Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а-6372/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р. Справа № 2а-6372/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромхім" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012р. по справі № 2а-6372/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромхім"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, наказу та визнання дій неправомірними ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРПРОМХІМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив:

- скасувати наказ ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ", код 31643113" № 202 від 20.02.2012 р.;

- визнати неправомірними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" на підставі наказу № 202 від 20.02.2012 р.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000312310 від 14.03.2012 р. про збільшення ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64867,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7997,30 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні, позивач зазначив, що передумовою прийняття оскаржуваного наказу слугувало направлення податковим органом письмового запиту. Разом з тим, оскільки позивачем вчасно та в повному обсязі надано витребувані пояснення та їх документальне підтвердження, зауважень щодо яких контролюючим органом ані в наказі про проведення перевірки, ані в акті перевірки не зазначено, то відповідач згідно із вимогами п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не мав правових підстав для прийняття спірного наказу про проведення перевірки. Таким чином, дії співробітників податкового органу щодо проведення спірної перевірки є неправомірними та незаконними.

Також, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами - ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ", ПП "ХАРМАРТ", ТОВ ФІРМА "ЛІОН", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ", ПП "ОВД-ТРЕЙД", ПП "САПСАН". Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРПРОМХІМ" відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України та п. 44.1 ст. 44, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про правомірність дій податкового органу щодо проведення спірної перевірки на підставі оскаржуваного наказу № 202 від 20.02.2012 р., та як наслідок обґрунтованості визначення суми грошового зобов'язання на підстави прийнятого за її наслідками податкового повідомлення-рішення.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРПРОМХІМ" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у Основ'янській МДПІ.

На підставі направлення № 203 від 20.02.2012 р., наказу № 202 від 20.02.2012 р., згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України співробітниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КОМПАНІЯ УКРПРОМХІМ" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ" за період 01.07.11-31.08.11р., ТОВ ФІРМА "ЛІОН", за період з 01.03.11 по 31.03.11р., ПП "САПСАН" за період з 01.02.11-31.03.11р., ПП "ОВД-ТРЕЙД" за період з 01.05.11-30.06.11р., ПП "ХАРМАРТ" за період з 01.07.11-31.07.11р., ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ" за період 01.01.11-28.02.11р.

За результатами перевірки складено акт № 340/23-104/31643113 від 27.02.2012р., згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1, 3.2 акту перевірки постачальниками та покупцями;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, ст. 134, 135, 138 ПК України;

- п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме завищення ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" податкових зобов'язань за перевіряємий період в розмірі 30858,31 грн. по продажу товарів покупцям, наведеним в акті перевірки;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" податкового кредиту за перевіряємий період з придбання товару (робіт, послуг) в розмірі 21029,24 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ", в результаті чого підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару (робіт, послуг) в розмірі 64867,89 грн., в наслідок чого занижено розмір суми ПДВ, що підлягає сплаті у розмірі 64867,89 грн., в тому числі у січні 2011р. у сумі 3823,00 грн., у лютому 2011р. у сумі 11335,00 грн., у березні 2011р. у сумі 17732,83 грн., у липні 2011р. у сумі 12400,00 грн., у серпні 2011р. у сумі 19577,06 грн.

Позивач, не погодившись із викладеним в акті перевірки порушеннями вимог діючого законодавства, 02.03.2012 р. надав заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки Основ'янською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312310 від 14.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7285,19 грн., з яких за основним платежем - 64867,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7997,3 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач провів процедуру його адміністративного оскарження, за результати якої скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії співробітників податкового органу щодо проведення перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу є законними, встановлені порушення вимог діючого законодавства обґрунтованими, та як наслідок прийняте на її підставі спірне податкове повідомлення-рішення - правомірним.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості винесеного податковим органом спірного наказу від 20.02.2012 р. № 202 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ", та як наслідок проведення на його підставі перевірки ТОВ "КОМПАНІЯ УКРПРОМХІМ" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ" за період 01.07.11-31.08.11р., ТОВ ФІРМА "ЛІОН", за період з 01.03.11 по 31.03.11р., ПП "САПСАН" за період з 01.02.11-31.03.11р., ПП "ОВД-ТРЕЙД" за період з 01.05.11-30.06.11р., ПП "ХАРМАРТ" за період з 01.07.11-31.07.11р., ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ" за період 01.01.11-28.02.11р., результати якої оформлені Актом № 340/23-104/31643113 від 27.02.2012р., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, передумовою для прийняття податковим органом спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ", слугувало направлення податковим органом на адресу позивача обов'язкового письмового запиту № 19693/10/07-02 від 29.11.2011 року щодо надання пояснень та їх документального підтвердження (засвідчених підписом платника податків або його посадовою особою та скріплених печаткою (за наявності) копій первинних бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із підприємствами: ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ", ПП "ХАРМАРТ", ТОВ ФІРМА "ЛІОН", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ", ПП "ОВД-ТРЕЙД", ПП "САПСАН".

Вищезазначений запит отримано ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ", про що свідчать матеріали справи та позивачем не заперечується.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При вирішенні справи колегія суддів бере до уваги, що відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Системно проаналізувавши положення ПК України, колегія суддів зазначає, що такий випадок, визначений п.73.3 ст.73 Кодексу, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз.1 п.п.73.1); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.1); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз.3 п.73.1); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.1); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.1).

Таким чином, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на запит лише у разі, коли: запитується інформація не передбачена законом; за відсутності законних підстав для направлення запиту; за відсутності підпису керівника (заступником керівника); за відсутності переліку інформації та документів, запитується; у разі не зазначення підстав для надіслання запиту.

Отже, запит відповідача від 29.11.2011 року № 19693/10/07-02 відповідає вимогам абз. 1 та 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України, оскільки підстави та право податкового органу на витребування такої інформації передбачено п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Кодексу.

В зв'язку з ненаданням підприємством в повному обсязі у встановлений десятиденний строк письмових пояснень та їх документально підтвердження, відповідачем 20.02.2012 р. було прийнято наказ № 202 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ".

Як свідчать матеріали справи, юридичною підставою для прийняття наказу про призначення перевірки суб'єкт владних повноважень обрав положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст. 79 ПК України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом Основ'янської МДПІ, як податкового органу.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформляється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач, будучи в установленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце проведення перевірки, не надав жодних заяв з цього приводу, суд дійшов висновку про фактичне визнання ним правомірності призначення та проведення зазначеної перевірки.

Окрім того, визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Таким правом позивач не скористався, доказів того, що ним було оскаржено такий наказ до початку проведення перевірки суду не надав.

Фактичному проведенні перевірки, діями податкового органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин будуть відповідні рішення про донарахування податкових зобов'язань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій.

Між тим, як зміст позовних вимог про скасування вже реалізованого наказу на проведення відповідної перевірки та визнання неправомірними вже здійснених дій податкової інспекції з проведення такої перевірки свідчить про те, що на момент звернення позивача до суду вони не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" № 202 від 20.02.2012 р. та визнання неправомірними дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" на підставі даного наказу, а відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312310 від 14.03.2012 р. про збільшення ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64867,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7997,30 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відмовляючи в задоволенні вищезазначених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження руху товарів від постачальників до покупця, що в свою чергу свідчить про фіктивність вищезазначених господарських операцій, та як наслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на їх підставі.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач у спірний період мав господарські відносини із наступними контрагентами: ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ", ПП "ХАРМАРТ", ТОВ ФІРМА "ЛІОН", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ", ПП "ОВД-ТРЕЙД", ПП "САПСАН".

Так, 05.01.2011 р. між ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" та ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ" укладено договір надання послуг (виконання робіт по завантаженню та розвантаженню хімічної продукції, сушці, фасуванню, маркуванню, фільтруванню, збільшенню складу основної речовини реактивів і їх хімічних сполук) № 050111 від.

Факт реальності вищезазначених договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями додаткової угоди, акту до договору, актів приймання-передачі.

Також, 04.07.2011 р. між ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" та ПП "ХАРМАРТ" укладено договір поставки № 0407/1, відповідно до якого останнім відвантажено на адресу позивача товар (контейнер МКРПП-1,0/92*45/125).

Факт реальності вищезазначених договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку та видаткової накладної.

01.03.2011 р. між ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" та ТОВ ФІРМА "ЛІОН" укладено договір № 0103Т1, відповідно до умов якого ТОВ ФІРМА "ЛІОН" було відвантажено на адресу позивача товар (катионит)

Факт реальності вищезазначених договірних відносин підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної.

Також, ТОВ ФІРМА "ЛІОН" на підставі договору № 01033У1 від 01.03.2011 р. були надані позивачу послуги по фасуванню, маркуванню та розливу активних рідин хімічної продукції, про що свідчать наявна в матеріалах справи копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

28.03.2011 р. між ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" та ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ" укладено договір № 153 з приводу надання послуг по фасуванню, маркуванню, завантаженню та розливу активних рідин хімічної продукції.

Факт реальності вищезазначених договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями додаткової угоди, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), заявок.

Також, ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ" на підставі договору поставки № 311 від 12.07.2011 р. відвантажено на адресу ТОВ "КОМПАНІЯ "УКРПРОМХІМ" товар, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних.

10.05.2011 р. між ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" та ПП "ОВД-ТРЕЙД" укладено договір поставки № 5810.

Факт реальності вищезазначених договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

01.02.2011 р. між ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" та ПП "САПСАН" укладено договір № 01-02/1 з приводу надання послуг по фасуванню, маркуванню, завантаженню та розливу активних рідин хімічної продукції.

Факт реальності вищезазначених договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Також, ПП "САПСАН" на підставі договору № 01-02/3 від 01.02.2011 р. на адресу ТОВ "КОМПАНІЯ "УКРПРОМХІМ" поставлено товар, про що свідчать наявні видаткові накладні.

Згідно договору підряду № 11-05/1 від 11.05.2010 р. ПП "САПСАН" надані послуги по будівельним роботам нежилого приміщення.

Факт реальності вищезазначених договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи копіями ліцензії, акту приймання виконаних робіт, розрахунків, кошторису.

Розрахунки за вище зазначеною господарською операцією були проведені в безготівковій форму, про що свідчить наявні в матеріалах справи платіжних доручень.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно приписів ст.. 4 Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, факт виконання договірних відносин підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як свідчать письмові докази, ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ", ПП "ХАРМАРТ", ТОВ ФІРМА "ЛІОН", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ", ПП "ОВД-ТРЕЙД", ПП "САПСАН" виписано на адресу ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" податкові накладні.

Сторони як на час укладання та виконання умов договору, так і на час виписки податкових накладних, були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Враховуючи наведене, позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази отримання та використання у власній господарській діяльності отриманого від контрагентів - ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ", ПП "ХАРМАРТ", ТОВ ФІРМА "ЛІОН", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ", ПП "ОВД-ТРЕЙД", ПП "САПСАН"

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем у спірних правовідносинах витрат шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що вказані в отриманій від контрагентів- ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ", ПП "ХАРМАРТ", ТОВ ФІРМА "ЛІОН", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ", ПП "ОВД-ТРЕЙД", ПП "САПСАН" податкових накладних товар (послуги) не отримувався позивачем у власній господарській діяльності матеріали даної адміністративної справи на містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, надано до податкового органу податкові декларації з ПДВ.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, з чим погодився суд першої інстанції, як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладений між позивачем та контрагентом договір недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Висновки суду першої інстанції про відсутності підстав для задоволення позовних вимог через недоведеність позивачем руху товарів від постачальників до покупця, в зв'язку з відсутністю належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає помилковими та зазначає наступне.

Як вбачається з умов договорів поставки товарів, укладених між позивачем та контрагентами - ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ", ПП "ХАРМАРТ", ТОВ ФІРМА "ЛІОН", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ", ПП "ОВД-ТРЕЙД", ПП "САПСАН", доставка товару здійснювалась автотранспортом постачальників, тобто без залучення перевізників.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, передбачено обов'язковість товарно-транспортних накладних та подорожніх листів для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень.

Тобто, приписи зазначених Правил не поширюються на позивача. Крім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних свідчить лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер та несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ПП "ЄВРОБУД-ГРАНТ", ПП "ХАРМАРТ", ТОВ ФІРМА "ЛІОН", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ", ПП "ОВД-ТРЕЙД", ПП "САПСАН" і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення -рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312310 від 14.03.2012 р., суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок необґрунтовано відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 КАС України.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 КАС України, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012 року по справі №2а-6372/12/2070 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312310 від 14.03.2012 р., з прийняттям в цій частині нової постанови, про задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанова суду є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромхім" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012р. по справі № 2а-6372/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромхім" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, наказу та визнання дій неправомірними скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000312310 від 14.03.2012 р. про збільшення ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64867,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7997,30 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000312310 від 14.03.2012 р. про збільшення ТОВ "Компанія "УКРПРОМХІМ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64867,89 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7997,30 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2012р. по справі № 2а-6372/12/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.