Ухвала

від 18.10.2012 по справі к-21077/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К-21077/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010р.

у справі №2а-21737/09/1270

за позовом Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області (надалі -Стаханівська ОДПІ у Луганській області)

до Приватного підприємства «Евантра»(надалі -ПП «Евантра»)

про скасування запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи, -

встановив:

У квітні 2009р. позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи ПП «Евантра».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.10.2009р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010р., позов задоволено частково. Припинено юридичну особу ПП «Евантра», ідентифікаційний код - 35090355. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що податковий орган не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису про державну реєстрацію.

Надаючи оцінку обставинам у справі в цій частині колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 цього Кодексу передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Вказані положення КАС кореспондуються із пунктом 5 частини 4 статті 50 цього ж Кодексу, за змістом якого відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, встановлені, зокрема, статями 10, 11 і 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Так, згідно з пунктом 17 статті 11 вказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 38 зазначеної вище норми Закону встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

В той же час, згідно з пунктом третім частини 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондується з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису про державну реєстрацію не відповідають правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права, оскільки за заявлені позовними вимогами підстави для порушення провадження у адміністративній справі були відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі та вирішення спору в частині позовних вимог про визнання недійсним запису про державну реєстрацію.

За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.10.2009р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису про державну реєстрацію і на підставі ч.1 ст.157 КАС України закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області -задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису про державну реєстрацію -скасувати та провадження в цій частині закрити.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

Є.А. Усенко