Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а-3186/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 р. № 2а-3186/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Дем`яновського Г.С.

при секретарі Бугарі Д.Р.

з участю представників:

від позивача - Приймак В.О.

від відповідача - Якимишин Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металкомплект ЛТД»до Дрогобицької об»єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металкомплект ЛТД»звернулось з позовом до Дрогобицької об»єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень ДПІ у Дрогобицькому районі від 16 березня 2012 року № 0000632301 , від 16 березня 2012 року № 0000642301 , від 16 березня 2012 року № 0000622301 .

Представник позивача, позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача, позов заперечив з підстав, викладених у запереченні, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Встановлено,що за наслідками документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металкомплект ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства та достовірності відображення ПДВ по взаєморозрахунках із ТзОВ «Фрогус Консалт»(37310140) за січень - квітень 2011 року, відповідачем складено акт №216/23-4/34454323 від 16.03.2012 року. Даним актом перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства з податку на додану вартість,а саме :

-в порушення вимог п.198.2 ст.198 ,п.201.4 , п.201,6 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-У1 від 02.12.2010 р. ТзОВ «Металкомплект ЛТД»завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 34273 грн.,занижено суму ПДВ ,яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2011 р.на суму 53459 грн.,за січень 2012 року на суму 14602 грн.,завищено р.24 «залишок від»ємного значення ,який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»за січень 2012 року на суму 33078 грн.

На підставі висновків Акту прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0000632301 про визначення податку на додану вартість в розмірі 68061,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 17015,00 грн., від 16.03.2012 року №0000642301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33078,00 грн., від 16.03.2012 року № 0000622301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 34273,00 грн. та про сплату штрафної (фінансової) санкції в сумі 1,00 грн.

Позивач з такими податковими повідомленнями-рішеннями не згідний, вважає їх незаконними і такими, що підлягають скасуванню,посилаючись на наступне :

Так, згідно висновків акта перевірки №216/23-4/34454323 від 16.03.2012 р., на його думку, ДПІ незаконно визначено, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених по операціях придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Фрогус Консалт»(ЄДРПОУ 37310140 ) у січні 2011р., лютому 2011p., березні 2011р., квітні 2011р. на підставі отриманих податкових накладних: № 13 від 12.01.2011р. на загальну суму 205636,80 грн., в т .ч. ПДВ 34272,80 грн.; № 7 від 02.02.2011р. на загальну суму 200352.00 грн. в т .ч. ПДВ 33392,00 грн.; № 33 від 04.03.2011р. на загальну суму 238145,28 грн. в т .ч. ПДВ 39690,88 грн.; № 27 від 06.04.11р. на загальну суму 168336,00 грн. в т .ч. ПДВ 28056,00 грн., в результаті чого, на думку відповідача,допущено порушення вимог п. 198.2 ст. 198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2011р.на суму 34723,00грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за вересень 2011р. на суму 53459,00 грн., за січень 2012 р. на суму 14602,00 грн., завищено значення рядка 24 декларації по ПДВ «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»за січень 2012р. на суму 33078,00 грн.

В свою чергу, позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що здійсненні ним господарські операції повністю оформлені належними первинними фінансово-бухгалтерськими документами, про що і зазначено в акті перевірки. Зокрема позивачем проведено господарські операції з ТзОВ «Фрогус Консалт»на загальну суму 812470,08 грн., згідно яких позивач отримав товар, а суми фактично сплаченого ПДВ в розмірі 135411,68 грн. включено до податкового кредиту. При цьому, жодних зауважень до правильності та повноти нарахування податкового кредиту позивачем, ні до правильності та повноти документального оформлення первинних документів в акті перевірки немає.

В акті перевірки зазначено ,що за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України, відповідачем встановлено розбіжність між сумами ПДВ, які задекларовані ТзОВ «Металкомплект ЛТД» та ТзОВ «Фрогус Консалт». На підставі цього відповідачем і зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.2 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, як наслідок безпідставно сформовано податковий кредит в розмірі 135411,68 грн.

Позивач стверджує, що норми чинного податкового законодавства, в т.ч. на які посилаються в акті №216/23-4/34454323 від 16.03.2012 року, не дають підстав для невизнання сформованого податкового кредиту. Зокрема, посилається на те, що відповідно до вимог п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. З посиланням на дану норму, зроблено висновок про те, що в момент поставки товару у підприємства виникає право включити суму податку до податкового кредиту. Враховуючи те, що по кожній поставці товару були виписані податкові накладні, про що і підтверджено актом, це свідчить що немає правових підстав вважати, що підприємство неправомірно сформувало податковий кредит, і, як наслідок, порушено положення вимог п.198.2 ст. 198 ПК України.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, визначено, що право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Враховуючи те, що в акті перевірки описано що відбулася поставка товару, позивач вважає, що це дає право на формування податкового кредиту.

Позивач також посилається на те, що ПК України висуває чіткі умови для формування податкового кредиту, і серед них відсутні положення, що ставлять право на податковий кредит у залежність від факту заяви (сплати) сум податкових зобов'язань постачальником. Проте, згідно п.10 ст.201 ПК України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до вимоги п.201.6 ПК України встановлено що податкова накладна є податковим документом і водночас відображається в податкових зобов'язаннях та Реєстрі виданих податкових накладних продавця і в Реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Позивач обґрунтовує свої вимоги і тим, що податкові накладні, виписані постачальником ТзОВ «Фрогус Консалт»та отримані покупцем - ТзОВ «Металкомплект ЛТД»заповнені без порушень з дотриманням вимог «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом МФУ від 01.11.2011 р. № 1379, складені в день виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках, оригінали надані постачальником вчасно, підписані уповноваженою платником особою та скріплені печаткою із зазначенням в окремих рядках, необхідних обов'язкових реквізитів. Таким чином, останнім зроблено висновок що такі податкові накладні є повноцінним податковим документом та забезпечують право платника податку на податковий кредит. Відповідно це надає право позивачу включити суму ПДВ з вартості придбання товарів до податкового кредиту, згідно з п.п. 198.1, 1.10 ПК України. І, враховуючи те, що укладений правочини між позивачем та ТОВ «Фрогус Консалт», оформлено у чіткій відповідності до законодавства України, висновок відповідача про безпідставність формування податкового кредиту на загальну суму 135411,68 грн. є безпідставним.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається і на судову практику, викладену Верховним Судом України від 01.06.2010р. №21- 573во10, від 31.01.2011р. № 21 -47а10. Як зазначив Верховний Суд України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) \постанова СПуАС ВСУ № 08/28 від 12.02.2008р., постанова СПуАС ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 p., постанова СПуАС ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 p.).\

Суди обґрунтовують свої рішення тим, що податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Водночас у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (Постанова ВСУ 09.09.2008 № 08/158).

Відповідно до постанови ВАС України від 08.07.2010р. К-18621/07, судом відмічено що наявність у платника податку - позивача виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. При цьому порушення таким контрагентом податкової дисципліни (як-от недекларування та несплата відповідних сум ПДВ до бюджету) тягне за собою недійсність складених ним податкових накладних та не позбавляє платника на отримання податкової вигоди.

Позивач вважає, що податковим органом не подано належних доказів на підтвердження своїх висновків, викладених в акті перевірки, зазначає, що одним з основних принципі розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на документах, недійсність даних яких установлена судом.

Посилаючись на норми п. 198.1, 198.2 ст.198 ПК України, п.201.10 ст.201 ПК України, позивач вважає що немає законодавчих підстав в донарахуванні податку на додану вартість в сумі 68061,00 та застосуванні фінансової санкції в розмірі 17 015,00 грн., зменшенні розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 33 078грн., зменшенні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 34 273,00 грн. та застосуванні фінансової санкції в розмірі 1 грн. Обгрунтовує це тим, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. В свою чергу, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку на платника податку на додану вартість здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати податку до бюджету третіми особами.

В своїх запереченнях на позов відповідач вказує,що позивач на підставі угоди №02 кп від 12 січня 2011 року,укладеної з ТзОВ „Фрогус Консалт",отримано товар \комплектуючі до бурового інструменту\ на загальну суму 812470 грн., в тому числі ПДВ 135411,68 грн., яке включено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних :

-№ 13 від 12.01.2011 року на загальну суму 205636,8 грн. ,в тому числі ПДВ 34272,8 грн. \включно до податкового кредиту січня 2011 р.\

-№ 7 від 02.02.2011 року на загальну суму 200352 грн. ,в тому числі ПДВ 33392 грн. \включно до податкового кредиту лютого 2011 р.\

-№ 33 від 04.03.2011 року на загальну суму 238145,28 грн. , в тому числі ПДВ 39690,88 грн. \включно до податкового кредиту березня 2011 р.\

-№ 27 від 06.04.2011 року на загальну суму 168336,0 грн. , в тому числі ПДВ 28056 грн. \включно до податкового кредиту квітня 2011 р.\

Оскільки встановлено відхилення податкового зобов"язання продавця ТзОВ „Фрокус Консалт" ,то відповідно позивачем завищено податковий кредит на зазначену суму. Тому відповідач просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін,перевіривши інші докази ,зібрані в справі,суд приходить до наступних висновків.

За наслідками документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металкомплект ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства та достовірності відображення ПДВ по взаєморозрахунках із ТзОВ «Фрогус Консалт»(37310140) за січень - квітень 2011 року, відповідачем складено акт №216/23-4/34454323 від 16.03.2012 року. Даним актом перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства з податку на додану вартість, на підставі чого і прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0000632301 про визначення податку на додану вартість в розмірі 68061,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 17015,00 грн., від 16.03.2012 року №0000642301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33078,00 грн., від 16.03.2012 року № 0000622301 про зменшення суми бюджетного шкодування з податку на додану вартість у розмірі 34273,00 грн. та про сплату штрафної (фінансової) санкції в сумі 1,00 грн.

Позивач вважає здійснені господарські операції з контрагентом ТзОВ «Фрогус Консалт»такими ,що відбулись реально , ним отримано вказані ТМЦ ,які використані в господарській діяльності, і за які проведено оплату , і які поставлені покупцям .

В підтвердження позовних вимог позивачем надано наступні первинні документи ,які ,як вбачається з Акту перевірки \стор. №4 \ були використані при перевірці :

-податкові накладні ,видані позивачу ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ": від 12.01.2011 р. на суму 205636,80 грн.,від 02.02.2011 року на суму 200352 грн.,від 04.03.2011 р. на суму 238145,28 грн.,від 06.04.2011 року на суму 168338 грн. ,які ,як вбачається з Акту перевірки ,оформлені без порушень,

-Договір купівлі- продажу №02 кп від 12 січня 2011 року,укладений у м.Дрогобичі ТзОВ „Металкомплект ЛТД" та ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" ,згідно якого «Продавець»-ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" зобов»язується передати у власність «Покупця «ТзОВ „Металкомплект ЛТД" товар ,а «Покупець»зобов»язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

В п.3.5 Договору встановлено ,що поставка товару здійснюється продавцем шляхом відвантаження товару перевізнику ,самовивозу товару Покупцем зі складу Продавця або доставки товару Продавцем власним транспортом в місце, вказане Покупцем. Спосіб і умови поставки визначаються за домовленістю сторін.

Позивачем надано товарно-транспортну накладну від 12 .01.2011 року \копія\ ,з якої вбачається ,що автопідприємство «Фірма «Металімпекс»на автомашині КАМАЗ ВС 27-76 АЕ виконало перевезення ТМЦ : сталь 5хНМ 2.3 т. ,реліт -104 кг.,долотол -220 кг., твердоспл.зубок -3882 шт. ,що повністю відповідає переліку ТМЦ ,викладеному у видатковій накладній № РН -120103 від 12 січня 2011 року,

З витягу з рахунку ,виданому Дрогобицькою ФАТ «Укрінбанк»,вбачається ,що в січні 2011 року позивач мав розрахунки з ТОВ «Металімпекс»,

-видаткова накладна № РН-120103 від 12 січня 2011 року з якої вбачається,що ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" відвантажив ,а ТзОВ „Металкомплект ЛТД" отримав товар на суму 205636,80 грн. Накладна оформлена належним чином :вказано прізвище представника отримувача і номер довіреності,

-видаткова накладна № РН-020203 від 02 лютого 2011 року з якої вбачається,що ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" відвантажив ,а ТзОВ „Металкомплект ЛТД" отримав товар на суму 200352 грн. Накладна оформлена належним чином : вказано прізвище представника отримувача і номер довіреності,

-видаткова накладна № РН-040304 від 04 березня 2011 року з якої вбачається,що ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" відвантажив ,а ТзОВ „Металкомплект ЛТД" отримав товар на суму 238145,28 грн. Накладна оформлена належним чином : вказано прізвище представника отримувача і номер довіреності,

-видаткова накладна № РН-060401 від 06 квітня 2011 року з якої вбачається,що ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" відвантажив ,а ТзОВ „Металкомплект ЛТД" отримав товар на суму 168336 грн. Накладна оформлена належним чином :вказано прізвище представника отримувача і номер довіреності,

Судом перевірено копію реєстру виданих довіреностей працівникам ТзОВ „Металкомплект ЛТД"на отримання ТМЦ і встановлено ,що в 2011 році видано наступні довіреності на отримання ТМЦ від ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ":

-№ 01 від 11.01.11 \ по 21.01..11\ . ОСОБА_4

-№04 від 01.02.11. \по 11.02.11.\ ОСОБА_4

-№ 09. від 01.03.11 \по 11.03.11 р.\ ОСОБА_4

-№ 15. від 06.04.11. \по 15.04.11. р.\ ОСОБА_4

Саме ці довіреності зазначені у видаткових накладних по яких позивач отримав ТМЦ від ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ"

-витяги з реєстру ,що підтверджують ,що ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" був платником податку на додану вартість 01.02.2012 року,

-довідка ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" №35 від 05.03.2012 року про включення до податкових зобов"язань сум ,отриманих в якості ПДВ від позивача,

-копії податкових декларацій з податку на додану вартість ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" за січень-квітень 2011 року ,з додатками та зі штампами ДПІ про вчасну здачу декларацій. В деклараціях зазначені суми податкових зобов»язань по контрагенту № 344543213095 . З Акту перевірки вбачається ,що означений індивідуальний № належить ТзОВ »Металкомплект ЛТД»,тобто ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ" зазначало в своїх розшифровках податкових зобов»язань позивача ,ці розшифровки були отримані ДПІ у Голосіівському районі м.Києва з попередженням про можливість невизнання ,про що в Акті перевірки відповідач нічого не зазначив.

В судове засідання представник відповідача надав ,отримані від ДПІ в Голосіівському районі м.Києва податкові декларації ТзОВ «Фрогус Консалт» з податку на додану вартість за зазначений період та розшифровки податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень-квітень 2011 року , з яких вбачається ,що ТзОВ «Фрогус Консалт» прийняв на себе податкові зобов»язання з ПДВ по розрахунках з ТзОВ «Металкомплект ЛТД » : в січні 2011 року в сумі 34272,80 грн.,в лютому -33392 грн., в березня 39690,88 грн.,в квітні 28056 грн. ,тобто саме ті суми ,які позивач в означеному періоді задекларував ,як податковий кредит.

В означених деклараціях ТзОВ «Фрогус Консалт» вказує свою адресу : м.Київ вул..Жилянська ,68 , а в Довідці ДПІ у Голосіівському районі вказано ,що ТзОВ «Фрогус Консалт» не знаходиться за адресою : м.Київ вул.Богомольця ,7\14

Аналізуючи докази щодо порушень, які викладені в Акті перевірки відповідача ,суд вбачає , що ДПІ грунтує свої висновки про скоєння порушень за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України і заявляє,що перевіркою встановлено розбіжність між сумами ПДВ ,задекларованими ТзОВ «Металкомплект ЛТД » та ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ". Жодних доказів нікчемності господарських правочинів не наведено і про це ДПІ в Акті не наголошує.

В той же час встановлено ,що вищезазначені Податкові декларації з ПДВ ТОВ «Фрогус Консалт»не прийняті за мотивом скоєння арифметичних помилок при підсумку сум податкових зобов»язань ,,а щодо взаємовідносин ТзОВ «Металкомплект ЛТД » та ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ".,то до них інших претензій не виставлено.

Судом оглянуто Довідку ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 21.12.2011 року № 1537\3-23-20-37310140 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб»єкта господарювання ТОВ «Фрогус Консалт»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ,наведеними в додатку за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року «,в якій зазначено ,що суб»єкт господарювання на момент перевірки \21.12.2011 р.\не знаходиться за адресою : м.Київ ,вул..Богомольця ,б.7 \14, офіс 182, у 2011 році відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві складала 4 особи,які на думку перевіряючи,враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів \робіт,послуг\ фізично не могли здійснювати такий об»єм роботи.

Далі в довідці в протиріччя викладеному зазначено ,що в ТзОВ „ФРОГУС КОНСАЛТ"відсутні трудові ресурси «, складські приміщення ,виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності…

Зазначається ,що угода має ознаки нікчемності .

Суд не погоджується з висновком про нікчемність означених правочинів з наступних підстав:

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, суд бере до уваги те, що факт надання позивачем послуг підтверджено належно оформленим первинним документом бухгалтерського обліку - податковою накладною, оформленою відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 7.1. ст. 7 цього ж Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Підпункт 7.2.1. п. 7.2. цієї ж статті встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні , яка надані позивачем покупцям відповідають вказаним вимогам законодавства.

Відповідно до абзацу 1 частині 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин,якщо його недійсність встановлена законом \нікчемний правочин\.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким,що порушує публічний порядок,якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,знищення,пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави,Автономної Республіки Крим,територіальної громади,незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина,яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.Доказом вини може бути вирок суду ,постановлений у кримінальній справі,щодо знищення,пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним,тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було,та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог,встановлених частинами першою-третьою,п"ятою та шостою ст.228 ЦК України,що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього ,з 01.січня 2011 року набули чинності зміни,внесені до ЦК України,зокрема,викладено частину першу ст.203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою..На підставі частини третьої ст.228 ЦК України та ст.207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів \господарських зобов"язань органи державної податкової служби зобов"язані виключно у судовому порядку.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року, в яких Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України та Верховний Суд України дійшли висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі ««БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Статтею 11 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платники податків і зборів.

Положення Податкового кодексу України не пов'язують можливість включення до податкового кредиту належно підтверджених сум ПДВ із наявністю можливих порушень податкового законодавства у третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені то, такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Покликаючись на такі обставин, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності, суд вважає неправомірним покладення наслідків діяльності третіх осіб на ТзОВ «Металкомплект ЛТД»в діях якого відсутні будь-які ознаки правопорушення податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до п. 5.2 Розділу II вищезгаданого Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій і документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

З посиланням на дані норми, суд погоджується з позицією позивача, що акт перевірки не відповідає вказаному Порядку, в акті перевірки не обґрунтовано виявлено факт порушення.

Крім цього позивачем надано в судове засідання документи ,які свідчать про використання отриманих ТМЦ в господарській діяльності , а саме :

-накладні за січень-квітень 2011 року про відпуск ТзОВ «Унібуртех» ТМЦ , які були отримані від зазначеного вище контрагента - ТзОВ «Фрогус Консалт «.

Судом оглянуті довіреності .видані представнику «Унібуртех»на право отримання означених ТМЦ від позивача ,що також підтверджує реальність здійснених господарських операцій , в тому числі і набуття позивачем ТМЦ в натурі.

З відомостей по рахунку № 631 вбачається рух означених ТМЦ до контрагентів .

Реальність реалізаціі отриманих від ТзОВ «Фрогус Консалт «ТМЦ підтверджується також доказами оплати за них «Унібуртех»та листами узгодження взаєморозрахунків між ТзОВ «Універсальна Бурова Техніка»та ТзОВ «Металокомплект ЛТД».

Зміст усіх описаних вище господарських операцій відповідає видам діяльності ТзОВ «Металокомплект ЛТД» ,що зазначено в Акті перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких - дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремих його положень.

Таким чином суд вважає,що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металкомплект ЛТД» до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень ДПІ у Дрогобицькому районі від 16 березня 2012 року № 0000632301 , від 16 березня 2012 року № 0000642301 , від 16 березня 2012 року № 0000622301 підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163,167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області : від 16 березня 2012 року № 0000632301 , від 16 березня 2012 року № 0000642301 , від 16 березня 2012 року № 0000622301 .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металкомплект ЛТД» судові витрати у формі сплаченого судового збору у сумі 1524,27 грн.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Дем'яновський Г.С.