Рішення

від 06.11.2012 по справі 5016/2140/2012(3/95)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 5016/2140/2012(3/95)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрод»

50007, м. Кривий Ріг, вул. Іллічівська, 11

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73»

54031, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 5

про стягнення заборгованості в сумі 49 600,90 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Гаврилюк В.О., за довіреністю;

Від відповідача: Пірог С.В., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 38 586,00 грн. - основного боргу, 6 298,92 грн. -інфляції, 4715,98 грн. -3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору купівлі-продажу електродів № МО-73/28-03 від 28.03.2008 р.; рахунку № 21 від 23.09.2008 року; видаткової накладної № 22 від 21.10.2008 р.; довіреності на отримання товару серія ЯПЕ №607175 від 17.10.2008 р.; платіжних доручень № 901 від 14.07.09 р., № 1942 від 20.10.10 р., № 2335 від 20.12.10 р.; письмової вимоги від 17.02.09 р. за вих. № 17/02/09; норм ст.ст. 180, 193, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 655, 692, 530, 625, 11, 629, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем здійснена лише часткова оплата за поставлений товар (в розмірі 3054,00 грн.).

06.11.12 р. позивач звернувся до суду з клопотання про зміну позовних вимог, в якому просить суду стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 28 586,00 грн.

Обґрунтування зменшення позову -це надане відповідачем платіжне доручення від 05.11.12 р. про сплату останнім 10 000,00 грн.

Також, у цьому клопотанні позивач відмовляється від стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Вказана заява відповідає ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, отже прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзив по суті позову не надав, вимоги ухвали суду від 15.10.12 р. не виконав.

Але, в судовому засіданні усно підтвердив існуючу заборгованість перед позивачем.

06.11.12 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

28.03.2008 р. між ДП ВАТ «Мостобуд»Мостобудівний загін № 73 (правонаступником якого є ТОВ «Мостобудівний загін № 73») та ТОВ «Електрод»був укладений договір купівлі-продажу № МО-73/28-03 згідно з умовами якого, позивач, як продавець, зобов'язався передати у власність покупця, а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов'язання приймати та оплатити електроди (далі - товар), окремими партіями в кількості та в асортименті, вказаному у накладних та рахунках, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов п. 2.2 договору сторони домовились, що датою поставки є дата передачі товару, яка вказана у накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Загальна вартість товару, який постачається по даному договору, визначається сторонами шляхом складання вартості товару, вказаного в узгоджених накладних та рахунках (п. 3.2 договору).

За умовами п. 5.1 договору оплата покупцем товару здійснюється після поставки товару на поточний рахунок продавця.

Пунктом 9.1 договору сторони обумовили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 р., але будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються положеннями цивільного законодавства про купівлю-продаж.

Так, згідно з приписами ст. 655, пунктів 1, 2, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору купівлі-продажу № МО-73/28-03 від 28.03.2008 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 41 640,00 грн., про що свідчать видаткова накладна № 22 від 21.10.2008 року та рахунок № 21 від 23.09.2008 року.

Як стверджує позивач, відповідач лише частково оплатив отриманий товар в розмірі 3054,00 грн.

Отже, загальна заборгованість відповідача за розрахунком позивача станом на час звернення останнього до суду склала в розмірі 38 586,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2009 року продавець звернувся до покупця з листом -вимогою № 17/02/09, в якому просив останнього сплатити грошові кошти за отриманий товар.

Але, відповідачем ця вимога залишилась без належного реагування.

Як вже було зазначено вище, після надходження позову до суду, відповідач здійснив часткову оплату позивачу по спірним відносинам в розмірі 10 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1974 від 05.11.2012 р.

Таким чином, підсумовуючи наведене, кінцевий борг на даний час у відповідача перед позивачем фактично складає в сумі 28 586,00 грн. (38586,00 -10 000,00).

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, а саме - не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань, щодо повної сплати постачальнику грошових коштів за отриману продукцію.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши письмове клопотання позивача від 06.11.12 р. про відмову від позову в частині стягнення інфляційних та 3 % річних, суд встановив:

Заява підписана представником позивача - уповноваженою на те особою.

Відповідач заперечень проти припинення провадження у справі, в зв'язку з відмовою позивача від цієї частини позову, не надав.

Про наслідки, які зазначені в ст. 78 ГПК України, позивач повідомлений.

Як свідчать матеріали справи, вказана відмова діючому законодавству не суперечить, права та інтереси будь-яких осіб не порушує, отже відповідно до статті 22 ГПК України, суд не має підстав не прийняти відмову позивача від позову в зазначеній частині.

Тому, в зв'язку з відмовою позивача від стягнення індексу інфляції в сумі 6298,92 грн. та 3% річних в розмірі 4715,98 грн., суд припиняє провадження у справі в цій частині позовних вимог в порядку та на підставі п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже -задоволення їх частково.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73»(54031, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 5, код ЄДРПОУ 30126124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрод» (50007, м. Кривий Ріг, вул. Іллічівська, 11, код ЄДРПОУ 31385687) заборгованість в розмірі 28 586,00 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 12 листопада 2012 року.

Суддя О.Г. Смородінова