Постанова

від 06.11.2012 по справі 5020-756/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року Справа № 5020-756/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар";

відповідача Колягін Віталій Володимирович, довіреність №5/12-юр/2011 від 12.12.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 21 серпня 2012 року у справі № 5020-756/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (вул. Лагерне поле, 5/12, Миколаїв, 54030)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишове шосе, 45, Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості у розмірі 2 275, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" про стягнення 2 275, 84 грн., з яких 2 212, 03 грн. -основний борг, 63, 81 грн. -3% річних.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 серпня 2012 року у справі № 5020-756/2012 у позові відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає неповне з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що відповідач не надав доказів отримання позивачем листа №495 від 20.10.10.

Також, заявник вказує, що чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язкової документальної фіксації факту передачі документів, що стосуються товару.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" електроізоляційні матеріали на загальну суму 2 212, 03 грн., (видаткова накладна № РН-0007963 від 20.10.10) (а.с.15).

Для отримання товару відповідачем видана довіреність на отримання цінностей №000186 від 20.10.10 (а.с.16), що відповідачем не заперечується.

На оплату зазначеного товару позивачем був виданий рахунок-фактура № СФ-0009406 від 20.10.10 на суму 2212,03 грн.(а.с.13). Також позивачем була видана податкова накладна № 7963 від 20.10.10 (а.с.14).

Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" №400 від 16.10.12 отриманий товар знаходиться у відповідача та вартість отриманої від позивача продукції включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість (т.1,а.с.119).

Відповідач факсом направив позивачу листа №495 від 20.10.10 в якому зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" узгоджує поставку та оплату товару за умови передачі відповідачем за актом прийому-передачі сертифікату відповідності на електроізоляційні матеріали (а.с.54)

Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 84 від 21.06.11, в якій вимагав оплатити придбаний товар на суму 2212,03 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0009406 від 20.10.10 та видаткової накладної № РН-0007963 від 20.10.10 (а.с.17,18). Зазначена вимога була отримана відповідачем 30.06.11, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.19).

Згідно відповіді на претензію № 410 від 30.06.11 відповідач повідомив позивача, що частина боргу вже погашена та він найближчим часом погасить заборгованість, яка залишилася. Затримку з оплатою товару відповідач пояснював фінансовими труднощами (а.с.99).

Проте, заборгованість у сумі 2212,03 грн. оплачена не була, що стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" 2 275, 84 грн., з яких 2 212, 03 грн. -основний борг, 63, 81 грн. -3% річних.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у простій усній формі був укладений договір поставки електроізоляційних матеріалів. Законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" електроізоляційні матеріали на суму 2212,03 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0007963 від 20.10.10 (а.с.15). Факт отримання товару підтверджується довіреністю на отримання цінностей №000186 від 20.10.10 (а.с.16) та відповідачем не заперечується. На оплату зазначеного товару позивачем був виданий рахунок-фактура № СФ-0009406 від 20.10.10 на суму 2212,03 грн.(а.с.13). Також позивачем була видана податкова накладна № 7963 від 20.10.10 (а.с.14).

Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 84 від 21.06.11, в якій вимагав оплатити придбаний товар на суму 2212,03 грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0009406 від 20.10.10 та видаткової накладної № РН-0007963 від 20.10.10 (а.с.17,18). Зазначена вимога була отримана відповідачем 30.06.11, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.19).

Таким чином, з урахуванням вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний оплатити товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто у строк до 07.07.11.

Проте, заборгованість у сумі 2212,03 грн. оплачена не була.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" 2212,03 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

У заперечення проти позову відповідач посилається на те, що позивач не виконав свої зобов'язання щодо належної передачі товару, а саме позивач не передав за актом прийому-передачі сертифікат відповідності на електроізоляційні матеріали (а.с.52-53).

Так, відповідач посилається на те, що позивачу факсом було надіслано листа №495 від 20.10.10, в якому зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" узгоджує поставку та оплату товару за умови передачі відповідачу за актом прийому-передачі сертифікату відповідності на електроізоляційні матеріали (а.с.54). Відповідно до статей 662, 666 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром. Якщо товар переданий без належних документів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Оскільки позивач не передав сертифікати відповідності на поставлений товар, то він є кредитором, що прострочив у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Отже, відповідач на підставі статті 538 Цивільного кодексу України мав право призупинити виконання свого зобов'язання щодо оплати товару.

Але доводи відповідача не приймаються судом з наступних підстав.

Обставини справи свідчать про те, що позивач поставив товар відповідачу. Це підтверджується видатковою накладною РН-0007963 від 20.10.10 (а.с.15) та довіреністю на отримання цінностей №000186 від 20.10.10 (а.с.16). Здійснення сторонами дій щодо передання-прийняття товарів свідчить про те, що між сторонами існувала усна домовленість щодо поставки товару. Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України сутність договору поставки полягає утому, що постачальник зобов'язується передати товар покупцеві, а останній зобов'язується прийняти його та оплатити.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач заперечує як сам факт отримання листа №495 від 20.10.10 (а.с.54), так і факт узгодження ним умов поставки товару зі складанням акту прийому-передачі сертифікату відповідності на електроізоляційні матеріали. Також у матеріалах справи та у відповідача немає доказів того, що позивач погодився на зміну умов договору, укладеного у спрощений спосіб.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.109) відповідач зазначає про те, що саме ним, тобто в односторонньому порядку , було погоджено такі умови поставки.

Посилання відповідача на те, що у взаємовідносинах щодо виконання умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, сторони керувалися звичаєм ділового обігу (ділової практики), що склався під час виконання договору поставки № 15/а/41-11у від 03.01.11, яким передбачено умови розрахунку за товар за наявності акту прийому-передачі документів, що стосуються якісних характеристик товару, не відповідає дійсним обставинам справи. Так, жодним пунктом договору поставки № 15/а/41-11у від 03.01.11 (а.с.100-101) не передбачено порядок розрахунків за отриманий товар лише за наявності акту прийому-передачі сертифікатів відповідності. У якості прикладу такої практики відповідач не надав жодного акту прийому-передачі сертифікату відповідності, отриманий саме на підставі зазначеного договору.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України договір виконаний позивачем у момент передачі товару відповідачу, а тому в останнього виникло зобов'язання щодо його оплати. Норми статті 538 Цивільного кодексу України є загальними нормами, та не можуть застосовуватися до даних правовідносин, оскільки застосуванню підлягають спеціальні норми статті 666 Цивільного кодексу України. Тому стаття 538 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин застосовуватись не може.

Згідно з частиною 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Разом з тим, чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язкової документальної фіксації факту передачі документів, які стосуються товару.

Факт отримання товару підтверджується довіреністю на отримання цінностей №000186 від 20.10.10 (а.с.16). Зі змісту довіреності на отримання матеріальних цінностей вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" уповноважило Баймакову О.Д. отримати від товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" електроізоляційні матеріали. Видаткова накладна РН-0007963 від 20.10.10 (а.с.15) підписана Баймаковою О.Д. без будь-яких зауважень щодо якості, комплектності, асортименту отриманого нею товару. Також зауважень щодо відсутності документів на отриманий товар накладна не містить.

Крім того, згідно листа органу сертифікації продукції та послуг -державного підприємства „Миколаївстандартметрологія" № 15-12/1619 від 26.10.12 (а.с.135) товари, наведені у переліку товарів, імпортованих товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" (а.с.134) (зазначені товари є предметом договору поставки, укладеного у спрощений спосіб між сторонами у справі) не підлягали обов'язковій сертифікації в Україні згідно з „Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.05 та не підпадали під дію Технічних регламентів відповідно до орієнтовного Переліку продукції, що підлягають обов'язковому декларуванню (згідно листа Держспоживстандарту № 6860-8-4/17 від 06.09.11).

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У матеріалах справи та у відповідача немає доказів звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" до позивача з вимогою передати документи, що стосуються отриманого ним товару та встановлення позивачеві строків для їх передання. Також матеріали справи не містять доказів відмови від договору та повернення товару постачальникові. Навпаки, з довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" №400 від 16.10.12 отриманий товар знаходиться у відповідача та вартість отриманої від позивача продукції включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість (а.с.119).

Крім того, згідно відповіді на претензію від 21.06.2011 (№ 410 від 30.06.11) відповідач повідомив позивача, що найближчим часом заборгованість буде погашена (а.с.99). Відповідач, надаючи 30.06.2011 відповідь на претензію позивача, пояснив затримку щодо розрахунків за товар фінансовими труднощами підприємства, а не відсутністю документів, що стосуються якості товару.

Усе вищенаведене свідчить про те, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання щодо передачі товару з документами, що стосуються товару, а відповідач прийняв належно виконане зобов'язання. Тому немає підстав вважати позивача кредитором, що прострочив у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Слід також враховувати, що стаття 613 Цивільного кодексу України не може застосовуватись до спірних правовідносин за наявності спеціальних норм, встановлених статтею 666 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України договір виконаний позивачем у момент передачі товару відповідачу, а тому в останнього виникло зобов'язання щодо його оплати. Норми статті 538 Цивільного кодексу України є загальними нормами, та не можуть застосовуватися до даних правовідносин, оскільки застосуванню підлягають спеціальні норми статті 666 Цивільного кодексу України. Тому стаття 538 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин застосовуватись не може.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних у сумі 63, 81 грн. за період з 10.07.11 по 25.06.11.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних судова колегія вважає їх вірними, тому, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" нарахованих на основну заборгованість 3% річних у сумі 63, 81 грн. підлягають задоволенню.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо надання відповідачу відповідного сертифікату відповідності на отриманий відповідачем електроізоляційний товар, відповідач правомірно призупинив оплату отриманого товару до отримання від позивача зазначеного сертифікату, і як наслідок, неправильно застосував норми матеріального права статей 538 та 613 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 49, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 2,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 серпня 2012 року у справі № 5020-756/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (код 33965794; вул. Камишове шосе, 45, Севастополь, 99014; р/р 26003054801604 в СФ ПАТ „Приватбанк" м. Севастополь, МФО 324935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (код 24790030; вул. Лагерне поле, 5/12, Миколаїв, 54030; р/р 26002226669001 в МРУ ПАТ „Приватбанк" м. Миколаїв, МФО24790030) 2 212, 03 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 63, 81 грн., 1609, 50 грн. судового збору.

6. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді В.С. Голик

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" (вул. Лагерне поле, 5/12, Миколаїв, 54030)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишове шосе, 45, Севастополь, 99014)