Постанова

від 06.11.2012 по справі 9713/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 листопада 2012 р. № 2-а- 9713/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Гусаровой В.В.,

представника відповідача - Лисенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗ-ТРЕЙД" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗ-ТРЕЙД" (надалі - ТОВ "АЗ-ТРЕЙД"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.05.12 року за №0000012222; скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.05.12 року за №0000022222.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки №496/22-204/36458288 від 03.05.2012 року, на підставі яких були прийняті спірні податкові - повідомлення рішення. Позивач вважає, що висновки податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій з його контрагентом - ТОВ «Промспец Консалтинг», є безпідставними, оскільки за даними операціями господарські зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, оскаржені не були та у судовому порядку не визнані не дійсними, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку згідно з вимогами чинного законодавства України. Тому позивач вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними, необ'єктивними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки позивача були встановлені порушення по податку на додану вартість: п.44.1 ст.44, ст.185, ст.186, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 150660 грн., у т.ч. у березні 2011 року на суму 59194 грн., у квітні 2011 року на суму 56938 грн. та у травні 2011 року на суму 34528 грн.; по податку на прибуток: п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 179179 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року на суму 73993 грн. та у 2 кварталі 2011 року на суму 105186 грн. Під час перевірки позивачем документально не доведено як ТМЦ передавались на склад та зі складу, яким чином здійснювалось транспортування товару. Також відсутні витрати на вантажні-розвантажувальні роботи, так як ТМЦ приймала одна особа. Крім того, за результатами перевірок контрагента позивача - ТОВ «Промспец Консалтинг» встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з постачальниками та покупцями. Таким чином, за результатами перевірки встановлено неможливість здійснення господарських операцій. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, ТОВ "АЗ-ТРЕЙД" діє на підставі Статуту в редакції 2011 року, зареєстровано 17.07.2009 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, є платником податку на додану вартість з 12.08.2009 року, код ЄДРПОУ 36458288, та перебуває на податковому обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №421406, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №672888, довідкою про взяття на облік платника податків від 20.07.2009 року №246, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100239811 (а.с. 18-31).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 24.04.2012 року №197 та відповідно до наказу від 24.04.2012 року №219 фахівцем Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АЗ-ТРЕЙД" по взаємовідносинам із ТОВ «Промспец Консалтинг» у періоді з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт №496/22-204/36458288 від 03.05.2012 року (а.с. 32-46) та протокол про адміністративне правопорушення №8 від 03.05.2012 року (а.с. 47).

Згідно висновків акту перевірки №496/22-204/36458288 від 03.05.2012 року встановлені наступні порушення позивачем: по податку на додану вартість: п.44.1 ст.44, ст.185, ст.186, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 150660 грн., у т.ч. у березні 2011 року на суму 59194 грн., у квітні 2011 року на суму 56938 грн. та у травні 2011 року на суму 34528 грн.; по податку на прибуток: п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 179179 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року на суму 73993 грн. та у 2 кварталі 2011 року на суму 105186 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 18.05.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000012222, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 179180,00 грн., у тому числі за основним платежем - 179179,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.; та №0000022222, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 150661,00 грн., у тому числі за основним платежем - 150660,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (а.с. 10-11).

Як вбачається з акту перевірки №496/22-204/36458288 від 03.05.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціям з придбання товару (картону) у ТОВ «Промспец Консалтинг» у 1-2 кварталах 2011 року, а також формування позивачем у березні-травні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промспец Консалтинг», по якому відсутній факт реального здійснення господарських операцій за зазначений період.

Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України, із змісту яких право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Так, положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ „Промспец Консалтинг" (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу №12 К 10-10 від 12.10.2010 року та додаткова угода до цього договору №1 від 31.12.2010 року (а.с. 55-58), предметом якого є купівля - продаж товарно-матеріальних цінностей - картону.

На виконання умов вказаного договору сторонами складені та підписані видаткові накладні на загальну суму 903959,64 грн., у т.ч. ПДВ 150659,94 грн.: №155 від 01.03.2011 року на загальну суму 170091,90 грн., у т.ч. ПДВ 28348,65 грн., №178 від 10.03.2011 року на загальну суму 185071,74 грн., у т.ч. ПДВ 30845,29 грн., №241 від 01.04.2011 року на загальну суму 89640,00 грн., у т.ч. ПДВ 14940,00 грн., №247 від 08.04.2011 року на загальну суму 77688,00 грн., у т.ч. ПДВ 12948,00 грн., №247 від 12.04.2011 року на загальну суму 124500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20750,00 грн., №282 від 18.04.2011 року на загальну суму 49800,00 грн., у т.ч. ПДВ 8300,00 грн., №284 від 03.05.2011 року на загальну суму 103584,00 грн., у т.ч. ПДВ 17264,00 грн., №299 від 06.05.2011 року на загальну суму 64740,00 грн., у т.ч. ПДВ 10790,00 грн., №316 від 12.05.2011 року на загальну суму 38844,00 грн., у т.ч. ПДВ 6474,00 грн. (а.с. 59-67).

Розрахунки за вказаним договором проведено у безготівковій формі через розрахунковий рахунок, про що свідчать наступні банківські виписки: від 13.04.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 14.04.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 15.04.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 18.04.2011 року б/н на суму 40000 грн., від 19.04.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 20.04.2011 року №6/н на суму 40000 грн., від 21.04.2011 року №б/н на суму 40000 гри., від 22.04.2011 року №б/н на суму 30000 грн., від 28.04.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 12.05.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 13.05.2011 року №б/н на суму 30000 гри., від 17.05.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 18.05.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 19.05.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 20.05.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 24.05.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 25.05.2011 року №б/н на суму 40000 грн., від 26.05.2011 року б/н на суму 34628,88 грн. (а.с. 77-94).

ТОВ „Промспец Консалтинг" виписані податкові накладні на адресу позивача №20 від 01.03.2011 року на загальну суму 170091,90 грн., у т.ч. ПДВ 28348,65 грн., №202 від 10.03.2011 року на загальну суму 185071,74 грн., у т.ч. ПДВ 30845,29 грн., №60 від 01.04.2011 року на загальну суму 89640,00 грн., у т.ч. ПДВ 14940,00 грн., №187 від 08.04.2011 року на загальну суму 77688,00 грн., у т.ч. ПДВ 12948,00 грн., №242 від 12.04.2011 року на загальну суму 124500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20750,00 грн., №328 від 18.04.2011 року на загальну суму 49800,00 грн., у т.ч. ПДВ 8300,00 грн., №7 від 03.05.2011 року на загальну суму 103584,00 грн., у т.ч. ПДВ 17264,00 грн., №132 від 06.05.2011 року на загальну суму 64740,00 грн., у т.ч. ПДВ 10790,00 грн., №250 від 12.05.2011 року на загальну суму 38844,00 грн., у т.ч. ПДВ 6474,00 грн. (а.с. 68-76).

По взаємовідносинам з ТОВ „Промспец Консалтинг" відповідні суми витрат та суми ПДВ за зазначеними вище податковими накладними позивачем включено до складу валових витрат у 1-2 кварталах 2011 року та до складу податкового кредиту у березні-травні 2010 року, що відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток та з ПДВ за відповідні періоди, що не заперечується сторонами по справі.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачені умови доставки - самовивіз.

На підтвердження перевезення (транспортування) отриманих ТОВ „Промспец Консалтинг" ТМЦ позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні від 01.03.2011 року, від 10.03.2011 року, від 01.04.2011 року, від 08.04.2011 року, 12.04.2011 року, від 18.04.2011 року, від 03.05.2011 року, від 06.05.2011 року, від 12.05.2011 року, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Проте, надані до суду товарно-транспортні накладні під час проведення перевірки податковому органу позивачем не надавались, що вбачається з акту перевірки позивача, та опису документів, наданих за запитом податкового органу (а.с. 129).

Крім того, як вбачається з зазначених товарно-транспортних накладних, транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3

Проте, доказів надання позивачу та виконання ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі - продажу №12 К 10-10 від 12.10.2010 року було укладено в м. Харкові, товар було отримано від ТОВ „Промспец Консалтинг", який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Архангельська, 6, проте транспортування товару здійснювалось з м. Мерефа.

Матеріалами справи не підтверджено реальність знаходження товару в м. Мерефа Харківської області та належність цього товару саме ТОВ „Промспец Консалтинг", оскільки умовами вищезазначеного договору або будь-якими іншими документами не передбачено отримання товару від постачальника саме з м. Мерефа.

Суду також не надано доказів здійснення вантажно-розвантажувальних робіт щодо отриманих від ТОВ „Промспец Консалтинг" ТМЦ, що також не було надано під час проведення перевірки позивача як вбачається з акту перевірки позивача.

Матеріалами справи також не підтверджено здійснення оприбуткування ТМЦ, отриманих за договором купівлі - продажу №12 К 10-10 від 12.10.2010 року.

З наданих у судовому засіданні пояснень позивача вбачається, що придбаний у ТОВ „Промспец Консалтинг" картон був переданий ФОП ОСОБА_4 для виготовлення комплектів картонної упаковки для харчової продукції по договору підряду №02/10.10 від 01.10.2010 року (а.с. 95-97), який в подальшому було реалізовано ТОВ «Ключі Здоров'я» за договором №53 від 01.10.2010 року (а.с. 52-54), в підтвердження чого позивачем надано до суду копії актів виконаних робіт №13 від 03.03.2011 року на загальну суму 2881,50 грн., ПДВ не передбачено; №14 від 07.03.2011 року на загальну суму 10648,40 грн., ПДВ не передбачено; №15 від 16.03.2011 року на загальну суму 8357,88 грн., ПДВ не передбачено; №16 від 24.03.2011 року на загальну суму 6942,60 грн., ПДВ не передбачено; №20 від 04.04.2011 року на загальну суму 6931,48 грн., ПДВ не передбачено; №23 від 12.04.2011 року на загальну суму 7445,84 грн., ПДВ не передбачено; №24 від 17.04.2011 року на загальну суму 11280,99 грн., ПДВ не передбачено; №25 від 26.04.2011 року на загальну суму 3762,30 грн., ПДВ не передбачено; №28 від 06.05.2011 року на загальну суму 4377,70 грн., ПДВ не передбачено; №27 від 04.05.2011 року на загальну суму 3684,30 грн., ПДВ не передбачено; №29 від 11.05.2011 року на загальну суму 9875,02 грн., ПДВ не передбачено; №30 від 16.05.2011 року на загальну суму 3379,33 грн., ПДВ не передбачено; №32 від 23.05.2011 року на загальну суму 5162,61 грн., ПДВ не передбачено (а.с. 98-112); заявки до договору підряду №02/10.10 від 01.10.2010 року (копії яких приєднані до матеріалів справи); накладні на видачу ФОП ОСОБА_4 картону №74 від 03.05.2011 року, №87 від 12.05.2011 року, №79 від 06.05.2011 року, №26 від 10.03.2011 року, №15 від 01.03.2011 року, №39 від 01.04.2011 року, №44 від 08.04.2011 року, №52 від 12.04.2011 року, №61 від 18.04.2011 року, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Проте, з вказаних документів не вбачається, яким чином здійснювалось перевезення (транспортування) ТМЦ - картону ФОП ОСОБА_4, тобто матеріалами справи не підтверджена реальність передачі ТМЦ за договором підряду №02/10.10 від 01.10.2010 року.

Також, до суду не надано доказів наявності у ТОВ "АЗ-ТРЕЙД" власних (складських, виробничих) приміщень, де здійснюється діяльність підприємства, у тому числі зберігання отриманих від ТОВ „Промспец Консалтинг" ТМЦ.

Отже, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ „Промспец Консалтинг" у 1-2 кварталах 2011 року.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №496/22-204/36458288 від 03.05.2012 року, по контрагенту позивача було проведено перевірки (зустрічні звірки), за результатами яких було складено акти №1253/15-05-14/37091549 від 01.06.2011 року, №1482/15-05-14/370915419 від 30.06.2011 року, №219/23-03-05/37091549 від 07.11.2011 року, висновками яких встановлено відсутність акту реального вчинення господарських операцій ТОВ "Промспец Консалтинг" за періоди, що перевірялись. Вказані висновки були враховані під час проведення перевірки позивача.

Відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року по справі №2а-8226/12/2070 за позовом ТОВ "Промспец Консалтинг" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування наказів та визнання неправомірними дій, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, копії яких приєднані до матеріалів справи, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец консалтинг"(код ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.11 по 31.03.11 на підставі якої був складений акт перевірки від 01.06.11 за № 1253/15-05-14/37091549; визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец консалтинг"(код ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.11 по 30.04.11 на підставі якої був складений акт перевірки від 30.06.2011 року за № 1482/15-05-14/37091549.

Доказів оскарження висновків акту №219/23-03-05/37091549 від 07.11.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки або дій щодо проведення цієї звірки до суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки №496/22-204/36458288 від 03.05.2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 179180,00 грн., та суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 150661,00 грн., за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованим.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, відповідачем було доведено правомірність, законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень від 18.05.12 року №0000012222, №0000022222.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗ-ТРЕЙД" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09.11.2012 року.

Суддя Піскун В.О.