Рішення

від 15.10.2012 по справі 5023/3815/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3815/12 вх. № 3815/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

за участю

позивача - Петриченко Я.В., довіреність № 601-О від 16.03.11р.; відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РПФ Вся Реклама", смт. Безлюдівка

про стягнення 38349,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РПФ Вся Реклама" суму заборгованості по договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 21.06.2011р. у розмірі 38 349, 19 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує простроченням відповідачем своїх грошових зобов`язань, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 27.08.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача 15.10.12р. надав письмові доповнення до позову , в яких вказав, що просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 38349,19 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.12р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.12р., не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На час проведення судового засідання в матеріалах справи міститься копія ухвали суду від 27.08.12р., що направлялася відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та повернулася на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 01.10.12 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

21.06.2011р. між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВ "РПФ ВСЯ РЕКЛАМА" було укладено Договір банківського рахунку на комплексне обслуговування, відповідно до якого позивач відкрив відповідачу наступні поточні рахунки: 26004060737877 та 26056060707521.

Згідно заявки відповідача поданої 21.06.2011р. клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 30000, 00 грн. Відповідно до "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки з примірниками підпису і відтиску печатки" Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка розміщених в мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Згідно Розділу 1 Правил, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Розділом 3.18. Правил передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно п. 3.18.1.1., Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.18.1.8. Правил проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком на протязі одного року с моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні Клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", Банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні Клієнтом обов'язків, передбачених "Умов і правил надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той же строк.

Відповідно до п. 3.18.1.11. Правил, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5., Клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Згідно п.п. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. та 3.18.4.1.3. Правил, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20 - го до 25 - го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань та при реалізації права Банка на встановлення іншого строку повернення кредиту передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Оплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язання.

Згідно п. 3.18.4.4. Правил, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Правил, при порушенні Клієнтом будь - якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.18.5.4. Правил, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7. Правил, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно заявки відповідача поданої 21.06.2011р. клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 30000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеним кредитним лімітом відповідач користувався з 24.06.2011р., проте прострочив виконання своїх грошових зобов'язань, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

За розрахунком позивача загальна заборгованість ТОВ "РПФ ВСЯ РЕКЛАМА" перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за Договором банківського рахунку на комплексне обслуговування від 21.06.11р. станом на 14.06.2012р. складає 38349,19 грн., у тому числі:

- сума кредиту - 30000,00 грн.;

- сума процентів - 3770,90 грн.;

- сума комісії - 1350,00 грн.;

- сума пені -728,29 грн.;

- штраф (фіксована частина) - 1000,00 грн.;

- штраф (процентна складова) - 1500,00 грн.

Такі дії відповідача на думку позивача є порушенням його законних прав та інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошевого зобов'язання, та повинен у встановлений термін та на вимогу кредитора сплатити суму боргу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк" в частині стягнення з відповідача суму кредиту в розмірі 30000,00 грн., сума процентів - 3770,90 грн., сума комісії - 1350,00 грн.; обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Правил, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Згідно п. 3.18.5.4. Правил, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7. Правил, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 728,29 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 728,29грн.

Як вбачається з матеріалів справи згідно п. 3.18.5.4. правил, передбачено нарахування неустойки, а саме неустойка нараховується за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7. Правил, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу штраф (фіксована частина) -1000,00 грн.; штраф (процентна складова) -1500,00 грн., розрахунок штрафу перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим суд при ходить до висновку що вимога про стягнення штрафу (фіксована частина) -1000,00 грн.; штрафу (процентна складова) -1500,00 грн. обгрунтована та така що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РПФ Вся Реклама" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська, 2, ІПН: 37682032) на користь Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління "ПАТ КБ "Приватбанк" (61010, м. Харків, вул. Малом'ясницька, 2а, код ЄДРПОУ 22609983, к/р. № 32009179700 в Управлінні НБУ України в Харківській області, МФО 351533) суму кредиту - 30000,00 грн., сума процентів - 3770,90 грн., сума комісії - 1350,00 грн.; штраф (фіксована частина) - 1000,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1500,00 грн., пені - 728,29 грн.; витрати з оплати судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя Добреля Н.С.