Ухвала

від 06.11.2012 по справі 2а-7922/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №2а-7922/12/2670 Головуючий у 1- й інстанції Клочкова Н.В.

Суддя - доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 5 463,57 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 року відмовлено у відкритті провадження. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини не виникли в рамках реалізації владних управлінських функцій позивача і тому не можуть бути віднесені до сфери публічно-правових відносин.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому звернув увагу, на те, що це є публічно-правовий спір, оскільки однією із сторін є суб'єкт владних повноважень.

В судовому засіданні представник Позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволенні апеляційної скарги заперечувала та просила ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту спірних правовідносин випливає відсутність публічно-правового спору, а тому дана справа не є справою адміністративної юрисдикції.

З такими висновками суду не можна погодитися, з огляду на наступне.

Як убачається з позовної заяви, Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача з вимогою стягнути отримані безпідставно кошти.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

У п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

За змістом ч. 4 ст. 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року № 803-XII встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно зі ст. 19 цього ж Закону, у якій визначено обов'язки і права державної служби зайнятості, остання, зокрема, має право: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року №1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в цьому випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". За правилами пункту 7 цього Порядку у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Зазначене узгоджується, також, з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 14.02.2012 року № 21-1099во10.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що даний спір не належить до адміністративної юрисдикції та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначений спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що потягло за собою прийняття неправильного рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 109, 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості -задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2012 року-скасувати.

Справу за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.