Рішення

від 24.10.2012 по справі 5015/3669/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.12 Справа№ 5015/3669/12

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотех", м.Львів

до відповідача Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Біберське ЛВУ МГ), м.Бібрка Львівська область

про стягнення 12 849,17 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Петрова Л.Ю. - представник (довіреність б/н від 31.08.2012р.);

від відповідача Швець О.Я. -юрисконсульт (довіреність б/н від 29.12.2011р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотех" до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Біберське ЛВУ МГ) про стягнення 12 849,17 грн., з яких 10 000,54 грн. основний борг, 1 830,09 грн. пеня, 700,03 грн. штраф, 258,09 грн. 3% річних та 60,42 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 04.09.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.09.2012р. Ухвалою суду від 26.09.2012р. розгляд справи відкладено на 10.10.2012р., з підстав наведених в даній ухвалі. В судовому засіданні 10.10.2012р. було оголошено перерву до 24.10.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у поданому ним запереченні на позов вх. №23627/12 від 22.10.2012р. Зокрема зазначив, що між ДК «Укртрансгаз»та ТзОВ «Вотех»дійсно було укладено договір №110940984 від 16.09.2011р. на загальну суму 33 180,52 грн. У відповідності до п.1.2. цього договору, найменування (номенклатура, сортамент, асортимент) кількість і ціна товару, що є предметом цього договору, обумовлюється в специфікації, (оформляється як додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору. Однак товар, який чітко передбачений специфікацією, відповідачу так і не був поставлений. 30.08.2011р., тобто ще до укладення договору, ТзОВ «Вотех»виставив відповідачу рахунок-фактуру №ВТ-0000146 на підставі якого поставлено товар по накладних №ВТ-0000152 та №ВТ-0000153 від 17.10.2011, перелік якого і кількість якого відповідає вказаному рахунку-фактурі, але не має жодного відношення до товару, передбаченого договором. Зважаючи на те, що позовна заява базується на невиконанні відповідачем умов договору, відповідач не визнає також і нараховані позивачем штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд, -

встановив:

16.09.2011р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", в особі начальника Бібрського ЛВУ МГ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотех" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №110940984 (далі по тексту -договір), відповідно до якого продавець, який є власником товару (насос та комплектуючі), зобов'язувався поставити і передати його у власність (повне господарське володіння) покупця, а покупець зобов'язувався своєчасно прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. договору найменування (номенклатура, сортамент, асортимент) кількість і ціна товару, що є предметом цього договору, обумовлюються в специфікації, (оформляється як додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору.

Позивач посилається на той факт, що поставка за видатковими накладними №ВТ-0000152 від 17.10.2011р. на суму 23 180,00 грн. та №ВТ-0000153 від 17.10.2011р. була здійснена на підставі вказаного договору.

Відповідач оплату за поставлений товар за видатковою накладною № ВТ-0000152 від 17.10.2011р. на суму 23 180,00 грн. провів повністю 06.10.2011р., що підтверджується банківською випискою.

Товар отриманий відповідачем згідно видаткової накладної №ВТ-0000153 від 17.10.2011р. на загальну суму 10 000,54 грн. залишився неоплаченим.

11.04.2012р. позивачем звернувся до відповідача з претензією №2 від 10.04.2012р. про сплату заборгованості в сумі 10 352,07 грн., з яких 10 000,54 грн. основний борг та 351,53 грн. штрафні санкції. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Отже, основний борг відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 10 000,54 грн.

Позивач керуючись умовами п.10.1. договору, у зв'язку із порушенням строку оплати товару, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 830,09 грн. та штраф в сумі 700,03 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 258,09 грн. 3% річних та 60,42 грн. інфляційних нарахувань.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 12 849,17 грн., з яких 10 000,54 грн. основний борг, 1 830,09 грн. пеня, 700,03 грн. штрафу, 258,09 грн. 3% річних та 60,42 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт поставки відповідачу товару на суму 10 000,54 грн. підтверджується видатковою накладною №ВТ-0000153 від 17.10.2011р. Представник відповідача отримав товар на підставі довіреності виданої Круку Андрію Михайловичу (паспорт серії ВВ №521570 від 30.10.2000р., виданий Городоцьким РВ УМВС України у Львівській області).

Відповідач оплати за отриманий товар на загальну суму 10 000,54 грн. не здійснив.

Факт поставки товару за цією накладною та наявність боргу в сумі 10 000,54 грн. відповідач не заперечує, але заперечує підстави виникнення боргу.

Як вбачається із видаткової накладної №ВТ-0000153 від 17.10.2011р. підставою поставки вказано рахунок-фактуру №ВТ 0000146 від 30.08.2012р. , а договір на який посилається позивач був укладений 16.09.2011р., тобто пізніше.

Товар, кількість, ціна згідно рахунку-фактури №ВТ 0000146 від 30.08.2012р. повністю співпадає з товаром, кількістю та ціною вказаними у видатковій накладній №ВТ-0000153 від 17.10.2011р. на суму 10 000,54 грн.

Слід зазначити, що згідно п.1.2. договору від 16.09.2011р. №110940984, найменування (номенклатура, сортамент, асортимент) кількість і ціна товару, що є предметом цього договору, обумовлюються в специфікації , (оформляється як додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору .

Як вбачається із специфікації № 1 до договору від 16.09.2011р. №110940984, перелік товару, його кількість та ціна не відповідають товару, кількості та ціні вказаним у видатковій накладній №ВТ-0000153 від 17.10.2011р.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачу був поставлений товар не на підставі договору купівлі-продажу №110940984 від 16.09.2011р., а на підставі виставленого рахунку-фактури №ВТ 0000146 від 30.08.2012р.

Слід зазначити, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, основний борг в сумі 10 000,54 грн. правомірно підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, позивач правомірно просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 60,42 та 3% річних в сумі 258,09 грн.

Так як поставка товару по видатковій накладній №ВТ-0000153 від 17.10.2011р. була здійснена не на підставі договору купівлі-продажу №110940984 від 16.09.2011р., зважаючи на те, що пеня та штраф, як види забезпечення виконання зобов'язання, повинні бути передбачені у правочині, який згідно ч.1 ст.547 ЦК України, укладається в письмовій формі, відтак не підлягають до стягнення нараховані позивачем відповідно до умов договору 1 830,09 грн. пені та 700,03 грн. штрафу.

Отже у задоволенні позову в частині стягнення 1 830,09 грн. пені та 700,03 грн. штрафу слід відмовити.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити частково.

Сплата судових витрат підтверджується платіжним дорученням №273 від 30.08.2012р. -1 609,50 грн. судового збору, який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 525, 526, 611 ЦК України, ст.ст.174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Бібрського лінійного виробничого управління філії УМГ «Львівтрансгаз»(81220, Львівська область, м.Бібрка, вул.Глібовицька, 6; код ЄДРПОУ 35942873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотех" (79035, м.Львів, вул.Зелена, 149-А; код ЄДРПОУ 34367917) 10 000,54 грн. основного боргу, 60,42 грн. інфляційних нарахувань, 258,09 грн. 3% річних та 1 292,57 грн. судового збору.

3 . У задоволені позову в частині стягнення 1 830,09 грн. пені та 700,03 грн. штрафу відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 29.10.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.