Рішення

від 31.10.2012 по справі 5011-58/11915-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/11915-2012 31.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "Герц" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВЕКС-БУД" прозобов'язання повернути безпідставно набуті грошові кошти 17064, 49 грн. Суддя Блажівська О.Є .

Представники сторін:

Від позивача -Медлярська В.П., дов. б/н від 10.09.2012р. до 10.09.2013р.

Від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "Герц" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВЕКС-БУД" про зобов'язання повернути безпідставно набуті грошові кошти 17064, 49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.10.2012 року.

13.09.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

24.09.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі на виконання вимог Ухвали господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року та клопотання про уточнення прохальної частини позовної заяви.

У судове засідання 01.10.2012 року представник позивача з'явився. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причине неявки суд не повідомив, вимоги Ухвали Господарського суду міста Києва від 03.09.2012 року не виконав.

У судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в усних пояснення підтримав позовні вимоги повністю та підтримав заяву від 13.09.2012 року про забезпечення позову.

Клопотання про уточнення прохальної частини позовної заяви судом прийнято до розгляду.

Розгляд клопотання про забезпечення позову перенесено у наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року в порядку п.1,2 ст. 77ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.10.2012 року.

22.10.2012 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з неявкою позивача та відповідача, та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року в порядку п.1,2 ст. 77ГПК України, розгляд справи відкладено на 31.10.2012 року.

29.10.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

31.10.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

31.10.2012 року представник позивача у судове засідання з'явився.

31.10.2012 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду сні пояснення щодо поданих документів по справі.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні розглянуто клопотання позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача та оголосити заборону на вчинення будь-яких дій відповідача направлених на відчуження його майна.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до приписів статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Суд відзначає, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

З огляду на викладене, подана позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому правові підстави для вжиття визначених позивачем заходів до забезпечення позову відсутні.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 31.10.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

27.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія по управлінню будівельними проектами "Герц" (надалі -позивач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Векс-Буд" (надалі - відповідач) укладено договір субпідряду №0108.Д-15048.07 (надалі - договір), умовами якого передбачено, що позивач доручає, а відповідач зобов'язується на свій ризик виконати загально-будівельні роботи з влаштування утеплення, гідроізоляції цоколю, вимощення санпропускника з дезблоком на майданчику промислового стада об'єкту та передати їх результати позивачу в установлений даним договором строк відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 13.1. договору оплата виконаних робіт здійснюється Генпідрядником у безготівковому порядку шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача коштів, відповідно до умов даного договору за умови отримання оплати позивачем від замовника за виконання робіт, які передбачені даним договором.

Згідно п. 14.2. приймання-передача робіт сторонами здійснюється шляхом підписання позивачем актів приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, які подаються відповідачем у друкованому вигляді та скріпленими печаткою та підписом відповідача, по мірі виконання робіт, але не частіше ніж 1 раз на місяць, за згодою сторін -18 числа поточного місяця, за умови надання позивачу погоджених уповноваженими особами служби позивача обсягів виконаних робіт, актів приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та іншої виконавчої документації в електронному вигляді та до 15 числа поточного місяця відповідно.

Пунктом 19.3. договору встановлено, що позивач має право в односторонньому порядку відмовитись від договору, надіславши повідомлення відповідачу.

Згідно п. 19.5. договору у разі якщо рішення про розірвання договору приймається відповідно до умов пунктів 19.3 та 19.4 договір вважається розірваним з дня одержання іншою стороною повідомлення про таке рішення.

Відповідно до п. 19.7 договору позивач зберігає за собою право достроково припинити дію даного договору, повідомивши про це відповідача письмово не пізніше, ніж за 14 календарних днів до бажаного строку припинення дії договору, за умови здійснення повного розрахунку за фактично виконані відповідачем роботи на дату отримання ним вищевказаного повідомлення від позивача та відшкодування збитків, заподіяних достроковим припиненням дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 17 064,49 грн., що підтверджується платіжним доручення №973 від 13.04.2012 р.

Відповідач виконання робіт передбачених умовами договору не розпочав, грошові кошти отримані від позивача не повернув.

25.07.2012 р. на підставі п. 19.3. договору позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору в односторонньому порядку та запропонувало перерахувати позивачеві безпідставно отримані кошти в сумі 17 064,49 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 1816 від 25.07.2012 р. (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що договір на підставі якого перераховувались кошти, був достроково розірваний, а тому кошти в розмірі 17 064,49 грн., які перераховувались на його виконання, та на які відповідач не виконав роботи є безпідставно отриманими та не повертаються відповідачем, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 17 064,49 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 17 064,49 грн.

Відповідачем передбачені умовами договору роботи на загальну суму 17 064,49 грн. не виконанні.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів по місті Києві, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" відповідач вважається таким, що отримав повідомлення 27.07.2012 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір є розірваний саме з 27.07.2012 р.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання через сім днів з моменту отримання вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 17 064,49 грн., тобто з 03.08.2012 р.

В ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання договору і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти позивачем перераховувались відповідачу на підставі договору, який, в свою чергу, припинив дію.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 17 064,49 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління будівельними проектами "Герц" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2, літ В; код ЄДРПОУ 33790979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Векс-Буд" (03150, м. Київ, Печерський р-н, вул.Червоноармійська, буд.51, код ЄДРПОУ 34935928) 17064, 49 грн. (сімнадцять тисяч шістдесят чотири грн. 49 коп.) грошових коштів, 1609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 05.11.2012 року

Суддя О.Є. Блажівська