Ухвала
від 16.10.2012 по справі 2а-4810/12/2070
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4810/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Юркова Т.С.

представника відповідача -Озацька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-4810/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Харківгаз», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 03.04.12 р. № 0000050047 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 23503,0 грн., № 0000060047 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 26054,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 13637,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.12 р. по справі № 2а-4810/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.12 р. по справі № 2а-4810/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 147/47-0/03359500 від 06.03.12 р. (а.с. 8-24 т. 1) документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період квітень, травень, серпень-жовтень місяці 2011 р. та по податку на прибуток за період 2-4 квартали 2011 р. по правовим відносинам з TOB «ХЕСК»(код ЄДРПОУ 35777085), в якому вказані порушення платником податків вимог п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, пов'язані із зайвим включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у TOB «ХЕСК»товарів на загальну суму 26054,18 грн., що призвело до заниження ПДВ за квітень 2011 р. у сумі ПДВ - 584,0 грн.; травень 2011 р. -200,0 грн.; серпень 2011 р. -7744,88 грн.; вересень 2011 р. -9970,24 грн.; жовтень 2011 р. -7555,06 грн.; п. 134.1.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, які призвели до завищення витрат за 2 квартал 2011 р. в сумі 3920,0 грн.; за 3 квартал 2011 р. в сумі 71897,0 грн.; за 4 квартал 2011 р. в сумі 26370,0 грн.

Як вказано в акті перевірки, виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що за інформацією, отриманою від Нововодолазької МДПІ Харківської області Державної податкової служби (акт № 81/23-0-33/35777085 від 30.01.12 р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ХЕСК»(код ЄДРПОУ 35777085) з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Асцелла»код ЄДРПОУ 37542527 за період з 01.08.11 р. по 30.09.11 р., ПП «Юг Зерно-Трейд»код 36130026 за період з 01.04.11 р. по 31.05.11 р., з ПП «Інвестюгагротранс»код 35787926 за період з 01.11.10 р. по 31.01.11 р., з ПП «КФ «Руал»код 34286519 за період з 01.09.11 р. по 31.10.11 р.»(а.с. 29-77 т. 3), не підтверджені факти реальності здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності TOB «ХЕСК»за період листопад, грудень 2010 р., січень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень місяці 2011 р. з постачальниками та покупцями, а тому був зроблений висновок, що податкові накладні, що виписані TOB «ХЕСК»на користь ПАТ «Харківгаз»не є підставою для формування останнім податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з TOB «ХЕСК»договори: № ХЕ-056 від 10.06.11 р., № ХЕ-034 від 18.04.11 р., № ХЕ-041 від 11.05.11 р. (а.с. 40, 166 т. 1), предметом яких є поставка товарів, асортимент, кількість та ціна якого вказана в рахунках, накладних. На підтвердження отримання товару позивачем були надані видаткові накладні та акти приймання товарів (а.с. 79-120 т. 1), в яких перелічені товари промислового призначення. Розрахунками між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с. 132- 165 т. 1).

На підтвердження реальності вчинених правочинів позивачем надані платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, подорожні листи вантажного автомобіля, рахунки-фактури, акти на списання матеріалів, відомості ресурсів (а.с. 41-78 т. 1, 167-181, 197-250 т. 1, а.с. 1-152 т. 2).

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника відповідача в судовому засіданні, наявність належним чином оформлених документів по вказаним операціям ні під час проведення перевірки, ні в подальшому відповідач не заперечував, але наполягав на тому, що отримані позивачем від TOB «ХЕСК»податкові накладні не є підставою для формування податкового кредиту позивача.

Але дані твердження суперечать приписам п. 198.6 ст. 198 ПК України, яка встановлює, що підставою для формування податкового кредиту є саме належним чином оформлена податкова накладна. В разі наявності у податковій накладній всіх передбачених законодавством реквізитів і вона виписана належним чином зареєстрованим платником ПДВ, у органів ДПС, в т.ч. у відповідача, відсутнє права виключати таку податкову накладну з розрахунку податкового кредиту по ПДВ.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про заниження позивачем витрат по операціям з TOB «ХЕСК»ґрунтуються на тому, що іншим органом ДПС - Нововодолазькою МДПІ Харківської області Державної податкової служби, був зроблений висновок про нікчемність всіх правочинів TOB «ХЕСК»по ланцюгу до виробника. До самого ж позивача у відповідача зауважень щодо порядку прибуткування, оподаткування, використання у власній господарській діяльності придбаних у TOB «ХЕСК»товарів не було, а тому колегія суддів вважає доцільним зауважити, що висновки про нікчемність правочинів зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Зважаючи на те, що обрахування валових витрат по операціям з TOB «ХЕСК»проведено на підставі належним чином оформлених документів, як це передбачено п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, тому висновки відповідача про завищенні позивачем витрат відповідних звітних періодів є безпідставними, що і стало підставою для задоволення позову і в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.12 р. по справі № 2а-4810/12/2070 прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-4810/12/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-4810/12/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.10.2012 року.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.10.2012
Оприлюднено12.11.2012
Номер документу27358369
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-4810/12/2070

Ухвала від 08.11.2012

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Ухвала від 16.10.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Водолажська Н.С.

Ухвала від 26.07.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Водолажська Н.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні