Ухвала

від 22.10.2012 по справі 2а-18022/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/22520/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника

позивача Гусака А.М.

відповідача Грембовського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі №2а-18022/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.04.2011 ТОВ «Ізі Софт»відмовлено в задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.04.2011 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Ізі Софт» до ДПІ у Подільському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 №0000782320/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за періоди з 01.10.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, за наслідками якої складено акт № 369/23-504-34817577 від 05.11.2010.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1974637,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1654680,00 грн.; абз. «б»п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підприємством не нараховано штрафні санкції в розмірі 23092,00 грн. за самостійно виявлені помилки в декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року; п. 13.2 ст. 13, з урахуванням вимог п. 16.13. ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого несвоєчасно утримано та сплачено податок з доходів іноземних юридичних осіб в сумі 12109 грн. з затримкою на 53 дні граничний термін сплати податку - 04.12.2009 , фактично сплачено - 26.01.2010; пп. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, ст. 8, ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 490,20 грн.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 №0000782320/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3662711,00 грн., у тому числі за основним платежем 1997729,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1664982,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував свої висновки неправомірним віднесенням позивачем різниці між доходами від здавання платіжних терміналів в суборенду, що є нижчими від витрат, понесених на їх оренду, до складу валових витрат, оскільки це суперечить визначенню господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, однією з основних ознак які дають право платнику податків віднести витрати на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є використання придбаних товарів у господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що у справі встановлено, що позивачем були орендовані у ТОВ «Електропей Україна», ТОВ «Русоіл Компані», ТОВ «Платьожка», ТОВ «Кей Ес Ай Кеш», ТОВ «Універсальна платіжна система», ФОП ОСОБА_5 платіжні термінали, які в подальшому передані в суборенду ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»за ціною, що є нижчою за ціну оренди. Однак, для визначення прибутковості господарської діяльності має аналізуватись не окрема операція, а господарська діяльність в сукупності. Прибутковість кожної окремої господарської операції не є безумовною умовою здійснення господарської діяльності, а, отже, отримання збитків при здійсненні певної операції не може у всіх випадках свідчити про те, що товари (роботи, послуги) не використовуються у господарській діяльності платника податків, якщо здійснення збиткової господарської операції є обумовлено загально прийнятними умовами господарювання.

Позивачем підтверджено, що у періоді, що перевірявся, ним не декларувалось від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що не заперечується відповідачем, таким чином господарська діяльність позивача у цей період була прибутковою.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції, що діяльність позивача з передачі терміналів в суборенду є складовою частиною його статутної господарської діяльності, мала реальний характер та була направлена на одержання прибутку в подальшому, є правильними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної норм матеріального права та не можуть бути підставою для його скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук