Рішення

від 01.11.2012 по справі 5011-9/11311-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11311-2012 01.11.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологічна компанія "Гранік"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженуінсофт"

Третя особа

без самостійних

вимог на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремондіс-Мелітополь"

Про стягнення 295113 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін :

Представники сторін:

Від позивача Трофименко Т.М. (дов. №347 від 10.10.2012р.)

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи Даниленко С.В. (дов. №Сд-1/10 від 01.10.2012р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.11.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнологічна компанія "Гранік" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженуінсофт" (далі по тексту - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу №11/11-3 від 30.11.2011 року та стягнення 295113,00 грн. передплати, сплаченої позивачем за непоставлений відповідачем товар по вказаному договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/11311-2012, розгляд справи призначено на 16.10.2012 року. Цією ж ухвалою відповідно до ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремондіс-Мелітополь", оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки даної особи щодо сторін у справі як особі, якій було передано товар, що є предметом договору купівлі-продажу, який позивач просить розірвати.

25.09.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва третьою особою подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких третя особа підтвердила, що придбала у відповідача у справі сміттєвоз на підставі договору купівлі-продажу 01.06.2012 року за № 01/06/12-1, однак третя особа вважає, що на законних підставах придбала товар у відповідача, а також те, що спір у справі не стосується третьої особи.

16.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову. Розгляд заяви про забезпечення позову відкладено судом до наступного засідання, оскільки на час судового засідання вказана заява не була передана на розгляд судді за резолюцією керівництва суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року розгляд справі відкладено на 01.11.2012 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, поданням позивачем заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, а також неповним виконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 01.11.2012 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а також підтримав подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач вдруге в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, поштову кореспонденцію, направлену судом про порушення провадження у справі отримав, про що свідчить повідомлення про вручення даної кореспонденції 28.08.2012 року. Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідач у справі повідомлений про час та місце проведення судового засідання належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений під розписку.

Розглянувши в судовому засіданні подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти відповідача у справі, суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Як зазначено у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 16, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що позивач в обґрунтування підстав вжиття заходів до забезпечення позову посилається на те, що після отримання відповідачем ухвали про порушення він буде намагатися відчужити належне йому рухоме та нерухоме майно, а також зняти кошти з рахунку, проте жодних доказів даним припущенням позивач не надав, оскільки подана заява взагалі не містить жодних доказів, крім платіжного доручення про оплату даної заяви судовим збором.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, з огляду на те, що заявником висловлено лише припущення щодо можливості вчинення відповідачем певних дій без подання відповідних доказів про вчинення відповідачем таких дій, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви та відмовляє у її задоволенні.

Разом з тим позивачем підтримано заявлені позовні вимоги та подано 01.11.2012 року витребувані ухвалою суду додаткові документи, необхідні для розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2011 року між ТОВ «Дженуінсофт»(Відповідач у справі, Продавець за умовами договору) та ТОВ «Екотехнологічною компанією «Гранік»(Позивач у справі, Покупець за умовами договору) було укладено договір купівлі-продажу № 11/11-3.

Відповідно до п. 1.1., відповідач (продавець) зобов`язується передати у власність позивача (покупця), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити Сміттєвоз із заднім завантаженням, що був у вживанні, на шасі MAN, модель 25.264, 2000 року виробництва (надалі по договору - Автомобіль).

Пунктом 2 договору визначено ціну та загальну вартість Автомобіля. Відповідно до п. 2.1 договору, вартість Автомобіля за цим договором визначається в іноземній валюті та складає 27300 Євро. Оплата вартості Автомобіля проводиться в національній валюті України по курсу продажу валют банку Продавця та попередньо на момент підписання договору складає 295113,00 грн. на підставі наданого Продавцем рахунку-фактури.

Як зазначено у пункті 3 договору, покупець (Позивач) зобов`язується сплатити на поточний рахунок Продавцеві (відповідачеві) 194580,00 грн. протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок за Автомобіль Покупець зобов`язується провести протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі Автомобіля.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що передання Автомобіля від Продавця до Покупця (відвантаження) за договором здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту надходження коштів на поточний рахунок по акту приймання-передачі Автомобіля. Разом з актом приймання-передачі Автомобіля, продавець надає наступні документи: видаткову накладну, податкові накладні, технічну документацію на Автомобіль.

Позивач зазначає, що ним здійснено 100% передплату за Автомобіль по договору, зокрема 30.11.2011 року сплачено на рахунок відповідача 194580,00 грн., а в подальшому ще 100533,00 грн., що в загальній сумі складає 295113,00 грн.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань Автомобіль Позивачеві не передав, не дивлячись на здійснення Позивачем 100% передплати за товар, а навпаки, за твердженням позивача, продав Автомобіль третій особі -ТОВ «Ремондіс-Мелітополь».

02.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених у якості передплати коштів у розмірі 295113,00 грн. за непоставлений товар, яка отримана відповідачем 06.07.2012 року, однак залишена ним без задоволення.

З огляду на наведене, позивач просить розірвати укладений між сторонами спору договір купівлі-продажу та стягнути з відповідача 295113,00 грн. передплати за непоставлений товар.

Третя особа в письмових поясненнях не заперечувала факту купівлі у відповідача сміттєвозу а підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2012 року за № 01/06/12-1, проте вважає, що він не є стороною спірних правовідносин сторін у справі.

Відповідач відзиву на позов не надіслав, доказів на спростування викладеного у позовній заяві не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Укладений між сторонами спору договір купівлі-продажу № 11/11-3 є підставою для виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків, який за своєю правовою природою підпадає під регулювання норм глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.11.2011 року на виконання умов договору, Позивачем на підставі виставленого Відповідачем рахунку-фактури № 30/11-1 від 30.11.11 року на загальну суму 295113,00 грн. було здійснено передплату у розмірі 194580,00 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями № 1272 від 30.11.11р. на суму 61570,00 грн. та №6027 від 30.11.11 на суму 133010,00 грн.

В подальшому Позивачем сплачено Відповідачеві решту суми у розмірі 100533,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6161 від 27.02.2012 року на суму 55000,00 грн., № 6107 від 12.03.2012 року на суму 26283,00 грн. та № 6186 від 12.03.2012 року на суму 19250,00 грн.

Як встановлено ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.. 663 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1 договору, Відповідач мав поставити Автомобіль позивачеві протягом 20 календарних днів з моменту надходження коштів на поточний рахунок продавця по акту приймання-передачі автомобіля.

Проте свого обов'язку передати повністю оплачений позивачем товар відповідач не виконав, доказів передачі Автомобіля суду не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору з боку продавця в частині вчасної передачі оплаченого товару, позивач просить розірвати договір на підстав норм ст. 651 ЦК України, в зв'язку з істотним порушенням умов договору з боку відповідача, а також повернути йому сплачені у якості передплати кошти у розмірі 295113,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено істотне порушення умов договору купівлі-продажу в частині не передання у визначені договором строки повністю оплаченого позивачем товару, а отже договір має бути розірваний на вимоги позивача на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

02.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених у якості передплати коштів у розмірі 295113,00 грн. за непоставлений товар, яка отримана відповідачем 06.07.2012 року, однак залишена ним без задоволення.

Частина 2 ст. 693 ЦК України встановлює, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналогічні умови містяться у п. 5.5. договору, укладеного між сторонами, яким передбачено, що у разі невиконання продавцем умов п. 1.1 та п. 4.1 договору, продавець повертає перераховані покупцем грошові кошти на будь-який поточний рахунок покупця, вказаний в п. 9 даного договору.

Позивач стверджує, що станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача по поверненню суми попередньої оплати складає 295113, 00 грн. Доказів повернення передплати у розмірі 295113, 00 грн. чи поставки Автомобіля відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що факт наявності у відповідача боргу перед позивачем на суму 295113, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення 295113, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологічна компанія «Гранік»підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу № 11/11-3 від 3011.2011 року, укладений між ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік»та ТОВ «Дженуінсофт».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженуінсофт»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б, код ЄДРПОУ 36411559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнологічна компанія «Гранік»(69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14-а, код ЄДРПОУ 23855037) 295113 (двісті дев`яносто п`ять тисяч сто тринадцять) грн. 00 коп. основного боргу та 7004 (сім тисяч чотири) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 08.11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко