Постанова

від 24.10.2012 по справі 2а-4159/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2012 року 2а-4159/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -Ніколайчук Р.А.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Бровари -Вторма» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Бровари-Вторма»(далі -позивач) з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач) про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Ухвалами суду від 5 вересня 2012 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 вересня 2012 року. В судовому засіданні було оголошено перерву до 24 жовтня 2012 року.

В судове засідання 24 жовтня 2012 року, як і в засідання, призначене на 5 вересня 2012 року, з'явився представник позивача, представник відповідача, - не з'явився, клопотань чи заяв, які б містили вказівку на підставу для нез'явлення в судове засідання не подавав. За таких обставин суд констатує порушення відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень вимог пунктів 2 та 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та фактичне самоусунення відповідача від процесу доказування у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 березня 2012 року №0000492301 (далі -оскаржуване рішення), яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) в сумі 76 813 гривень, в тому числі основного платежу -76 812 гривень 05 копійок, штрафних (фінансових) санкцій -1 гривня. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням податкового законодавства, а віднесення позивачем, як платником ПДВ, у червні 2011 року до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості робіт і послуг отриманих від ПП «Сервітек»та ФОП ОСОБА_2 є правомірним та пов'язане з законними та дійсними господарськими операціями, вчиненими на виконання відповідних договорів, укладених між позивачем та ПП «Сервітек»і ФОП ОСОБА_2

Представник відповідача до судового засідання, яке відбулось 24 жовтня 2012 року, надав суду письмові заперечення на позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Текст письмових заперечень відповідача містить ті ж самі обставини, які були викладені в Акті відповідача від 13 березня 2012 року №52/232/36108268 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Бровари-Вторма»(код за ЄДРПОУ 36108268) з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Сервітек»(код ЄДРПОУ 35431490) та ФОП ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) за період з 01.06.11 по 30.06.11»(далі -Акт перевірки). Так, відповідач вказав, що вважає угоди укладені між позивачем та його контрагентами, ПП «Сервітек»та ФОП ОСОБА_2 такими, що порушують публічний порядок, та, відповідно, - є нікчемними.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідачем в період з 28 лютого 2012 року по 3 березня 2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ПП «Сервітек»та ФОП ОСОБА_2 за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 13 березня 2012 року.

Висновки Акту перевірки були складені в результаті аналізу відповідачем наступних документів (ст.2 Акта перевірки):

- первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (копії);

- матеріалів наданих службовою запискою відділу податкової міліції відповідача (висновку щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності позивача за червень 2011 року та копії висновку Білоцерківської ОДПІ щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по ФОП ОСОБА_2 за липень 2011 року);

- матеріалів Рокитнянської МДПІ: копії постанови від 26 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи по ФОП ОСОБА_2 за фактом фіктивного підприємництва та акта від 15 грудня 2011 року;

- акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22 вересня 2011 року.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач не проводив виїзних перевірок позивача у зв'язку з обставинами, у зв'язку з якими було складено Акт перевірки, висновки щодо вчинення позивачем порушення при укладенні та виконанні господарських договорів з ПП «Сервітек»та ФОП ОСОБА_2 є оцінкою копій бухгалтерських документів позивача та посилання на висновки, зроблені іншими суб'єктами владних повноважень, і виключно щодо дій контрагентів позивача, а не самого позивача. Зокрема на с.10 Акта перевірки відповідач зазначив, що угоди укладені з позивачем ФОП ОСОБА_2 та ПП «Сервітек»мають протиправний характер лише у зв'язку з порушенням контрагентами за цими угодами податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

Так, в Акті перевірки відповідач констатував, що договір між позивачем та ПП «Сервітек»є таким, що порушує публічний порядок та, відповідно, є нікчемним лише переписуючи з акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22 вересня 2011 року цитату, а не проводячи свою перевірку в межах та в порядку своїх повноважень.

Висновок же про нікчемність угод, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2 позивач робить в Акті перевірки лише на підставі обставин, викладених в матеріалах Білоцерківської ОДПІ та Рокитнянської МДПІ.

При цьому, суд звертає увагу, що в Акті перевірки не зазначено ніяких порушень, виявлених відповідачем при дослідженні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

В Акті перевірки відповідач вказав, що угоди, укладені між позивачем та ПП «Сервітек»і ФОП ОСОБА_2 є нікчемними згідно ст.203 та 228 Цивільного кодексу України. Посилаючись на статтю 216 Цивільного Кодексу України відповідач в Акті перевірки робить висновок, що зазначені вище угоди не спричинили для позивача юридичних наслідків, а тому він не отримав права на формування податкового кредиту.

На підставі висновків Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0000492301, яким донараховано позивачу ПДВ на суму 76812 гривень 05 копійок та 1 гривню штрафних санкцій (далі -оскаржуване рішення).

Позивач оскаржив вищезазначене рішення в адміністративному порядку. За наслідками цього оскарження Державною податковою службою України було постановлено рішення від 16 серпня 2012 року про результати розгляду повторної скарги, яким оскаржуване рішення було залишене в силі, а висновки Акта перевірки -підтримані в повному обсязі.

Інших обставин, які б могли бути вчинені з відома та волі позивача як сторони договірних відносин за договорами №280303, №010603, №010404, №230305, №010501, №110601 та які могли бути оцінені судом як ознака відсутності господарських операцій в порядку виконання зазначених договорів (ознака безтоварності) відповідач (рівно як і інші податкові органи) не назвав.

Окрім того, відповідачем по справі не було заявлено, про те, що позивач не надав яких-небудь затребуваних органами податкової служби документів на підтвердження господарських операцій відображених в Акті перевірки та які в свою чергу могли б вплинути на оцінку цих господарських операцій відповідачем в Акті перевірки.

Також з Акта перевірки відповідача та його письмових заперечень на позов в даній справі не слідує, що відповідач яким-небудь чином заперечує, що позивач отримував товар за договорами з ФОП ОСОБА_2, чи що такий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Досліджуючи обставини господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Сервітек»і ФОП ОСОБА_2 суд встановив наступне.

Відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року складались у зв'язку з укладенням та виконанням 5 договорів, а саме: між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір від 28 березня 2011 року №280303 купівлі-продажу вторинної сировини (далі -Договір №280303), за яким позивач є покупцем товару.

Так, на підставі Договору №280303 позивачем було придбано у ФОП ОСОБА_2 товарно-матеріальні цінності (піддони дерев'яні, макулатура) на загальну суму 254 192, 40 грн., в тому числі ПДВ -50 838, 49 грн.

Відповідно до п.3.1 та 3.2 Договору №280303, передача товару від продавця до покупця мала бути здійснена на складі продавця. При цьому, транспортування товару мало бути здійснено транспортом покупця та за рахунок покупця, тобто позивача.

На підтвердження виконання договору, та, зокрема, підтвердження відвантаження товару від ФОП ОСОБА_2 до позивача, останній подав до суду видаткові накладні, підписані та завірені печатками обох сторін Договору №280303:

- №БВ12, дата відвантаження товару 1 червня 2011 року на загальну суму 51 930,86 грн. (з них ПДВ -8 655,14 грн.);

- № БВ17, дата відвантаження товару 6 червня 2011 року на загальну суму 88 786, 72 грн. ( з них ПДВ -14 797,79 грн.);

- № БВ18, дата відвантаження товару 8 червня 2011 року на загальну суму 40 829, 08 грн. (з них ПДВ -6 804, 85 грн.);

- № БВ19, дата відвантаження товару 15 червня 2011 року на загальну суму 15 981, 47 грн. (з них ПДВ -2 663, 58 грн.);

- № БВ 20, дата відвантаження товару 16 червня 2011 року на загальну суму 24 010, 04 грн. (з них ПДВ -4 001, 67 грн.);

- № БВ 21, дата відвантаження товару 20 червня 2011 року на загальну суму 52 574, 51 грн. (з них ПДВ -8 762, 42 грн.);

- № БВ 22, дата відвантаження товару 21 червня 2011 року на загальну суму 30 918, 24 грн. (з них ПДВ -5 153, 04 грн.).

Окрім того, позивачем було подано до суду податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_2 в порядку виконання Договору №280303, а саме:

- № 12 від 1 червня 2011 року;

- № 17 від 6 червня 2011 року;

- №18 від 8 червня 2011 року;

- №19 від 15 червня 2011 року;

- №20 від 16 червня 2011 року;

- №21 від 20 червня 2011 року;

- №22 від 21 червня 2011 року.

Суми виставлені за цими податковими накладними відповідають сумам, відображеним у вищезазначених товарних накладних та сумам сплаченого позивачем ПДВ в ціні товару за Договором №280303.

Придбана у ФОП ОСОБА_2 за Договором №280303 вторинна сировина в подальшому була реалізована позивачем на ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», що слідує з договору №1032 від 20 січня 2011 року та ТОВ «Компанія Автодок Трейд», що слідує з договору поставки №19/05 від 19 травня 2011 року.

Також між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу обладнання №010603 від 1 червня 2011 року (далі - Договір №010603), за яким позивач є покупцем товару. Предметом даного договору є дизельний автонавантажувач Toyota 3FD18 за ціною 50 000,00 грн. та автонавантажувач Jungheinrich моделі Yale за ціною 50 000,00 грн. (далі -Обладнання). Відповідно до п. 2 Договору №010603, передача Обладнання від ФОП ОСОБА_2 як продавця до позивача мала бути здійснена шляхом підписання видаткової накладної. При цьому, обладнання за умовами договору повинно було бути передане позивачу протягом 5 днів з моменту підписання Договору №010603.

На підтвердження виконання умов Договору №010603 позивач подав до суду податкову накладну №13 від 1 червня 2011 року, підписану та завірену печаткою ФОП ОСОБА_2, акт прийому-передачі обладнання від 1 червня 2011 року, підписаний та завірений печатками обох сторін зазначеного Договору та товарну накладну №БВ13 від цієї ж дати, підписану та завірену обома сторонами Договору №010603. За цим документами ФОП ОСОБА_2 передав позивачу, а останній прийняв Обладнання в повному обсязі та відповідно до умов Договору №010603.

На підтвердження розрахунку позивача з ФОП ОСОБА_2 за отриманий товар (Обладнання) за Договором №010603, позивач подав до суду платіжне доручення №365 від 11 липня 2011 року. З цього платіжного доручення слідує, що позивач здійснив повну оплату ціни товару за Договором №010603, та, відповідно сплатив ПДВ в складі цієї ціни.

На підтвердження того, що придбане у ФОП ОСОБА_2 за Договором №010603 обладнання як на час складення Акта перевірки, так і на час розгляду даної справи в суді перебуває у володінні та розпорядженні позивача, останній подав до суду технічні паспорти обох одиниць обладнання та роздруківку з електронної системи оборотно-сальдової відомості по рахункам 10 та 11 (Місця зберігання; Необоротні активи) за перше півріччя 2011 року, яка була подана до Броварського відділу статистики в складі фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за перше півріччя 2011 року вх. № 2692. З цієї оборотно-сальдової відомості слідує, що обидві одиниці обладнання були внесені на баланс позивача як складові обороту за період першого півріччя 2011 року в графі «дебет».

1 квітня 2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №010404 на виконання робіт (далі -Договір №010404). За цим договором ФОП ОСОБА_2 зобов'язувався як підрядник виконати роботи по ремонту дерев'яних піддонів, а позивач як замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником.

В судовому засіданні було встановлено, що роботи по Договору №010404 є по суті субпідрядом по відношенню до договору №010402 від 1 квітня 2011 року, укладеного між ТОВ «Фудмаркет»та позивачем, а тому зазначені роботи здійснювались на користь ТОВ «Фудмаркет».

На підтвердження виконання сторонами Договору №010404 позивач подав до суду:

- акти надання послуг: №14 від 1 червня 2011 року на загальну суму 16 826, 40 грн. (з них ПДВ -2 804, 40 грн.) та №24 від 22 червня 2011 року на загальну суму 21 832, 20 грн. (з них ПДВ -3 638,70 грн.), - підписані та завірені обома сторонами зазначеного договору;

- податкові накладні №14 та №24, - дати видачі яких та суми коштів, що підлягали сплаті за ними відповідають сумам, зазначеним у відповідних актах надання послуг №14 та №24;

- платіжні доручення №399 від 26 липня 2011 року та №335 від 30 червня 2011 року, якими підтверджується повна оплата позивачем послуг ФОП ОСОБА_2 за Договором №010404 включно з сумами ПДВ.

23 березня 2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір з виконання робіт на послуги очищення та дроблення відходів пластика №230305 (далі -Договір №230305). За цим договором ФОП ОСОБА_2 зобов'язувався як підрядник виконати роботи по очищенню відходів та їх дробленню (очищення відходів від захисної стрічки та іншого бруду, видалення ущільнювача, дроблення очищеного матеріалу), а позивач як замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником.

В судовому засіданні було встановлено, що роботи по Договору №230305 є по суті субпідрядом по відношенню до договору №230311 від 23 березня 2011 року робіт, укладеного між ТОВ «ВЕКА Україна»та позивачем, а тому зазначені роботи здійснювались на користь ТОВ «ВЕКА Україна».

На підтвердження виконання сторонами Договору №230305 позивач подав до суду:

- акти надання послуг: №23 від 21 червня 2011 року на загальну суму 51 819, 30 грн. (з них ПДВ -8 636,55 грн.); №16 від 3 червня 2011 року на загальну суму 10 394,28 грн.(з них ПДВ -1 732,38 грн.), - підписані та завірені обома сторонами зазначеного договору;

- податкові накладні №23 та №16, - дати видачі яких та суми коштів, що підлягали сплаті за ними відповідають сумам, зазначеним у відповідних актах надання послуг №23 та №16;

- платіжне доручення №336 від 30 червня 2011 року, яким підтверджується повна оплата позивачем послуг ФОП ОСОБА_2 за Договором №230305 включно з сумами ПДВ.

1 травня 2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір з сортування матеріалів вторинної сировини №010501 (далі -Договір №010501). За цим договором ФОП ОСОБА_2 зобов'язувався як виконавець надати позивачу як замовнику послуги по сортуванню матеріалів вторинної сировини, а позивач, в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити надані ФОП ОСОБА_2 послуги.

На підтвердження виконання сторонами Договору №010501 позивач подав до суду:

- акти надання послуг: №15 від 3 червня 2011 року на загальну суму 100 000 грн. (з них ПДВ -16 666, 67 грн.); №25 від 30 червня 2011 року на загальну суму 100 000 грн. (з них ПДВ -16 666, 67 грн.), - підписані та завірені обома сторонами зазначеного договору;

- податкові накладні №15 та №25, - дати видачі яких та суми коштів, що підлягали сплаті за ними відповідають сумам, зазначеним у відповідних актах надання послуг №15 та №25;

- платіжні доручення №380 від 18 липня 2011 року та № 369 від 13 липня 2011 року, підтверджується повна оплата позивачем послуг ФОП ОСОБА_2 за Договором №010501 включно з сумами ПДВ.

На підтвердження дійсності виконання господарських операції за договорами №280303, №010603, №010404, №230305, №010501, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2 позивач подав до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 3 жовтня 2012 року, згідно відомостей якого ФОП ОСОБА_2 є зареєстрованим, а до його видів господарської діяльності належать зокрема і такі, які він здійснював за договорами надання послуг №010404, №230305 та №010501.

Також, суд приймає до уваги письмове пояснення ФОП ОСОБА_2, в якому останній підтверджує факт та зміст виконаних господарських зобов'язань за договорами №280303, №010603, №010404, №230305, №010501.

Із пояснень ФОП ОСОБА_2 та завірених останнім копій договорів про виконання робіт від 17 травня 2011 року, 20 травня 2011 року та 27 травня 2011 року, які є за своїм змістом договорами підряду, слідує, що для виконання своїх господарських зобов'язань за договорами надання послуг №010404, №230305 та №010501 ФОП ОСОБА_2 залучав третіх осіб, що підтвердив в судовому засіданні і представник позивача. Ця обставина зумовлює в свою чергу нівелювання висновку відповідача про неможливість виконання ФОП ОСОБА_2 господарських зобов'язань за договорами надання послуг №010404, №230305 та №010501 у зв'язку з недостатністю у ФОП ОСОБА_2 для цих цілей трудових ресурсів.

Разом з тим, суд при дослідженні обставин виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними між позивачем та ФОП ОСОБА_2 не бере до уваги як належні докази по справі матеріали Рокитнянської МДПІ: копії постанови від 26 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи по ФОП ОСОБА_2 за фактом фіктивного підприємництва та акта Рокитнянської МДПІ від 15 грудня 2011 року №15/1701/НОМЕР_1 «Про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 по 01.12.2011р. -фізичної особи ОСОБА_2.»у зв'язку з наступним.

Рокитнянською МДПІ в Київській області було проведено документальну позапланову перевірку достовірності визначення показників декларації з ПДВ з 18 травня 2011 року по 1 грудня 2011 року від 15 грудня 2011 року. У зазначеному акті перевірки Рокитнянська МДПІ робить висновок про нікчемність правочинів, укладених з контрагентами ФОП ОСОБА_2 При цьому, висновки податкового органу обґрунтовуються наявністю постанови про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 79 КАС України, письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що матеріали Рокитнянської МДПІ могли бути досліджені судом як письмові докази лише у разі, якщо б вони містили відомості, або фактичні дані щодо предмету спору. Натомність, матеріали Рокитнянської МДПІ містять лише оцінку та припущення відповідно Рокитнянської МДПІ (щодо акта Рокитнянської МДПІ від 15 грудня 2011 року №15/1701/НОМЕР_1) та Старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. (щодо постанови від 26 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_2) щодо фіктивності господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 як такої, і не містять фактичних даних та достовірних відомостей. Таким чином матеріали Рокитнянської МДПІ не є доказами в розумінні вищезазначених норм КАС України.

Окрім того, висновки зроблені в межах досудового слідства не були підтверджені в судовому засіданні і заперечується письмовими поясненнями ОСОБА_2 та постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 квітня 2012 року у справі №2610/7853/2012, якою було скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. від 26 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_2 Зазначена постанова набрала законної сили.

Також в судовому засіданні встановлено, що дії Рокитнянської МДПІ по складенню акта, на висновки якого відповідач посилається як на доказ свої заперечень проти заявленого позову (Акт Рокитнянської МДПІ №15/1701/НОМЕР_1 «Про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 по 01.12.2011р. -фізичної особи ОСОБА_2.»), визнані постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі №2а-398/12/1070 протиправними. Зазначена постанова адміністративного суду була залишена в силі судом апеляційної інстанції та є обов'язковою до виконання. Однак, незважаючи на неправомірність дій по складенню вищезазначеного акта перевірки та наявність постанови суду, відповідач вже 13 березня 2012 року склав Акт перевірки, в якому врахував висновки акт Рокитнянської МДПІ №15/1701/НОМЕР_1 як встановлений факт, і у наступному на підставі цих висновків прийняв оскаржуване рішення.

Відносини між позивачем та ПП «Сервітек»за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року складались наступним чином.

Між позивачем та ПП «Сервітек»було укладено договір про надання транспортних послуг від 1 червня 2011 року №110601 (далі -договір №110601). Відповідно до умов цього договору ПП «Сервітек» як перевізник взяв на себе зобов'язання здійснити власним автотранспортом довіреного йому позивачем як замовником вантажу, позивач, в свою чергу, зобов'язувався оплатити ПП «Сервітек»надані послуги з перевезення вантажу.

На підтвердження виконання сторонами Договору №110601 позивач подав до суду:

- акти надання послуг на загальну суму 60 000 грн. (з них ПДВ -666,67 грн.), а саме акти №№: ОУ 0000270 від 6 червня 2011 року на загальну суму 3 333, 33 грн., ОУ 0000271 від 21 червня 2011 року на загальну суму 3 333, 33 грн. та ОУ 0000272 від 30 червня 2011 року на загальну суму 43 333, 33 грн.;

- податкові накладні №270, №271 та №272, - дати видачі яких та суми коштів, що підлягали сплаті за ними відповідають сумам, зазначеним у відповідних вищеназваних актах надання послуг;

- квитанціями прибуткових касових ордерів про внесення готівкових коштів до каси автопідприємства: № 236 від 25 липня 2011 року на суму 10 000 грн., №244 від 2 серпня 2011 року на суму 10 000 грн., №247 від 3 серпня 2011 року на суму 10 000 грн., №251 від 4 серпня 2011 року на суму 10 000 грн., №258 від 5 серпня 2011 року на суму 10 000 грн. та №263 від 10 серпня 2011 року на суму 10 000 грн.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року в сумі ПДВ 10 000,01 грн. та відображені в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

На підтвердження дійсності надання ПП «Сервітек»транспортних послуг, позивач подав до суду товарно-транспортні накладні, які надають змогу ідентифікувати назву товару, одиниці виміру кількість вантажу, особу вантажовідправника та особу вантажоотримувача, пункти навантаження та розвантаження товару, вид та марку автотранспорту, прізвище та ініціали водія.

Разом з тим в судовому засіданні при дослідженні змісту товарно-транспортних накладних було підтверджено висновок відповідача, що у цих накладних не було заповнено рядки: «№ дорожнього листа», «Переадресування», «Пункт розвантаження», «Відомості про вантаж: ціна, сума, з вантажем слідують документи, вид пакування, кількість місць, спосіб визначення маси, код вантажу, клас вантажу, маса брутто», «Всього відпущено на суму», «Прийняв водій -експедитор», «Массою брутто, т для перевезення», «Здав водій -експедитор», «Прийняв», «Вантажно-розвантажувальні операції», «Транспортні послуги». Також в рішенні від 16 серпня 2012 року зазначено, що усі товарно-транспортні накладні не містять відтиску «мокрої»печатки підприємства-одержувача (вантажоотримувача).

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову у даній справі, суд виходить з наступного.

Зі змісту акта перевірки, висновки якого є фактичною підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, та підтримані рішенням Державної податкової служби від 16 серпня 2012 року, слідує, що відповідач вважає договори, укладені позивачем з ПП «Сервітек»та ФОП ОСОБА_2 недійсними (нікчемними), що, в свою чергу, стало правовою підставою для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача у зв'язку з наступним.

Наслідком встановлення судом факту нікчемності правочину є застосування судом же санкцій у вигляді стягнення в дохід держави суми такого правочину з обох сторін, або з однієї сторони цього правочину -залежно від наміру кожної зі сторін.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Окрім того, нарахування чи донарахування податковими органами податкових зобов'язань за господарськими зобов'язаннями є фактичним визнанням того, що таке господарське зобов'язання мало місце, та не є фіктивним.

Оскаржуване рішення відповідача стосується виключно донарахування позивачу як платнику податків ПДВ та нарахування штрафу у зв'язку з несплатою ПДВ в належному розмірі.

Таким чином, оскаржуване рішення за своїм змістом суперечить висновкам Акта перевірки, а, зважаючи на відсутність належного правового та фактичного обґрунтування відповідачем донарахування позивачу сум ПДВ та штрафних санкцій як в Акті перевірки, так і в інших документах, які супроводжували дії відповідача по прийняттю оскаржуваного рішення, - таке оскаржуване рішення є безпідставним.

Разом з тим, дослідивши подані представником позивача документи, суд не встановив обставин безтоварності господарських операцій за договорами №280303, №010603, №010404, №230305, №010501, №110601, укладених між позивачем та його контрагентами (ФОП ОСОБА_2 та ПП «Сервітек»), а за умов не подачі відповідачем доказів правомірності оскаржуваного рішення та застосовуючи норми статті 71 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Окрім того, суд не погоджується і, відповідно, не бере до уваги твердження відповідача про те, що при складенні товарно-транспортних накладних, виписаних на виконання Договору №110601, укладеного між позивачем та ПП «Сервітек»позивач порушив вимоги типової форми, товарно-транспортної накладної визначеної Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. № 228/253, оскільки застосування такої типової форми не має загальнообов'язкового характеру.

Так, спільним наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 03 листопада 2006 року № 507/1059 було скасовано наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96 № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.96 за N 483/1508 (із змінами і доповненнями).

Таким чином, вищезазначена Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не може бути застосована судом як належний підзаконний акт для вирішення спору, оскільки не є легітимним загальнообов'язковим нормативним актом.

Зважаючи на вищезазначене та суд вважає позовні вимоги в даній справі обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року № 0000492301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови складено та підписано - 29 жовтня 2012 р.