Рішення

від 09.11.2012 по справі 1018/5546/12

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/1018/1178/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2012 року

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кулініченко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Денисенко Ю.С.,

прокурора Карасьової С.Г.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та державних актів на право власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні рішення в повному обсязі, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись, ст.121 Конституції України, ст.ст.10,11,15,57,60,209,212-214 ЦПК України, ст.ст.78,81,116,118,152,153 ЗК України, ст.ст.321,373,386,387,388,391,392 ЦК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.3,21,43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», суд -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.

Відновити строк позовної давності.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області в рівних частинах судовий збір на користь держави 643 грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні при проголошенні рішення протягом даного строку з дня отримання копії рішення суду.

Суддя

Ц.с. № 2-1178/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 листопада 2012 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кулініченко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Денисенко Ю.С.,

прокурора Карасьової С.Г.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та державних актів на право власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області в порушення діючого земельного законодавства були надані у приватну власність громадянам земельні ділянки за межами населеного пункту, розпорядником яких є позивач. Будучі власниками земельних ділянок відповідачі, згідно договорів купівлі-продажу відчужили їх ОСОБА_14, яка на підставі даних договорів отримала державні акти про право власності на земельні ділянки. Відповідачами неправомірно отримані у власність земельні ділянки, а тому просить в судовому порядку поновити йому строк позовної давності, визнати незаконними, скасувати рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені відповідачами, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки останніх, визнати за державою право власності та стягнути з відповідачів судові витрати. (а.с.1-6 т.1)

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, так як відповідачами в порушення законодавства отримані земельні ділянки та державі заподіяні збитки.

Представники позивача, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, в судовому засіданні підтримавши позовні вимоги пояснили, що розпорядником спірних земельних ділянок є вони, але Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області в порушення земельного законодавства надала дані земельні ділянки відповідачам ? чим порушила права держави, а тому просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, будучі повідомлені про час, місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.158-161,163,169-174,176,177 т.1), в судове засідання не з'явились, про поважність неявки суд не повідомили.

Представник відповідача, Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, в судовому засіданні заперечивши проти позову в повному обсязі пояснив, що рішення ради приймались відповідно до законодавства, з урахуванням рішення Обухівської районної ради Київської області, згідно якого були встановлені межі їх села та визначено право надання земельних ділянок. При цьому будь-яки права позивача порушені не були, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача, ОСОБА_14, в судовому засіданні, подавши письмові заперечення, пояснив, що відповідачем були придбані земельні ділянки в порядку встановленому законодавством України, без порушення прав позивача, а тому просить, застосувавши строк позовної давності (а.с.179-182 т.1), врахувавши недоведеність позивачем порушення його прав (а.с.31-34 т.2) в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши прокурора, представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

09 лютого 2001 року рішенням Обухівської районної ради Київської області було затверджено проект обґрунтування зміни меж населених пунктів сіл Підгірці та Романків Обухівського району Київської області; встановлено загальну площу даних сел, що підтверджується копією рішення. (а.с.197 т.1, а.с.4,21 т.2)

07 жовтня 2004 року Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області затвердила проект землеустрою та передала у власність відповідачу, ОСОБА_13 , земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, що підтверджується заявою останнього, рішенням сільської ради, копіями договорами купівлі-продажу та державними актами на право приватної власності на земельні ділянки. (а.с.33,34,55,56 т.1, а.с.8,9 т.2)

26 жовтня 2004 року Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області затвердила проект землеустрою та передала у власність відповідачам -ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копіями рішення, договорів купівлі-продажу та державними актами на право приватної власності на земельні ділянки. (а.с.7,12,17-32,50-54,57-68 т.1)

17 грудня 2004 року згідно рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2004 року на відповідачів, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 ОСОБА_5, були зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №281017 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0020), ЯБ №281003, ЯБ №281004, ЯБ №281019 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0002), ЯБ №281020 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0003), ЯБ №281006 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0011), ЯБ №281005 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0010), серії ЯБ №281016 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0005), серії ЯБ №281021 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0004), серії ЯБ №281018 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0001), що підтверджується копіями актів. (а.с.50,53,54,57-60,65,67 т.1)

17 грудня 2004 року згідно рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 07 жовтня 2004 року на відповідача, ОСОБА_13, були зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №281011 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0016), ЯБ №281012 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0017), що підтверджується копіями актів. (а.с.55,56 т.1)

23 грудня 2004 року згідно рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26 жовтня 2010 року на відповідачів, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №288562 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0009), серії ЯБ №288560 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0008), серії ЯБ №288565 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0006), серії ЯБ №288558 (кадастровий номер 3223186800:05:012:0007), серії ЯБ №281001 (кадастровий номер 3223186800:05:013:0010), серії ЯБ №281002 (кадастровий номер 3223186800:05:013:0011), що підтверджується копіями актів (а.с.51,52,62,63,66,68 т.1)

29 грудня 2005 року відповідачі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 надані їм на підставі рішень Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області земельні ділянки згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу відчужили ОСОБА_14, що підтверджується копіями договорів. (а.с.17-34 т.1)

30 січня 2006 року на відповідача, ОСОБА_14, згідно договорів купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року були зареєстровані державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №304293 (кадастрові номера 3223186800:05:012:0007, 3223186800:05:012:0009, 3223186800:05:012:0024, 3223186800:05:012:0029) та ЯБ №304294 (кадастрові номера 3223186800:05:012:0001, 3223186800:05:012:0006, 3223186800:05:012:0008, 3223186800:05:012:0016, 3223186800:05:012:0023, 3223186800:05:012:0028), що підтверджується копіями актів. (а.с.84-86 т.1)

Встановивши обставини справи суд вважає, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини, щодо правомірності надання відповідачам земельних ділянок, їх відчуження.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що «позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу»; статтею 257 ЦК України встановлено, що «загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки», статтею 261 ЦК України встановлено, що «перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила», статтею 257 ЦК України встановлено, що «позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення».

Прокурор просить поновити йому строк позовної давності, а згідно п.4 ч.1 ст.268 ЦК України встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, тим самим позовна давність на вимогу про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування не поширюється.

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а згідно ч.5 цієї ж статті якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги докази по справі вважає, що позивач не міг своєчасно довідатись про дані обставини, так як позивач не наділений чинним законодавством відповідними повноваженнями для своєчасного виявлення і надання правової оцінки обставин виділення ділянок, тому їм стало достовірно про це відомо лише після проведення прокурорської перевірки в 2012 році, а тому суд, вважаючи це поважними причинами пропуску строків позовної давності, його відновлює.

При цьому суд відновлюючи строк позовної давності прокурору не вбачає підстав, з врахуванням заяви представника відповідача, ОСОБА_14, відмовити прокурору в задоволенні позову, в зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Сторонами спірних правовідносини є фізичні особи, орган місцевого самоврядування та орган виконавчої влади на місці -відповідна державна адміністрація, а тому суд вирішуючи даний спір вважає за необхідне прийняти до уваги повноваження сторін щодо земельних відносин встановлених Земельним Кодексом України.

Так згідно статті 12 Земельного Кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, а згідно статті 17 Земельного Кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл,селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Виходячи з вищезазначеного встановлюється, що орган місцевого самоврядування -Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області та місцевий орган виконавчої влади -Обухівська районна державна адміністрація, мають відповідні повноваження, серед яких є також розпорядження землями, але орган місцевого самоврядування має право розпоряджатися землями територіальної громади, а місцевий орган виконавчої влади землями державної власності в межах, визначених Земельним Кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, що не спростовується відповідачами спірна земельна ділянка знаходиться на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

При цьому позивач зазначає, що розпорядником даної земельної ділянки є він, а відповідач, Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, заперечуючи позовні вимоги, зазначає, що згідно рішення Обухівської районної ради Київської області від 09 лютого 2001 року було затверджено проект обґрунтування зміни меж населених пунктів сіл Підгірці та Романків Обухівського району Київської області та встановлено загальну площу даних сел (а.с.197 т.1, а.с.4,21 т.2), а тому розпорядником спірних земельних є вони.

Оцінюючи правомірність прийнятих Підігірцівською сільською радою рішень, суд вважає за необхідне надати правову оцінку вищезазначеному рішенню районної ради.

Згідно статті 65 Земельного Кодексу України, діючого на час прийняття Обухівською районною радою рішення від 09 лютого 2001 року було встановлено, що «до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою; землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів; межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів; використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту», а згідно статті 11 Закону України «Про основи містобудування»встановлено, що «районні ради встановлюють та змінюють межи населених пунктів», таким чином законодавцем було встановлено, що межі села встановлюються відвідною радою, що відповідає рішенню прийнятому Обухівською районною радою Київської області від 09 лютого 2001 року, а тому суд вважає встановленим, що з часу прийняття даного рішення були визначені межі села Підгірці Обухівського району Київської області.

Про правомірність даного рішення також свідчать листи Головного управління Держкомзему у Київській області та Київської обласної ради, в яких зазначено, що рішення Обухівської районної ради від 09 лютого 2001 року є єдиним правоустановчим документом щодо загальної площі сіл Підгірці та Романків. (а.с.200-202 т.1)

Дані обставини позивачем не спростовуються, а також на час розгляду справи дане рішення не скасовано та не визнаного незаконним, тим самим є законним.

Виходячи з встановлення законності рішення районної ради суд, приймаючи до уваги, що ним були визначені межи села і тим самим розпорядником даних земель є відповідна сільська рада, а тому суд не вбачає підстав для визнання даних рішень ради недійсними.

Крім цього Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти; до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно ст.125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, а згідно ст.126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, які є у сторін по справі.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України; набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом України, а згідно статті 118 даного кодексу встановлено, що громадянин, зацікавлений у одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної державної адміністрації або ради за місцем знаходження земельної ділянки; у заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання; відповідна адміністрація або рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідачі отримали земельні ділянки у власність, згідно рішень органу місцевого самоврядування -Підгірцівської сільської ради Обухівського Обухівської міської ради Київської області, з урахуванням рішення Обухівської районної ради від 09 лютого 2001 року, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тим самим рішення про надання відповідачу земельних ділянок приймалося повноважним органом.

Рішення прийняте у відповідній формі -рішенні, обґрунтовано, безсторонньо, розсудливо, без порушення прав позивача, що вказує на правомірність даного рішення та безпідставність позовних вимог в даний частині.

Згідно ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, але рішення прийняті відповідачем -Підгірцівсьою сілсьською радою не порушують прав позивача, що також вказує на необгрунтованість вимог позивача щодо визнання недійсними рішень ради.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а згідно ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, таким чином основним документом, який підтверджується право власності особи на земельну ділянку є відповідний державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, а тому суд не вбачає підстав для визнання недійсними рішень ради та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки видані згідно даних рішень відповідачам.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а саме -обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини. Визнані судом загальновідомими, не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає про прийняття судами відповідних рішень (а.с.229-241 т.1), але в даних справах не були встановлені обставини щодо сторін по даній справі, а також ні в одному з поданих позивачем рішеннях судами не давалася оцінка рішенню Обухівської районної ради Київської області від 09 лютого 2001 року, а тому суд не може вважати обставини визначенні у даних рішеннях судів, як встановлену обставину у даній справі.

Також позивач обґрунтовуючи свою позицію про знаходження спірних земельних ділянок поза межами населеного пункту зазначає лист управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області та викопіювання з кадастрового плану (а.с.9,10 т.1), але при даний лист спростовується листами Головного управління Держкомзему у Київській області та Київської обласної ради, згідно яких підтверджується, що рішення Обухівської районної ради від 09 лютого 2001 року є єдиним правоустановчим документом щодо загальної площі сіл Підгірці та Романків. (а.с.200-202 т.1)

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає його переписку з управлінням Держкомзему, щодо надання інформації по кадастровим номерам (а.с.223-226 т.1), але кадастрові номери зазначені у листах не відповідають кадастровим номерам, які присвоєні земельним ділянкам відповідачів (3223186800:05:012:0007, 3223186800:05:012:0009, 3223186800:05:012:0024, 3223186800:05:012:0029, 3223186800:05:012:0001, 3223186800:05:012:0006, 3223186800:05:012:0008, 3223186800:05:012:0016, 3223186800:05:012:0023, 3223186800:05:012:0028), що також вказує на неналежність доказів та безпідставність позовних вимог.

Суд вважає за необхідне, оцінюючи докази по справи, пояснення сторін,прийняти до уваги те, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту - с. Підігірці Обухівського району Київської області по вулиці Піщаний, що підтверджується матеріалами справи (а.с.14,16-68, 83-87) та не спростовується позивачем.

Крім цього ні прокурором, ні позивачем не було заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи щодо встановлення місця знаходження спірних земельних ділянок, а обґрунтування позовних вимог здійснювалось на підставі вищезазначених доказів, які не знайшли свого підтвердження у суді, що вказує на не належність та не допустимість доказів обґрунтування позовних вимог і необхідність в їх відмові.

Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України»від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном»або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями»щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства»від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті. 1 Першого протоколу Конвенції».

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно статей 4,10,203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а згідно статті 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, а тому суд з урахуванням вищезазначеного, приймаючи до уваги, що позивачем належним чином не доведено, що оспорювані договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок суперечили Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що волевиявлення осіб не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, а також не були спрямовані на настання реальних наслідків, обумовлених договорами вважає за необхідне також відмовити в частині позовних вимог щодо визнання недійсними державних актів відповідачів, недійсними договорів купівлі-продажу та визнання за державою, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, права власності.

Прокурор звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, а тому відповідно до статті 88 ЦПК України вони підлягають стягненню з відповідачів в межах задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.121 Конституції України, ст.ст.10,11,15,57,60,209,212-214 ЦПК України, ст.ст.78,81,116,118,152,153 ЗК України, ст.ст.321,373,386,387,388,391,392 ЦК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.3,21,43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», суд -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави, в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.

Відновити строк позовної давності.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області в рівних частинах судовий збір на користь держави 643 грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні при проголошенні рішення протягом даного строку з дня отримання копії рішення суду.

Суддя