Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-1870/9649/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/9649/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кролевецького районного центру зайнятості на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-1870/9649/11

за позовом Кролевецького районного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кролевецький районний центр зайнятості, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з громадянки ОСОБА_1 на користь Кролевецького районного центру зайнятості 6452 грн. 74 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю та перерахувати їх на рахунок 37172001000279 ГУДКУ в Сумській області м. Суми МФО 837013 код 21113228.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.12р. по справі № 2а-1870/9649/11 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.12р., позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, яке набуло законної сили визнано незаконним Наказ №148 Кролевецького районного центру зайнятості від 06 грудня 2011 року "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю", який слугував підставою для стягнення вказаних коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.11.2010 року відповідачу було надано статус безробітного та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. ПАТ КБ "ПриватБанк" у 3-4 кварталах 2010 року, 1 кв. 2011 року ОСОБА_1 було нараховано винагороду за надання послуг із залучення клієнтів для банку в загальній сумі 112,00 грн.

З посиланням на те, що дані відносини є наданням послуг за договором цивільно-правового характеру, позивач прийняв рішення про повернення коштів, виплачених в рахунок допомоги по безробіттю (а.с. 16), на підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі -Закон) та п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136, оскільки вважав, що ОСОБА_1 умисно не подала відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення.

Проте, нарахування такої винагороди відповідачеві не можна вважати доходом, отриманим від надання послуг за договором цивільно-правового характеру, як стверджує позивач, виходячи з наступного.

ПАТ КБ "ПриватБанк" з гр. ОСОБА_1 було укладено договір про банківське обслуговування, в рамках якого банком публічно запропоновано усім клієнтам виплати за залучення нових клієнтів. Банком запроваджено систему та затверджені Правила, згідно з якими розширені права клієнтів та визначено випадки, за яких банком проводяться виплати клієнтам, що надали інформацію, необхідну для випуску банківського продукту/послуг та для залучення нового клієнта. Крім того діють спеціальні умови, які є частиною Умов та правил надання банківських послуг. Зазначені правила не можуть кваліфікуватися як трудовий договір або інший договір цивільно-правового характеру, оскільки у клієнта банку не виникає обов'язків перед банком по виконанню робіт чи наданню послуг.

Інших цивільно-правових договорів, які б передбачали виконання робіт або надання послуг, відповідач не укладала.

Відносини відповідача з банком, на які посилається позивач, не відповідають загальним положенням про надання послуг, визначеним Цивільним кодексом України, оскільки згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому позивачем не доведено, що відповідач брала на себе зобов'язання надати банку за винагороду певні послуги.

Даний вид відносин має характер недоговірних зобов'язань та регулюються підрозділом 2 главою 78 Цивільного кодексу України, відповідно до якого публічна обіцянка винагороди -це звернена до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого результату тому, хто досягне цього результату. За своєю юридичною природою публічна обіцянка винагороди є одностороннім умовним правочином, підставою виникнення якого є складний юридичний склад, що містить елементи двох односторонніх правочинів -публічної обіцянки винагороди та відклику на нього у вигляді досягнення обумовленого результату. Вони мають зустрічний характер і повинні відповідати один одному, однак їх здійснення не означає укладення договору. Причому обіцянка винагороди не є офертою, а досягнення результату -не є акцептом.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Умови виплати допомоги по безробіттю визначені ст. 22 Закону та Порядком надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отримання відповідачем винагороди у якості споживача банківських послуг не є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю та перебування її в такому статусі.

Крім того, постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 27.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 р. (а.с. 42-44, 53-56), у справі за позовом ОСОБА_1 до Кролевецького районного центру зайнятості про визнання незаконним наказу та поновлення у статусі безробітного позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано незаконним наказ № 148 Кролевецького районного центру зайнятості від 06 грудня 2011 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1»та зобов'язано Кролевецький РЦЗ поновити ОСОБА_1 в статусі безробітного та відновити виплату допомоги по безробіттю з 06 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 14, ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі..

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування суми не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким застосовані санкції, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до відповідача не може бути застосована ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача отриманої допомоги по безробіттю є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.12р. по справі № 2а-1870/9649/11 прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кролевецького районного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-1870/9649/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.