Рішення

від 05.11.2012 по справі 5011-33/14007-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/14007-2012 05.11.12 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рего"

про стягнення 17 070,51 грн.

Представники:

від позивача: Савчук Н.А. - представник за довіреністю № 20-ю від 28.02.2012 року;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Рего" про стягнення 17 070,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2008 року між комунальним підприємством «Відрадненське»Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рего»(далі відповідач) укладено договір № 44 «Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення, та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території».

На підставі п. 2.8. договору, відповідач повинен проводити оплату за спожиті комунальні послуги (центральне опалення, холодне та гаряче водопостачання), експлуатаційні витрати (п. 2.6.), та відшкодування витрат (п.2.7.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідачу виставляються рахунки:

- за опалення, на підставі табуляграм ПАТ "Київенерго", за тарифами встановленими Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації;

- за холодне водопостачання, на підставі табуляграм ПАТ «АК «Київводоканал», за тарифами встановленими Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації;

- за відшкодування витрат за технологічне обслуговування внутрішньо-будинкових теплових та інженерних мереж, згідно з затвердженими ПАТ «Київенерго»граничними тарифами на відшкодування витрат за технологічне обслуговування внутрішньо-будинкових теплових та інженерних мереж, на підставі «Положення про порядок відшкодування житла (приміщень) витрат на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових мереж та обладнання житлового фонду».

- за утримання будинку (експлуатаційні витрати), на підставі Розпорядження № 978 від 31.08.2009 року виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), наказу Державного комітету України від 05.09.2001 року №176 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій».

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитих послуг, в зв'язку з чим в останнього за період з листопада 2010 року по серпень 2012 року виникла заборгованість в розмірі 15 617,81 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного комунальне підприємство "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рего" заборгованості за спожиті комунальні послуги в розмірі 15 617,81 грн., збитки від інфляції в розмірі 672,14 грн. та 780,56 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/14007-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 05.11.2012 року.

В судове засідання 05.11.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рего" заборгованості за спожиті комунальні послуги в розмірі 15 617,81 грн., збитків від інфляції в розмірі 672,14 грн., 780,56 грн. 3 % річних та 1 609,50 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.04.2008 року між комунальним підприємством «Відрадненське»Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (підприємство за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рего»(орендар за договором) укладено договір № 44 «Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення, та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території».

Згідно п. 1.1. договору, предметом договору є надання підприємством за плату орендарю комунальних послуг (холодне, гаряче водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 116,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новопольова, 106-А і участь орендаря в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар щомісячно сплачує підприємству вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Положеннями п. 2.2. договору встановлено, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Орендар користується послугами: опалення - оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає підприємству; гаряче водопостачання - оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає підприємству; холодне водопостачання - оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає підприємству.

У відповідності до п. 2.6. договору, крім плати за комунальні послуги орендар сплачує підприємству експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 0,76*116,8=88,77 грн. на місяць. Розмір цих витрат може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді.

Згідно п. 2.8. договору, орендар повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.1. договору, підприємство зобов'язане безперебійно забезпечувати орендаря холодною, гарячою водою, центральним опаленням і приймати від нього стічні води в кількості, необхідній для задоволення його господарсько-побутових потреб, які передбачені даним договором, з урахуванням діяльності орендаря.

Згідно наданих табуляграм ПАТ «Київенерго» та ПАТ «Київводоканал»відповідачу нараховані платежі відповідно до розрахунку ціни позову, проте відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату за спожиті комунальні послуги в період з листопада 2010 року по серпень 2012 року в розмірі 99 023,41 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті спожитих комунальних послуг в розмірі 15 617,81 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності положенням п. 1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»від 20.05.1999року, № 686-XIV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

У відповідності до ст. 179 Житлового кодексу України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, визначені обов'язки власника та наймача (орендаря), зокрема такі, як укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 44 «Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення, та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території»від 01.04.2008 року в розмірі 15 617,81 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором № 44 «Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення, та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території»від 01.04.2008 року, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 672,14 грн. та 3% річних в розмірі 780,56 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.12.2010 - 31.12.2010 1601.28 1.008 12.81 01.01.2011 - 31.01.2011 3511.29 1.010 35.11 01.02.2011 - 28.02.2011 3511.29 1.009 31.60 01.03.2011 - 31.03.2011 6733.69 1.014 94.27 01.04.2011 - 30.04.2011 10277.02 1.013 133.60 01.05.2011 - 31.05.2011 12561.62 1.008 100.49 01.06.2011 - 30.06.2011 12788.83 1.004 51.16 01.07.2011 - 31.07.2011 13032.67 0.987 -169.42 01.08.2011 - 31.08.2011 13293.14 0.996 -53.17 01.09.2011 - 30.09.2011 13581.33 1.001 13.58 01.10.2011 - 31.10.2011 13847.35 1.000 0.00 01.11.2011 - 30.11.2011 14124.46 1.001 14.12 01.12.2011 - 31.12.2011 16364.12 1.002 32.73 01.01.2012 - 31.01.2012 18331.97 1.002 36.66 01.02.2012 - 29.02.2012 22127.63 1.002 44.26 01.03.2012 - 31.03.2012 23914.17 1.003 71.74 01.04.2012 - 30.04.2012 25801.34 1.000 0.00 01.05.2012 - 31.05.2012 25986.77 0.997 -77.96 01.06.2012 - 30.06.2012 23327.76 0.997 -69.98 01.07.2012 - 31.07.2012 20091.11 0.998 -40.18 01.08.2012 - 31.08.2012 16854.46 0.997 -50.56 Всього: 210,86 З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 210,86 грн. відповідно до розрахунку суду та 3% річних у розмірі 780,56 грн. відповідно до розрахунку позивача.

Вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 461,28 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рего" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, ідентифікаційний код 19483544) на користь комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (03061, м.Київ, вул. Михайла Донця, 15-А ідентифікаційний код 35756950) заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 15 617 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 81 коп., три проценти річних в розмірі 780 (сімсот вісімдесят) грн. 56 коп. та індекс інфляції в розмірі 210 (двісті десять) грн. 86 коп., а також 1 565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 07 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.11.2012 року

Суддя С.М. Мудрий