Рішення

від 06.11.2012 по справі 8/5014/2379/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.12 Справа № 8/5014/2379/2012

За позовом Фермерського господарства "Донбас Агро-Нива Плюс", село Червоний Жовтень Станично-Луганського району Луганської області,

до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, смт Новоайдар Луганської області, -

про стягнення 50 219 грн. 63 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -представник, - довіреність №б/н від 19.09.12 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 50010,00 грн. та 3% річних за період з 01.08.12 року по 20.09.12 року у сумі 209,63 грн., з посиланням на неналежне виконання з його боку умов договору купівлі-продажу №1, укладеного між сторонами 18.04.12 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04.10.12 року до 06.11.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням з його боку вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 06.11.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;27 та ін.).

Позивач у позовній заяві вказав, що відповідач знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.2-4), - що також підтверджується: спеціальним витягом з ЄДР НОМЕР_2 від 24.09.12 року (а.с.20-21) та довідкою адресного бюро УДМС України у Луганській області від 27.09.12 року (а.с.22), на яку суд спрямував ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку повернув до суду обидва ці поштові відправлення з доданням довідок "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач не заперечив проти розгляду спору у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, а також пунктом 3.9.2 вищезгаданої постанови пленуму ВГСУ, відповідно до якого у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

18.04.12 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу №1, згідно якому продавець зобов'язується продати товар, а покупець -прийняти та оплатити його за номенклатурою, у кількості. у строки та за цінами, які вказані у накладній, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1); сума договору становить 50010,00 грн. (п.1.2).

Покупець здійснює оплату товару безготівково у місячний термін або вносить в касу (п.2.1); передача товару здійснюється у місячний термін з моменту оплати товару (п.2.2).

Договір укладено на період з 18.04.12 року до 18.05.12 року (п.4.1) (а.с.8).

На виконання умов цього договору продавець 18.04.12 року відпустив на користь покупця товар -озиму пшеницю масою 33,34 тонни за ціною 1500,00 грн. за 1 тонну на суму 50010,00 грн., що підтверджується накладною №1 від 18.04.12 року, яка містить підпис покупця про отримання товару (а.с.11).

18.04.12 року продавець надав покупцеві рахунок №1 на суму 50010,00 грн. -на оплату вищезазначеного товару (а.с.10).

Відповідач не спростував жоден з цих документів, а з наявних у справі доказів вбачається, що він же підтвердив факт отримання і товару, і рахунку.

Так, 17.05.12 року сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, якою встановили, що термін оплати вартості товару продовжено до 30.07.12 року, - періоду збору зернових, коли надійдуть грошові кошти від їх реалізації (п.1) (а.с.9).

З умов договору вбачається, що обумовлений договором товар відповідач отримав 18.04.12 року, а крайній термін сплати його вартості (з урахуванням укладення вищезазначеної додаткової угоди) -30.07.12 року, - але відповідач не здійснив оплату отриманого товару, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Керуючись чинним законодавством та умовами укладеного договору, позивач на суму основного боргу 50010,00 грн. нарахував 3% річних за період з 01.08.12 року по 20.09.12 року у сумі 209,63 грн.

Судом встановлено, що позивач, визначаючи останню суму, припустився помилки.

Так, він просить стягнути 3% річних за період з 01.08.12 року по 20.09.12 року. В той же час загальновідомим фактом є те, що липень місяць має 31 день.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1 від 17.05.12 року відповідач повинен був сплатити вартість товару 30.07.12 року, з огляду на що та відповідно до приписів ст.253 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) право на нарахування 3% річних у позивача виникло з 31.07.12 року, а не з 01.08.12 року.

У зв'язку з цим сума 3% річних повинна бути нарахована за період з 31.07.12 року по 20.09.12 року у розмірі 213,16 грн.

Однак позивач заяву про зміну (збільшення) позовних вимог не подав, - а тому у суду відсутні фактичні та правові підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог та стягнення 3% річних у сумі 213,16 грн.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 598 УЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а в силу ст. 599 названого Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору та на отримання правової допомоги у сумі 5000,00 грн. (а.с.17-19) покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду, припустився зайвої сплати судового збору.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до зазначеної категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2012 рік" на 01.01.12 року, тобто 1073,00 грн.

Позивач на підставі квитанції №5101641 від 20.09.12 року сплатив судовий збір у сумі 1653,00 грн. (а.с.6).

Оскільки ціна позову становить 50219,63 грн., сума судового збору повинна складати 1609,50 грн.

Таким чином, сума зайвої сплати судового збору становить 43,50 грн. (1653,00 грн. -1609,50 грн.) та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

З цього приводу судом винесена спеціальна ухвала.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4 3 ,22,32-34,36,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Фермерського господарства "Донбас Агро-Нива Плюс", ідентифікаційний код 36649984, яке знаходиться за адресою: село Червоний Жовтень, вул.Кірова, 36 Станично-Луганського району Луганської області, - основний борг за поставлений товар у сумі 50010 (п'ятдесят тисяч десять) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 209 (двісті дев'ять) грн. 63 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. та витрати на отримання правової допомоги у сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.11.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -09 листопада 2012 року.

Суддя А.П.Середа