Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а-3379/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р.Справа № 2а-3379/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-3379/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання "Наномікс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання "Наномікс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, третя особа: ТОВ "Промтехноопт"- задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002062302 від 06.03.2012 року, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання "Наномікс" (код 36626417) 922,57 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Митного кодексу України та ст. 159 КАС України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» з питань взаємовідносин з ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2010 р.

За результатами проведеної перевірки ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» відповідачем 23.02.2012р. складено акт № 595/235/36626417, яким встановлено порушення позивачем ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 84609 грн., у т.ч. за квітень 2011 р. в сумі 54023 грн., за вересень 2011 р. в сумі 30586 грн. та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового періоду - рядок 19 Декларації в сумі 1744 грн., у т.ч. за вересень 2011 р. в сумі 1744 грн.

На підставі акту перевірки № 595/235/36626417 від 23.02.2012 р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002062302 від 06.03.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 84609 грн. та штрафні санкції в сумі 7647,5 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0002062302 від 06.03.2012р. в адміністративному порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України не оскаржувалось.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів порушення платником податків вимог Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відображене в акті перевірки № 595/235/36626417 від 23.02.2012 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі та в акті перевірки на розбіжності між сумою задекларованих зобов'язань ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», та сумою задекларованого податкового кредиту позивача, згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА за квітень, вересень 2011 р., то колегія суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, матеріали справи містять копії додатків 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, вересень 2011 року з відмітками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про прийняття, які підтверджують своєчасне декларування ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» податкових зобов'язань по господарським операціям з позивачем.

Постановою Харківського окружного суду по справі № 2а-9525/11/2070 від 21.09.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 р., встановлені неправомірність дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», результати якої оформлені актом № 1489/23-03-05/27092055 від 01.07.2011 р. та скасовано Наказ Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» № 529 від 06.05.2011 р.

За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка. З цих підстав суд дійшов висновку, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, акт Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 1489/23-03-05/27092055 від 01.07.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» та акт Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки № 324/23-03-05/37092055 від 14.12.2011 р. не є носіями доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», дані цих актів не можуть офіційно свідчити ні про завищення, ні про заниження податкових зобов'язань з боку ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ».

Відповідно, висновки акту № 595/235/36626417 від 23.02.2012 р. про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» з питань взаємовідносин з ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2010 р., зроблені на підставі актів перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» № 1489/23-03-05/27092055 від 01.07.2011 р. та акту про неможливість проведення зустрічної звірки № 324/23-03-05/37092055 від 14.12.2011 р., є неправомірними, і в свою чергу не можуть бути доказом про наявність в діях ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» порушень податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентом ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ».

Між ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» та ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» 01.04.2011 р. було укладено договір поставки № ДТ-8, предметом якого є поставка пластикової тари з запірною арматурою та хімічні реактиви. Відповідно до умов договору поставка здійснюється на умовах самовивезення.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій, матеріали справи містять виписані ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» видаткові накладні від 28.04.2011 р. на суму 324138 грн.: № 17 на суму 33828,0 грн. в т.ч. ПДВ 5638,0 грн., № 18 на суму 74010,0 грн. в т.ч. ПДВ 12335,0 грн., № 19 на суму 216300 грн. в т.ч. ПДВ 36050,0 грн.; від 01.09.2011 р. № 0109 на суму 193980,0 грн. в т.ч. ПДВ на суму 32330,0 грн.

Товар було відвантажено за повідомленням продавця зі складу ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» Харківська обл., м. Мерефа, Залізничний тупік, 32 (копія договору міститься в матеріалах справи) транспортування товару здійснювалось за ТТН № НМ 28.04.11.17 року від 28.04.2011 р., № НМ 28.04.11.18 від 28.04.2011 р., № НМ 28.04.11.19 від 28.04.2012 р., № НМ 01.09.11 від 01.09.2011 р. на склад позивача в м. Харкові (Харківська обл, Харківськ.р-н, хут. Небоженко, вул. Залютинська 14, Військове містечко 122, зд. № 34)

ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» за фактом передачі товару 28.04.2011 р. були виписані податкові накладні № 498 на суму 33828,0 грн. в т.ч. ПДВ 5638,0 грн., № 508 на суму 74010,0 грн. в т.ч. ПДВ 12335,0 грн. , № 496 на суму 216300 грн. в т.ч. ПДВ 36050,0 грн., № 118 від 01.09.2011 р. на суму 193980,0 грн. в т.ч. ПДВ на суму 32330,0 грн.

Позивач повністю розрахувався за поставлений товар що підтверджується банківськими виписками від 28.04 2011 р. на суму 324138 грн., від 30.09.2011 р. на суму 193980,0 грн.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарської діяльності матеріали справи містять прибуткові накладні, які підтверджують оприбуткування товару та операцій, що були проведені в межах спірного правочину.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними.

Крім того, міститься в матеріалах справи Висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений Санітарно - епідеміологічною службою України 14.09.2010 р., яким затверджені Технічні умови на виробництво мікродобрива з комплексом біостимуляторів «НАНОМІКС» та Посвідчення про державну реєстрацію, яке видане Міністерством охорони навколишнього середовища України серії А № 02253, зареєстроване в держреєстрі за № 4793 07.12.2010 р., яке видане ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» на мікродобриво з комплексом біостимуляторів «НАНОМІКС». У вказаному Посвідченні зазначено склад діючої речовини та тара в якої реалізується мікродобриво.

Позивачем у ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» за спірним договором придбавалися хімічні сполуки, які входять до складу мікродобрива та пластикова тара для зберігання мікродобрива, зазначені в Посвідченні про державну реєстрацію.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Одже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, вищенаведений обсяг первинних документів додатково свідчить про вчинення позивачем господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу є доказом виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на відповідне оформлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС».

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про те, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «Межрегіональне Науково-Виробниче Агрооб'єднання «НАНОМІКС» п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів порушення платником податків вимог Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012р. по справі № 2а-3379/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2012 р.