Ухвала

від 11.10.2012 по справі 2а-7132/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 р.Справа № 2а-7132/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-7132/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства " Кондитерська фабрика " Харків'янка"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012р. № 0000240042, №0000250042.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-7132/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Позивач надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку, як платник податків в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС як платник податків та є платником податку на додану вартість.

ПАТ "КФ "Харків'янка" є підприємством харчової галузі виробництва, оскільки за даними Довідки Головного управління статистики у Харківській області № 423425 від 11.05.2011 р.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість: ПП "Смарт-трейдінг" (код ЄДРПОУ 36302626) за період жовтень 2011 року; ТОВ "Наукове виробничо-впроваджувальне підприємство" (код ЄДРПОУ 36036513) за період з 01.03.2011 по 31.10.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №151/42-013/30377900 від 29.05.2012р.

Відповідно до висновків, викладених у вказаному акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 134.1 ст.134, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25 871 грн., п. 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 85 911,91 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки №151/42-013/30377900 від 29.05.2012р. та з посиланням на п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові 13.06.2012р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000240042, №0000250042 про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка"з податку на прибуток та податку на додану вартість.

З дослідженого акту перевірки та прийнятих на підставі його висновків податкових повідомлень-рішень слідує, що фактичною підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 134.1 ст.134, п.138.1 ст.138, п. 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, слугував висновок про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ "Смарт-трейдінг", ТОВ "Науково виробничо-впроваджувальне підприємство".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України"передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Наведений висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З матеріалів справи слідує, що, між ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка" (Покупець) і ПП "Смарт-трейдінг" (Постачальник) укладено договір поставки №30/08/11 від 30.08.2011р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар (пакувальний автомат SL-97 ED, що призначений для розфасовки зефіру у пластмасові корекси з подальшим герметичним пакуванням у плівку), а покупець прийняти та сплатити за товар (а.с. 172-173, т.1).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

ПАТ "КФ "Харків'янка" є підприємством харчової галузі виробництва, здійснює такі види діяльності як виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів, виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання тощо, отже придбання обладнання (пакувального автомату) прямо пов'язані із господарською діяльністю ПАТ КФ "Харків'янка".

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором підтверджується видатковою накладною № 10-18 від 20.10.2011р на суму 342 740,00 грн., у т.ч. ПДВ -57 123,33 грн., що були віднесені позивачем до складу валових витрат (а.с.175, т.1).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаною накладною відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікації до договору (а.с. 174, т.1).

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорта, нормами чинного законодавства не передбачено.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару до місцезнаходження позивача (м. Харків, вул. Коцарська, 24/26), підтверджується товарно- транспортною накладною підтверджується товарно-транспортною накладною серія 02ААТ № 448613 від 21.10.2011р. (а.с. 178, т.1) та засвідчується записом № 1277 у Журналі реєстрації довіреностей за 2009-2011 р.

Товар доставлений автотранспортом ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" на підставі договору №1810/11/755/11 від 18.10.2011р., згідно якого ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (виконавець) бере на себе обов'язок перед замовником (позивач) здійснити перевезення та виконати роботи по введенню в експлуатацію Пакувального автомату.

Факт отримання вказаних послуг підтверджується актом прийому-передачі послуг від 09.11.2011р. (роботи по наладці, регулюванню та випробувальних робіт з введення в експлуатацію пакувального автомату) та товарно-транспортною накладною серія 02ААТ № 448613 від 21.10.2011р. (перевезення).

Пакувальний автомат оприбутковано на технічному складі позивача згідно прибуткового ордеру № 1936 від 21.10.2011 р., введений в експлуатацію 30 листопада 2011 р., що підтверджується Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.11.2011 р.

Від ПП "Смарт-Трейдінг" позивачем отримані податкові накладні на загальну суму 342 740,00 грн., у т.ч. ПДВ -57 123,33 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2011 р., а саме: № 18 від 14.10.2011 р. на суму 205 644,00 грн., у т.ч. ПДВ -34 274,00 грн.; № 19 від 20.10.2011 р. на суму 137 096,00 грн., у т.ч. ПДВ -22 849,33 грн., що містять усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПКУ та включені до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2011 р.

Листом № 1-01062012 від 01.06.2012 р. та наданою копією податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. із додатком № 5 до неї, ПП "Смарт-Трейдінг"повідомило Позивача про те, що Постачальником (ПП "Смарт- Трейдінг") ) сформовано податкові зобов'язання по господарській операції із поставки ПАТ "КФ "Харків'янка" пакувального автомату який придбаний ним у ТОВ "Оптіум-компані" (код ЄДРПОУ 37670404) згідно видаткової накладної № 1490 від 20.10.2011 р. та податкової накладної № 1490 від 20.10.2011 р.

На виконання умов договору № 4 від 11.01.2010 р., згідно акту № 78-ИМ здачі- прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 р. та акту експертизи № Им-78 від 31.10.2011 р., Харківською торгово-промисловою палатою визначено фактичний стан Пакувального автомату. (а.с. 201-202, т.1)

Крім того, з матеріалів справи слідує, що 15.01.2010 р. між Позивачем (Покупець) та ТОВ "НВВП" (Постачальник) укладений договір поставки № 5, предметом якого є запасні частини до обладнання (а.с. 9-10, т.2).

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи залучені рахунки-фактури (т.2 а.с. 11-29), видаткові накладні (т.2 а.с. 30-51). Вказані у видаткових накладних запасні частини оприбутковані позивачем на технічному складі ПАТ "КФ "Харків'янка"на підставі прибуткових ордерів (т.2 а.с. 52-57).

Розрахунки із ТОВ "НВВП" проведені Позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на загальну суму 172 431,48 грн. на підставі платіжних доручень (т.2 а.с. 58-70).

Надані позивачем платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Від ТОВ "НВВП"отримані податкові накладні на загальну суму 172 731,48 грн., у т.ч. ПДВ -28 788,58 грн., що були включені Позивачем за період з 01.03.2011 року по 31.10.2011 р. до складу податкового кредиту (т.2 а.с.71-95).

Крім того, Фактичне отримання та використання запасних частин до обладнання підтверджується оформленими внутрішніми документами позивача, а саме: відомостями про оприбуткування матеріалів на складі за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2011 р., відомостями про витрати матеріалів по цехам позивача; актами на списання ТМЦ; технічна довідка Позивача № 891 від 06.06.2012 р.

ТОВ "НВВП" листом від 31.05.2012 р. підтвердило факт поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей та зазначила про формування по ним податкових зобов'язань по податку на додану вартість, що підтверджуються податковими деклараціями з ПДВ із додатками № 5 до них у відповідних податкових звітних періодах.

Згідно п.7 договору №5 від 15.01.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ "НВВП" визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDU (Харків, вул. Коцарська, 24/26), згідно Інкотермс 2000, тобто поставку товару здійснює продавець за власний рахунок.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортування отриманого товару здійснювалось громадським транспортом, що, з урахуванням кількості поставок та параметрів придбаної продукції (згідно технічної довідки на запасні частини з додатками (а.с. 137-171, т.1), судом під сумнів не ставиться.

Вищевикладені обставини придбання товару позивачем та його транспортування (фізичного переміщення), відомості щодо якості придбаного товару та можливостей зберігання, підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення ПАТ КФ "Харків'янка" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано валові витрати та податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Смарт-трейдінг", ТОВ "Науково виробничо-впроваджувальне підприємство".

З приводу посилання відповідача на неправомірність виписки ТОВ "НВВП" податкової накладної № 4 від 21.10.2011 р. на суму 7 000,00 грн., у т.ч. ПДВ -1 166,67 грн., оскільки на думку контролюючого органу виписана раніше ніж здійснена оплата (20.10.2011 р.), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно банківської виписки АТ "УкрСиббанк"(т.3 а.с. 135-134) зарахування грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн., сплачених позивачем згідно платіжного доручення № 4735 від 20.10.2011 р., на поточний рахунок постачальника відбулося 21.10.2011р., отже виписка податкової накладної №4 ТОВ "НВВП" саме 21.10.2010 є правомірною.

Окремо колегія суддів відзначає, що акт перевірки №151/42-013/30377900 від 29.05.2012р., складений відповідачем, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за угодами з контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з його контрагентом чи про несумісність предметів угод з напрямом господарської діяльності позивача. Висновки СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на висновках актів перевірок ПП "Смарт-трейдінг", ТОВ "Науково виробничо-впроваджувальне підприємство", які перевірялися фахівцями податкової служби на предмет дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з іншими суб'єктами господарювання.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ПАТ "КФ "Харків'янка" та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-7132/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.