Рішення

від 31.10.2012 по справі 5011-51/10632-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10632-2012 31.10.12

За позовом Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "TСT" Т.О.В.

про стягнення 51 559,74 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача: Зудінов О.С., Кірячок О.Ю.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСТ»Т.О.В. про стягнення 51 559, 74 грн., з яких:

46 569, 74 грн. - заборгованості за оренду приміщення та експлуатаційні витрати,

3 607, 00 грн. - пені, 1 197, 00 грн. - 3% річних та 186, 00 грн. - інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень від 01.03.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 27.08.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року призначено колегіальний розгляд справи № 5011-51/10632-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року визначено склад суду для розгляду справи № 5011-51/10632-2012 -Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Картавцева Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 р. колегію суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В., Картавцева Ю.В. справу № 5011-51/10632-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСТ»Т.О.В. заборгованість у розмірі 46 569, 74 грн., 3 520, 00 грн. -пені та 1 197, 00 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Тож, враховуючи що вищевказана заява відповідає вимогам ст. ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 04053, м. Київ, вул. Артема, 13 та повернені до суду за закінченням терміну зберігання.

Вищий господарський суд України у п. 11 Інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений двома місяцями для розгляду спору. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 31.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 р. між Підприємством "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України та Товариством з обмеженою відповідальністю "TСT" укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого позивач зобов?язався передати, а відповідач -прийняти у строкове платне користування офісне приміщення загальною площею 85, 0 кв.м. та виробниче приміщення площею 327, 0 кв.м. по вул. Московський проспект, 16 у місті Києві з метою ведення фінансово-господарської діяльності -виготовлення реклами.

Відповідно до п. 3.1. договору строк оренди розпочинається з дати приймання відповідачем об?єкта оренди за відповідним актом та складає до 31.10.2010 р. та може бути пролонгований на наступний аналогічний проміжок часу, шляхом укладання додаткової угоди на підставі дозволу Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України.

Відповідно до п. 5.3. договору за використання об'єкта оренди відповідач сплачує позивачу щомісячну орендну плату у розмірі 112, 50 грн. за 1 кв.м. офісної площі 85, 0 кв.м. та 36, 50 грн. за 1 кв.м. виробничої площі 327, 0 кв.м. приміщень об'єкта оренди, що складає 25 797, 60 грн. на місяць.

Згідно з п.п. 4.2., 5.5. договору експлуатаційні витрати, розрахунки за опалення та комунальні послуги оплачується відповідачем окремо в строк до 5-го числа наступного місяця незалежно від орендної плати на підставі відповідних рахунків, виставлених позивачем, у розмірі, визначеному за погодженням сторін.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця.

У відповідності до п. 7.1. договору у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, він сплачує пеню у розмірі 0, 2 % від простроченої суми за кожен день такого прострочення, але не більше від розміру, встановленого чинним законодавством.

01.03.2010 р. позивач передав, а відповідач за актом приймання-передачі прийняв офісне приміщення загальною площею 85, 0 кв.м. та виробниче приміщення площею 327. 0 кв.м. по вул. Московський проспект, 16 у місті Києві.

31.03.2010 р. відповідач повідомив Київський експериментальний завод "Динамо" про відмову від оренди приміщення розміром 36, 7 кв.м. з 01.04.2010 р.

За актом приймання-передачі від 31.03.2010 р. відповідач передав, а позивач прийняв офісне приміщення загальною площею 36, 7 кв.м. по вул. Московський проспект, 16 у місті Києві.

01.04.2010 р. між Підприємством "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України та Товариством з обмеженою відповідальністю "TСT" укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень від 01.03.2010 р., якою зменшили площу орендованого офісного приміщення до 48, 3 кв.м. та зазначили, що вартість оренди становить 20 843, 10 грн.

Додатковою угодою від 01.08.2010 р. сторони встановили орендну плату на рівні 104, 17 грн. за кв.м. за оренду офісної площі 48, 3 кв.м. та 27, 09 грн. за 1 кв.м. за виробничу площу 327, 0 кв.м.

Відповідно до додаткової угоди від 01.11.2010 р. об'єктом оренди є виробниче приміщення площею 327, 0 кв.м. та 52, 0 кв.м. -офісне приміщення.

Термін дії додаткової угоди визначено до 31.12.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати орендних платежів та оплати експлуатаційних витрат за договором оренди від 01.03.2010 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 28 862, 88 грн. та 17 706, 86 грн. -з експлуатаційних витрат, що загалом становить 46 569, 74 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди від 01.03.2010 р. або об'єктивних причин неможливості їх виконання, не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди від 01.03.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 520, 00 грн. - пені, 1 197, 00 грн. - 3 % річних та 186, 00 грн. - інфляційних нарахувань за період прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено порушення виконання зобов'язання щодо сплати орендних платежів та експлуатаційних витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого з урахуванням часткових проплат за період з 23.08.2011 р. до 12.07.2012 р., розмір пені становить 3 520, 00 грн., інфляційні втрати -1 196, 00 грн. та 186, 00 грн. -інфляційні нарахування.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "TСT" Т.О.В. (04053, м. Київ, вул. Артема, 13, код ЄДРПОУ 22858083), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (04073, м. Київ, Московський пр., 16, код ЄДРПОУ 21477746) заборгованість у розмірі 46 569, 74 (сорок шість тисячі п'ятсот шістдесят дв?ять грн. 74 коп.) грн., 3 520, 00 (три тисячі п?ятсот двадцять грн. 00 коп.) грн. - пені, 1 197, 00 (одна тисяча сто дев?яносто сім грн. 00 коп.) грн. - 3% річних, 186, 00 (сто вісімдесят шість грн. 00 коп.) грн. - інфляційних нарахувань та 1 606, 78 (одна тисяча шістсот шість грн. 78 коп.) грн. -судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Підприємства "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (04073, м. Київ, Московський пр., 16, код ЄДРПОУ 21477746) судовий збір у розмірі 2, 76 (дві грн. 76 коп.) грн..

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Картавцева Ю.В.