Рішення

від 14.08.2012 по справі 5016/1078/2012(20/19)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5016/1078/2012(20/19)

Господарський суд Миколаївської області у складі: судді Олейняш Е.М. при секретарях судового засідання Атаманюк В. О., Панченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094;

адреса для листування: вул. Мостобудівників, 17/12, м. Миколаїв, 54015;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДКУРОРТСЕРВІС", пр. Героїв Сталінграду, 11, м. Миколаїв, 54001;

про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування від 19.08.2011 року у сумі 49 945, 28 грн., в тому числі: 36 000,00 грн. -заборгованості із простроченого кредиту; 7 320, 00 грн. -простроченої заборгованості із сплати відсотків; 1 439, 79 грн. -простроченої заборгованості із сплати комісії; 2 385, 49 грн. -пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 2 800, 00 грн - штрафу.

за участю представників сторін

від позивача Шевченко Андрій Олександрович за дов. № 2880-О від 18.11.2011 року;

від відповідача представник не з'явився.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медкурортсервіс" про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування від 19.08.2011 року у сумі 49 945, 28 грн., в тому числі: 36 000,00 грн. -заборгованості із простроченого кредиту; 7 320, 00 грн. -простроченої заборгованості із сплати відсотків; 1 439, 79 грн. -простроченої заборгованості із сплати комісії; 2 385, 49 грн. -пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 2 800, 00 грн - штрафу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.06.12 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 10.07.12 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.07.12 року відкладено розгляд справи на 26.07.12 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.07.12 року відкладено розгляд справи на 14.08.12 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.08.12 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 14.08.12 року представником позивача надано суду письмові пояснення та детальний розрахунок заборгованості за договором б/н від 19.08.2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом -ТзОВ «Медкурортсервіс»станом на 14.05.2012 року.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Ухвала господарського суду від 26.07.2012 року, направлена на адресу відповідача: пр. Героїв Сталінграду, 11, м. Миколаїв, 54001, повернута поштовою установою до суду з відміткою "адресат не зареєстрований". Як вбачається з поданого суду Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, станом на 03.03.2009 року місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медкурортсервіс" є проспект Героїв Сталінграду, 11, м. Миколаїв (арк. справи 27). Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

19.08.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ТзОВ «Медкурортсервіс»була підписана заява про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки.

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, підписаної відповідачем 19.08.11 року, позивач при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого позивач сповіщає відповідача на власний розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку позивача та відповідача. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банка, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26006053202499, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк; інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інше), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

У вказаній заяві про відкриття поточного рахунку також вказано, що відповідач, підписавши цю заяву, погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом відповідач приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між сторонами можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод чи додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією з питань банківського обслуговування з відповідачем через web-сайт позивача www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший інтернет/sms-ресурс, вказаний позивачем.

Згідно з п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання відповідача до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт -банк, або у формі обміну інформацією у паперовій чи електронній формі, або в будь-якій іншій формі), сторони допускають використання підписів відповідача у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований позивачем через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі відповідача з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1069 ГПК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Розділом 3.18. Умов та правил надання банківських послуг (далі -Умов), які є невід'ємною частиною договору банківського обслуговування, укладеного між сторонами 19.08.2011 року, передбачені умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.

Згідно з п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів відповідача, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту позивач повідомляє відповідача на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку сторін. Позивач здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений відповідачем в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами позивача. Підписавши угоду, відповідач висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться позивачем в односторонньому порядку шляхом повідомлення відповідача на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку сторін (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів відповідача в порядку обслуговування кредитного ліміту, здійснюється позивачем протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання відповідача до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі). При порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", позивач, на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановив інший строк повернення кредиту. При належному виконанні відповідачем зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", здійснення платежів відповідача в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено позивачем на той же строк.

Відповідно до п. 3.18.1.11. Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом становить не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення чи збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливає на зміну дати початку період безперервного користування кредитом. Датою завершення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по завершенню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Зменшення чи збільшення заборгованості по кредиту в період безперервного користування кредитом, не впливає на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою завершення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по завершенню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.18.2.2.3. Умов клієнт зобов'язується проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту не пізніше строку завершення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11. Умов.

Відповідно до п. 3.18.2.2.5 Умов клієнт зобов'зувався повернути кредит в строки, передбачені Умовами.

Відповідно до Договору банківського обслуговування від 19.08.11р відповідачу був встановлений кредитний ліміт в розмірі 36 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку та поясненнями позивача на поточний рахунок 26006053202499, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

З матеріалів справи вбачається що відповідач скористався кредитними коштами, проте прострочив виконання свого зобов'язання за даним договором з вчасного повернення цього кредиту.

На день розгляду справи відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в сумі 36 000, 00 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щдо вимоги про стягнення відсотків за користування коштами, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.18.2.2.2 Умов клієнт зобов'язується сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3.

Відповідно до п. 3.18.1.12 Умов для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом всатновлюється диференційована процентна ставка. Процента ставка до розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку по кредиту.

Згідно з п. 3.18.4.1 - п. 3.18.4.1.3 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня останній сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, відповідач сплачує позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань, він сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно з п. 3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем правомірно відповідно до вимог вищевказаних полажень Умов застосовано процентну ставку за користування кредитом в розмірі 24 % річних з 26.09.11 року по 26.12.11 року та процентну ставку в розмірі 48 % річних з 26.12.11 року по 14.05.12 року. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 320 грн. - простроченої заборгованості зі сплати відсотків є обгрунтованою, підтвердженою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення суми комісії, нарахованої відповідно до п. 3.18.4.4 Умов, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.18.1.17. Умов клієнт сплачує банку винагороду за користування ліміту у відповідності до п. 3.18.1.6, п. 3.18.2.3.2, першого числа кожного місяця в розмірі 0, 9 % від суми максимального сальдо кредита, який існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Отже, нарахування позивачем комісії в сумі 1 439, 79 грн. є підставним та обгрунтованим. Розрахунок проведено арифметично правильно та з врахуванням положень п. 3.18.1.17. Умов. Отже, вказана сума підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов при порушенні відповідачем будь-якого з зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди відповідач сплачує позивачу за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі реалізації позивачем права на встановлення іншого строку повернення кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. Умов, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 3.18.4.1.3 Умов встановлено, що у разі порушення відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права позивача на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Пунктом 3.18.5.4 Умов встановлено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Отже, в спірному випадку сторони погодили нарахування у порядку встановленому договором, тобто протягом трьох років.

Положення п. 6 ст. 232 ГК України відносно нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовуються до відповідних правовідносин у випадку, якщо інше не встановлено законом чи договором. Такої позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 18.04.11 року № 30/190 (зареєстровано № 3-36гс11) та № 30/191 (зареєстровано № 3-33гс11).

За таких обставин, положення договору відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені в сумі 2 385, 49 грн. за період з 26.12.11 року по 14.05.12 року із застосуванням 0, 04 % від суми заборгованості. Судом перевірено та встановлено, що розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, із застосуванням відсотка, який є меншим подвійної облікової ставки НБУ України на відповідний період (розмір пені, який встановлений Законом як максимальний). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 2 385, 49 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу, то слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3.18.5.8. Умов при порушенні відповідачем строків сплати за будь-яким з грошових зобов'язань за кредитом більше, ніж 30 календарних днів, що призвело до звернення позивача в судові органи, відповідач сплачує позивачу штраф, розрахований за наступною формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого у п. 3.18.1.6. Умов ліміту.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 27.04.12 року у справі № 06/5026/1052/2011).

В спірному випадку Умовами та правилами надання банківських послуг, які разом із заявою відповідача про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування від 19.08.11 року, передбачено передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Отже, вимога про стягнення штрафу в розмірі 2 800 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, позовні вимоги є підставними, обгрунтованими та підтвердженими належними доказами. Позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 611, 627, 629, ч. 2 ст. 639, 1069 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Медкурортсервіс»про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 19.08.2011 року у сумі 49 945, 28 грн.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Медкурортсервіс», пр. Героїв Сталінграду, 11, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 35786105) на користь позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", юридична адреса: Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094 (код ЄДРПОУ 14360570), адреса для листування вул. Мостобудівників, 17/12, м. Миколаїв, 54015:

- 36 000, 00 грн. (тридцять шість тисяч грн.) -заборгованості із простроченого кредиту;

-7 320, 00 грн. (сім тисяч триста двадцять грн.) -простроченої заборгованості із сплати відсотків за період з 26.09.11 року по 14.05.12 року;

- 1 439, 79 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять грн. 79 коп.) -простроченої заборгованості із сплати комісії;

- 2 385, 49 грн. (дві тисячі триста вісімдесят п'ять грн. 49 коп.) -пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором за період з 26.12.11 року по 14.05.12 року ;

- 2 800, 00 грн. (дві тисячі вісімсот грн.) -штрафу;

- 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) -витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.08.2012 року

Суддя Е. М. Олейняш