень 2011р. заперечив, посилається на те, що 02.04.2012р. від позивача він отримав акт виконаних робіт за січень 2012р., який не є предметом розглядуваного спору.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами, в порядку ст.33 Господарського процесуального кодексу України, факту надання послуг з охорони відповідачу у грудні 2011р. на суму 48 216, 00 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме, стягненню підлягає боргу за жовтень 2011р. в сумі 47 664, 96 грн. та за листопад 2011р. в сумі 44 886, 80 грн. (в загальній сумі 92 551, 76 грн.).

Вимоги про стягнення з відповідача боргу за грудень 2011р. в сумі 48 216, 00 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 1 688, 24 грн. за лютий 2011р. - березень 2011р., січень 2012р. - березень 2012р. та 3% річних в сумі 2 840, 78 грн. за період з 06.02.2011р. по 20.06.2012р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11 670, 61 грн. за період з 31.06.2011р. по 20.06.2012р. за невиконання останнім своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі прострочення оплати наданих послуг власник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент прострочення платежу від суми, що підлягає сплаті.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює нарахування як за несплату спірного боргу (жовтень-грудень 2011р.), так і за прострочення платежів за попередні розрахункові періоди.

Відповідач факт прострочення платежів підтвердив, разом з цим, проти стягнення пені, інфляційних та 3% річних заперечив, посилаючись на несвоєчасне отримання від позивача актів виконаних робіт.

Заперечення відповідача судом до уваги не прийняті, оскільки всі акти виконаних робіт (а.с. 15-16, 20, 37-45) підписані відповідачем без жодних зауважень. Під час їх підписання відповідач не поставив окрему дату підписання таких актів, не зазначив, що вони отримані із порушенням термінів, визначених Договором. Таким чином, акти вважаються отриманими відповідачем своєчасно і іншого відповідачем по справі не доведено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, той факт, що у визначений в розрахунку позивача період у відповідача було наявне прострочення грошового зобов'язання за Договором перед позивачем, вимоги позивача про стягнення пені інфляційних та 3% річних за несвоєчасну оплату послуг охорони, наданих по листопад 2011р. включно, є обґрунтованими та правомірними.

Вимоги щодо стягнення пені та 3% річних, нарахованих на борг за грудень 2011р. задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначено вище, позивач не довів належними доказами факту надання відповідачу послуг у вказаному періоді на суму 48 216, 00 грн. та, як наслідок, не довів наявність у відповідача перед позивачем відповідного грошового зобов'язання.

Інфляційні на борг за грудень 2011р. позивач не нараховував та до стягнення не заявляв.

За результатом перевірки здійснених позивачем нарахувань пені, інфляційних та 3% річних в залишковій частині судом встановлено, що зазначені вимоги підлягають задоволенню частково, а саме:

- пеня в сумі 10 071, 40 грн.;

- інфляційні в сумі 1 663, 64 грн.

- 3% річних в сумі 2 559, 41 грн.

Вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом також розглянуто клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на сплату адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012р. визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В обґрунтування свого клопотання позивач по справі надав суду укладений з ФОП Байдебура Н.Л. (адвокатом) договір про надання юридичних послуг №б/н від 02.07.2012р., згідно якого адвокат прийняв на себе зобов'язання з надання юридичних послуг з представлення інтересів позивача по справі в господарському суді Донецької області з питань стягнення заборгованості з ТОВ «Індустріальний союз промисловості Донбасу» відповідно до договору №03/09-08 від 03.09.2008р. в сумі 133756,96 грн.

В підтвердження факту оплати наданих послуг, позивачем до справи додана квитанція до прибуткового касового ордеру б/н від 12.07.2012р. на суму 5000,00 грн.

Разом з цим, господарський суд звертає увагу на той факт, що під час розгляду питання щодо покладення витрат за послуги адвоката на відповідача, господарський суд з'ясовує також роль представника позивача (адвоката) у всебічному та повному розгляді спору по суті, співрозмірність наданих фактичних послуг адвоката із суттю позовних вимог, ступенем складності підготовки документів по кожному спору окремо, час, який необхідний для підготовки документів та представлення інтересів в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат двічі не прибув в судові засідання (30.07.2012р. та 30.10.2012р.), при цьому доказів про поважність причин такої неявки суду не надано, до позову були надані документи, які не в повному обсязі підтверджували заявлені вимоги, у зв'язку з чим судом було зобов'язано позивача представити додаткові документи, у зв'язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі, з метою представлення позивачу можливості надати витребувані докази.

Отже, дослідивши всі матеріали справи, визначаючи роль представника позивача у всебічному, повному та об'єктивному розгляді даної господарської справи, враховуючи гіпотетичний час для підготовки документів із спірних правовідносин, а також беручи до уваги результат розглянутих позовних вимог та їх часткове задоволення, суд вважає заявлену суму витрат з надання правової допомоги істотно завищеною.

На підставі вищевикладеного, враховуючи роль представника позивача, його неявку у судове засідання 30.07.2012р., відмову суду у задоволенні частини позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача та покладення на відповідача витрат із сплати послуг адвоката в сумі 1000,00 грн.

Судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 549, 599, 625, 629, 978 Цивільного кодексу України, ст.67, 173 - 175, 193, 202, 216 - 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна козацька фірма «Клейнода» м.Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбасу» м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 133 756, 96 грн., пені в сумі 11 670, 61 грн., 3% річних в сумі 2 840, 78 грн., інфляційних в сумі 1 688, 24 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз промисловості Донбаса» (86156, Донецька область., м.Макіївка, м-н Зелений, б.11-а, кв.124, ЄДРПОУ 30502954, п/р 26004962488727 у відділенні №1 в м.Макіївка ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна козацька фірма «Клейнода» (86120, Донецька область, м.Макіївка, вул.Немировича-Данченко, 35, ЄДРПОУ 32442494, п/р 26007962481776 ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851) - заборгованість у сумі 92 551, 76 грн., пеню у сумі 10 071, 40 грн., 3% річних у сумі 2 559, 41 грн., інфляційні в сумі 1 663, 64 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 1 000, 00 грн., судовий збір у сумі 2 136, 92 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.11.2012р.

Суддя Сгара Е.В.