Постанова

від 06.11.2012 по справі 5002-33/2058-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року Справа № 5002-33/2058-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа";

відповідача не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 13 серпня 2012 року у справі № 5002-33/2058-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" (вул. Івана Сірка, 55А, Зоря, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27652)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" (вул. Ангарська, 3/3, Перевальне, Сімферопольський район, 97578)

про стягнення 81641,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим с позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" про стягнення 81641,81 грн., з яких 66745,31 грн. основної заборгованості, пені у сумі 9011,18 грн., 3% річних у сумі 2084,52 грн. та інфляційні втрати у сумі 3800,80 грн.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі - продажу № 12 від 28 липня 2011 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2012 року у справі № 5002-33/2058-2012 у позові відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заборгованість виникла не у межах договору купівлі - продажу № 12 від 28 липня 2011 року, хоча жодних інших договорів будь-якого характеру між сторонами не існує.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.12 підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

28 липня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" (покупець) укладений договір купівлі - продажу № 12, відповідно до пункту 2.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товари, найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких відображається у накладних, а покупець зобов'язується приймати товари та сплачувати їх на умовах договору (т.1,а.с.25).

Розрахунок між покупцем та продавцем проводиться на таких умовах: покупець перераховує продавцю на розрахунковий рахунок зазначену в рахунку - фактурі суму в повному обсязі шляхом переказу коштів на банківський рахунок продавця, що вказаний в цьому договорі (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 договору ціна за одиницю товару та загальна ціна за договором визначається згідно з накладними.

Оплата товару здійснюється на протязі 3-х банківських днів, можлива передплата (пункт 3.5 договору).

У випадку порушення покупцем терміну оплати згідно пунктів цього договору, покупець виплачує продавцеві пеню в розмірі 0.5 % неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючій на момент оформлення претензії. Суми, які надходять на рахунок продавця після закінчення строку оплати, зараховуються, при їх достатній кількості, на погашення основної заборгованості (пункт 3.6 договору).

Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 4.1 договору).

У липні-вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" товар на загальну суму 444 245, 50 грн. згідно видаткових накладних: № 108 від 12 вересня 2011 року на суму 28 200, 88 грн.; № 125 від 19 вересня 2011 року на суму 23 196, 78 грн.; № 98 від 08 вересня 2011 року на суму 11 160, 00 грн.; № 75 від 25 серпня 2011 року на суму 46 057, 98 грн.; № 65 від 22 серпня 2011 року на суму 33 798, 43 грн.; № 60 від 18 серпня 2011 року на суму 35 537, 16 грн.; № 50 від 15 серпня 2011 року на суму 31 278, 80 грн.; № 36 від 11 серпня 2011 року на суму 18 534, 00 грн.; № 29 від 08 серпня 2011 року на суму 45540, 00 грн.; № 24 від 04 серпня 2011 року на суму 33 715, 65 грн.; № 16 від 01 серпня 2011 року на суму 22 738, 46 грн.; № 12 від 28 липня 2011 року на суму 11942, 93 грн.; № 147 від 29 вересня 2011 року на суму 18 762, 00 грн.; № 144 від 26 вересня 2011 року на суму 22 200, 00 грн.; № 137 від 22 вересня 2011 року на суму 29 568, 58 грн.; № 115 від 15 вересня 2011 року на суму 32 013, 85 грн. (т.1,а.с.26-31, 33-36).

Поставлений товар був оплачений частково у сумі 377 500, 19 грн. згідно платіжних доручень №5 від 04 жовтня 2012 року на суму 11 160, 00 грн.; №2 від 06 жовтня 2011 року у сумі 23 196, 78 грн.; №4 від 02 вересня 2011 року у сумі 28 000, 00 грн.; №5 від 02 вересня 2011 року на суму 17 540, 00 грн.; №1 від 03 листопада 2011 року на суму 20 000, 00 грн.; №1 від 02 листопада 2011 року на суму 25 000, 00 грн.; №2 від 18 червня 2012 року на суму 4 000, 00 грн.; №1 від 22 серпня 2011 року на суму 23 715, 65 грн.; № 1 від 29 серпня 2011 року на суму 28 534, 00 грн.; №2 від 07 червня 2012 року; № 1 від 08 листопада 2011 року на суму 10 000, 00 грн.; №1 від 08 вересня 2011 року на суму 31 278, 80 грн.; №1 від 12 вересня 2011 року 35 537, 16 грн.; №1 від 10 серпня 2011 року на суму 11 942, 93 грн.; №1 від 15 серпня 2011 року 22 738, 46 грн.; №1 від 20 вересня 2011 року на суму 33 798, 43 грн.; №1 від 29 вересня 2011 року на суму 46 057, 98 грн. (т.2,а.с.30-39).

18.04.12 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 17.04.12, в якій вимагав оплатити залишок заборгованості за договором № 12 від 28 липня 2011 року (т.1,а.с.56). Зазначена вимога була отримана відповідачем 26.04.12, про що свідчить поштове повідомлення (т.1,а.с.57).

Проте, інша частина заборгованості у сумі 66 745, 31 грн. оплачена не була, що стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" про стягнення 81641,81 грн., з яких 66745,31 грн. основної заборгованості, пені у сумі 9011,18 грн., 3% річних у сумі 2084,52 грн. та інфляційні втрати у сумі 3800,80 грн..

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір купівлі - продажу № 12 від 28 липня 2011 року (т.1,а.с.25), якій за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товари, найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких відображається у накладних, а покупець зобов'язується приймати товари та сплачувати їх на умовах договору.

Пунктом 3.5 договору встановлений строк виконання покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, згідно з яким оплата товару здійснюється на протязі 3-х банківських днів. Отже, остання поставка товару (за 29 вересня 2011 року згідно накладної № 147 (т.1,а.с.33) мала бути оплачена відповідачем в строк до 05.10.11.

У липні-вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" товар на загальну суму 444 245, 50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (т.1,а.с.26-31, 33-36). Підпис отримувача товару за цими накладними завірена печаткою відповідача.

Поставлений товар був оплачений частково у сумі 377 500, 19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.2,а.с.30-39), інша частина товару на суму 66 745, 31 грн. оплачена не була.

18.04.12 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 17.04.12, в якій вимагав оплатити залишок заборгованості за договором № 12 від 28 липня 2011 року (т.1,а.с.56). Зазначена вимога була отримана відповідачем 26.04.12, про що свідчить поштове повідомлення (т.1,а.с.57).

Проте, заборгованість у сумі 66 745, 31 грн. за договором № 12 від 28 липня 2011 року оплачена не була.

З огляду на викладене, позовні вимоги у частині стягнення 66 745, 31 грн. заборгованості за поставлений товар у липні-вересні 2011 року підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем терміну оплати, згідно пунктів цього договору, покупець виплачує продавцеві пеню в розмірі 0.5 % неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючій на момент оформлення претензії.

Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 9011,18 грн. пені за період 04.10.11 по 21.06.12.

Розглянувши розрахунок суми пені, судова колегія зазначає наступне.

Здійснюючи розрахунки пені, позивач не врахував, що згідно умов договору право вимоги оплати кожної поставки товару виникає окремо та строк нарахування пені обраховується також окремо і згідно вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли товар мав бути оплачений за кожною поставкою окремо, що призвело до неправильного нарахування суми штрафних санкцій.

Так, згідно пункту 3.6 договору суми, які надходять на рахунок продавця після закінчення строку оплати, зараховуються, при їх достатній кількості, на погашення основної заборгованості, таким чином позивач правомірно зараховував суми, які надходили від відповідача у рахунок неоплаченого товару, строк оплати якого на момент надходження коштів вже настав.

Отже, за накладною № 98 від 08.09.11 на суму 11 160, 00 грн. (т.1,а.с.27) товар мав бути оплачений до 13.09.11, таким чином пеня може нараховуватись по 13.03.12. Заборгованість за цією накладною була погашена 04.10.11 (т.1,а.с.32). Позивач простить стягнути пеню, обраховану починаючи з 04.10.11. Таким чином, пеня розраховується за 1 день та складає (11160,00х1х15,5%/365) 4, 74 грн.

За накладною № 108 від 12.09.11 на суму 28 200, 88 грн. (т.1,а.с.26) товар мав бути оплачений до 15.09.11, таким чином пеня може нараховуватись по 15.03.12. Заборгованість за цією накладною була погашена частково у сумі 23 196, 78 грн. 06.10.11 та інша частина заборгованості за цією накладною у сумі 5004, 10 грн. погашена 02.11.11 (т.1,а.с.32).

Пеня за накладною № 108 від 12.09.11 розраховується наступним чином. З 04.10.11 по 06.10.11 заборгованість існувала 3 дні у сумі 28200,88 грн., тому пеня складає (28200,88х3х15,5%/365) 35, 09 грн. З 07.10.11 по 02.11.11 заборгованість існувала 27 днів у сумі 5004,10 грн., тому пеня складає (28200,88х3х15,5%/365) 57,38 грн.

За накладною № 115 від 15.09.11 на суму 32013,85 грн. (т.1,а.с.36) товар мав бути оплачений до 20.09.11, таким чином пеня може нараховуватись по 20.03.12. Заборгованість за цією накладною була погашена частково у сумі 19995,90 грн. 02.11.11 та інша частина заборгованості за цією накладною у сумі 12017,95 грн. погашена 03.11.11 (т.1,а.с.32).

Пеня за накладною № 115 від 15.09.11 розраховується наступним чином. З 04.10.11 по 02.11.11 заборгованість існувала 30 днів у сумі 32013,85 грн., тому пеня складає (32013,85х30х15,5%/365) 407,85 грн. 03.11.11 заборгованість існувала 1 день у сумі 12017,95 грн., тому пеня складає (12017,95х1х15,5%/365) 5,10 грн.

За накладною № 125 від 19.09.11 на суму 23196,78 грн. (т.1,а.с.26) товар мав бути оплачений до 22.09.11, таким чином пеня може нараховуватись по 22.03.12. Заборгованість за цією накладною погашалася частинами у такому порядку: 03.11.11 було погашено 7982,05 грн.; 08.11.11 було погашено 10000,00 грн.; 07.06.12 було погашено 5000,00 грн. та 18.06.12 було погашено останні 214,73 грн. заборгованості (т.1,а.с.32).

Пеня за накладною № 125 від 19.09.11 розраховується наступним чином. З 04.10.11 по 03.11.11 заборгованість існувала 31 день у сумі 23196,78 грн., тому пеня складає (23196,78х31х15,5%/365) 305,37 грн. З 04.11.11 по 08.11.11 заборгованість існувала 5 днів у сумі 15214,73 грн., тому пеня складає (15214,73х5х15,5%/365) 32,30 грн. З 09.11.11 по 22.03.12 заборгованість існувала 135 днів у сумі 5214,73 грн., тому пеня складає (5214,73х135х15,5%/365) 298,95 грн. З урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України починаючи з 23.03.12 нарахування пені за накладною № 125 від 19.09.11 припиняється.

За накладною № 137 від 22.09.11 на суму 29568,58 грн. (т.1,а.с.35) товар мав бути оплачений до 27.09.11, таким чином пеня може нараховуватись по 27.03.12. Заборгованість за цією накладною була погашена частково у сумі 3785,27 грн. 18.06.12 та інша частина заборгованості за цією накладною у сумі 25783,31 грн. погашена не була (т.1,а.с.32).

Пеня за накладною № 137 від 22.09.11 розраховується наступним чином. З 04.10.11 по 27.03.11 заборгованість існувала 176 днів у сумі 29568,58 грн., тому пеня складає (29568,58х171х15,5%/365)+(29568,58х5х15%/365) 2207,92 грн. З урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України починаючи з 28.03.12 нарахування пені за накладною № 137 від 22.09.11 припиняється.

За накладною № 144 від 26.09.11 на суму 22200,00 грн. (т.1,а.с.34) товар мав бути оплачений до 29.09.11, таким чином пеня може нараховуватись по 29.03.12. Заборгованість за цією накладною погашена не була (т.1,а.с.32).

Пеня за накладною № 144 від 26.09.11 розраховується наступним чином. З 04.10.11 по 27.03.11 заборгованість існувала 178 днів у сумі 22200,00 грн., тому пеня складає (22200,00х171х15,5%/365)+(22200,00х7х15%/365) 1675,94 грн. З урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України починаючи з 30.03.12 нарахування пені за накладною № 144 від 26.09.11 припиняється.

За накладною № 147 від 29.09.11 на суму 18762,00 грн. (т.1,а.с.33) товар мав бути оплачений до 04.10.11, таким чином пеня може нараховуватись по 03.04.12. Заборгованість за цією накладною погашена не була (т.1,а.с.32).

Пеня за накладною № 147 від 29.09.11 розраховується наступним чином. З 05.10.11 по 03.04.11 заборгованість існувала 182 дні у сумі 18762,00 грн., тому пеня складає (18762,00х170х15,5%/365)+(18762,00х12х15%/365) 1446,98 грн. З урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України починаючи з 04.04.12 нарахування пені за накладною № 147 від 29.09.11 припиняється.

Таким чином, сума пені нарахована на основну заборгованість за період з 04.10.11 по 21.06.12 складає 6478,43 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" пені, нарахованої на основну заборгованість за період з 04.10.11 по 21.06.12 підлягають частковому задоволенню у сумі 6478,43 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних у сумі 2084,52 грн. за період з 04.10.11 по 21.06.12 та інфляційні втрати у сумі 3800,80 грн. за грудень 2011 току -травень 2012 року.

Перевіривши правильність розрахунків інфляційних витрат та 3% річних судова колегія зазначає наступне.

Розраховуючи 3% річних, позивач невірно взяв періоди та суми існування основної заборгованості, що призвело до неправильного нарахування 3% річних.

Так, 03.04.10 загальна заборгованість існувала 1 день у сумі 165102,09 грн., тому 3% річних складають (165102,09х3%х1/365) 13, 57 грн.

З 05.10.11 по 06.10.11 загальна заборгованість існувала 2 дні у сумі 153942,09 грн., тому 3% річних складають (153942,09х3%х2/365) 25,31 грн.

З 07.10.11 по 02.11.11 загальна заборгованість існувала 27 днів у сумі 130745,31 грн., тому 3% річних складають (130745,31х3%х27/365) 290,15 грн.

03.11.11 загальна заборгованість існувала 1 день у сумі 105745,31 грн., тому 3% річних складають (105745,31х3%х1/365) 8,69 грн.

З 04.11.11 по 08.11.11 загальна заборгованість існувала 5 днів у сумі 85745,31 грн., тому 3% річних складають (85745,31х3%х5/365) 35,24 грн.

З 09.11.11 по 07.06.12 загальна заборгованість існувала 212 днів у сумі 75745,31 грн., тому 3% річних складають (75745,31х3%х212/365) 1319,84 грн.

З 08.06.12 по 18.06.12 загальна заборгованість існувала 11 днів у сумі 70745,31 грн., тому 3% річних складають (70745,31х3%х11/365) 63,96 грн.

З 19.06.12 по 21.06.12 загальна заборгованість існувала 3 дні у сумі 66745,31 грн., тому 3% річних складають (70745,31х3%х11/365) 16,46 грн.

Таким чином, сума 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за період з 04.10.11 по 21.06.12 складає 1773,22 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за період з 04.10.11 по 21.06.12 підлягають частковому задоволенню у сумі 1773,22 грн.

Розраховуючи інфляційні витрати, позивач невірно взяв розмір індексу інфляції встановленого на грудень 2011 року, що призвело до неправильного нарахування інфляційних витрат.

Так, у грудні 2011 року -травні 2012 року основна заборгованість існувала у сумі 75 745, 31 грн., отже інфляційні витрати за ці місяці складають (75745,31 х 100,2 х 100,2 х 100,3 х 100,00 х 99,7 - 75745,31) 454,47 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" інфляційних витрат, нарахованих на основну заборгованість у грудні 2011 року -травні 2012 року підлягають частковому задоволенню у сумі 454,47 грн.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову через недоведеність позивачем факту того, що визначений у видаткових накладних товар передався відповідачу на виконання саме договору № 12 від 28 липня 2011 року (т.1,а.с.25), суд першої інстанції неповно вивчив і дослідив надані позивачем докази з огляду на їх відповідність до правил оцінки письмових доказів.

Так, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Відхиляючи видаткові накладні, надані позивачем в якості доказу отримання відповідачем товару на виконання умов саме договору № 12 від 28 липня 2011 року, суд першої інстанції не зазначив яким нормативно-правовим актом вимагається зазначати у видатковій накладній підставу для здійснення господарської операції, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, номер документа, ідентифікаційний код підприємств, враховуючи, що всі ці дані зазначені безпосередньо у договорі, на виконання якого, як стверджує позивач, ним й була здійснена поставка товару відповідачу.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що у матеріалах справи немає заперечень відповідача проти отримання вказаного товару саме за договором № 12 від 28 липня 2011 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21 січня 2010 року у справі № 39/71.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у сторін довіреностей на отримання цінностей та відсутність посилання у накладних на договір, унеможливлює застосування до правовідносин сторін умов договору № 12 від 28 липня 2011 року, зокрема, у частині порядку та умов оплати товару, нарахування штрафних санкції, є помилковим та не відповідає обставинам справи.

Крім того, у платіжних дорученнях міститься посилання на номера та дати накладних (т.2,а.с.31-39), а отже відповідач приступив до виконання своїх зобов'язань за договором № 12 від 28 липня 2011 року, що свідчить про узгодження сторонами порядку та строків оплати поставленого товару.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи не можуть бути належними доказами виконання ним своїх договірних зобов'язань саме за договором № 12 від 28 липня 2011 року, є таким, що зроблений не у відповідності з нормами права, а саме з порушенням правил оцінки письмових доказів, зокрема щодо їх належності та допустимості, як наслідок, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Наведене призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтям 49,101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 3,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2012 року у справі № 5002-33/2058-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" (код 36862883; вул. Ангарська, 3/3, Перевальне, Сімферопольський район, 97578; р/р 26000000132612 в ПАТ „ЧБРР" м. Сімферополь, МФО 384577) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" (код 34724561; вул. Івана Сірка, 55А, Зоря, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27652; р/р 2600300010735 в ПАТ КБ „Хрещатик" м. Кіровоград, МФО 383460) 66 745,31 грн. основного боргу, 6478, 43 грн. пені., 3% річних у сумі 1773, 22 грн., 454, 47 інфляційних витрат, 1500, 85 грн. судового збору.

6. У іншої частині позову відмовити.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді В.С. Голик

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прибуткова справа" (вул. Івана Сірка, 55А, Зоря, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27652)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдлайн Плюс" (вул. Ангарська, 3/3, Перевальне, Сімферопольський район, 97578)