Рішення

від 08.11.2012 по справі 5011-30/9005-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/9005-2012 08.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Київської міської дезінфекційної станції

Про стягнення 271 829,21 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Півень Д.О. представник за довіреністю № 93/2012/02/13-20 від 13.02.12.

Від відповідача: Гунченко Н.В. головний лікар;

Ялова С.М. представник за довіреністю № 278 від 18.07.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Київської міської дезінфекційної станції про стягнення 271 829,21 грн., а саме: 239 173,21 грн. -основного боргу, 21 428,86 грн. -збитків від інфляції, 11 094,73 грн. -3% річних, 132,41 грн. -пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату наданих послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1110632 від 01.09.06., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, яка станом на час звернення до суду не погашена, що зумовило нарахування пені, 3 % річних та збитків від інфляції.

19.07.12. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Київська міська дезінфекційна станція просить суд позов задовольнити частково та стягнути 199 173,21 грн. -основного боргу, 806,07 грн. -збитків від інфляції, 2 593,24 грн. -3% річних, 126,47 грн. -пені.

В судових засіданнях 19.07.12. та 26.07.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 26.07.12. та 17.08.12. відповідно.

17.08.12. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду у даній справі до кінця 2012 р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.08.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, дану справу передано судді Смирновій Ю.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 13.09.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.12. справу № 5011-30/9005-2012 передано судді Ващенко Т.М. для розгляду, в зв'язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 5011-30/9005-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 13.09.12. представником позивача подано письмові заперечення на відзив відповідача, в якому Публічне акціонерне товариство «Київенерго»заперечує проти реструктуризації заборгованості.

В судових засіданнях 13.09.12., 27.09.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 27.09.12. та 08.11.12. відповідно.

В судовому засіданні 08.11.12. представником відповідача подано заяву, відповідно до якої Київська міська дезінфекційна станція просить суд провадження у справі в частині стягнення 239 173,21 грн. основного боргу припинити, в зв'язку з її оплатою відповідачем.

Розглянувши в судовому засіданні 08.11.12. клопотання відповідача про розстрочку заборгованості помісячно до кінця 2012 року, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Стосовно тверджень заявника про відсутність у нього можливості сплатити одразу всю суму заборгованості з посиланням на скрутне фінансове становище підприємства, суд відзначає наступне.

Відповідачем не подано суду належних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватись без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що розстрочення наявної у Київської міської дезінфекційної станції заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.11. у справі № 5011-30/9005-2012 і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.

Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності заявника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається боржник як на підставу надання розстрочки виконання рішення не є винятковими.

В судовому засіданні 08.11.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.12. позовні вимоги визнав частково та підтримав подану ним заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/9005-2012.

В судовому засіданні 08.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.06. між АЕК «Київенерго»(далі -Енергопостачальна організація) та Київською міської дезинфекційною станцією (далі -Абонент) було укладено Договір № 1110632 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію Абоненту, а Абонент зобов'язується користуватися та своєчасно оплачуватив повному обсязі спожиту теплову енергію у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Договір № 1110632 від 01.09.06. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 Договору, позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості і обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Сповіщати Абонента про зміну тарифів.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.2 зобов'язувався виконувати умови ти порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені додатком № 4 до Договору та додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком № 4 до Договору, в п. п. 3.1, 3.2 цього додатку передбачено, що в разі, якщо Абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових мереж Енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді. Щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температур теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору передбачено, що Абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в районі теплозбуту № 1:

- табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РТ);

- платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом враховано, що відповідачем позовні вимоги визнано частково.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення спожитої протягом 01.10.09. по 31.03.12. теплової енергії у гарячій воді згідно Договору було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 239 173,21 грн.

При цьому, погашення заборгованості у розмірі 209 173,21 грн. здійснено відповідачем згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, виписок про оплату, вже після звернення позивача 04.07.12. з даним позовом до суду.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 5011-30/9005-2012 в частині стягнення 209 173,21 грн. основного боргу підлягає припиненню.

В частині стягнення основного боргу за спожиту у спірний період теплову енергію у гарячій воді у розмірі 30 000,00 грн. необхідно відмовити, оскільки у відповідності до наявної в матеріалах справи бухгалтерської виписки (подана 26.07.12. позивачем), вказану суму відповідачем було сплачено 18.06.12. платежами в розмірі 27 050,00 грн. та 2 950,00 грн., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи зазначене, клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 239 173,21 грн. в зв'язку з її сплатою відповідачем, задоволено частково.

Позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 21 428,86 грн. та 11 094,73 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р. З поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача становить 14 393,70 грн. в частині стягнення 7 035,16 грн. збитків від інфляції в позові слід відмовити.

Разом з тим, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та відзначає, що Публічним акціонерним товариством «Київенерго»завищено суму 3% річних, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 105,08 грн. -3% річних. В частині стягнення 1 989,65 грн. -3% річних в позові слід відмовити.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.5 додатку № 4 до Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 132,41 грн. -пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено здійснює перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 132,41 -пені, розрахунок якої є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню частково, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 939,70 грн. -збитків від інфляції, 9 105,08 грн. - 3% річних, 132,41 грн. -пені. В частині стягнення 209 173,21 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, в частині стягнення основного боргу за спожиту у спірний період теплову енергію у розмірі 30 000,00 грн., 1 989,65 грн. 3% річних та 7 035,16 грн. збитків від інфляції - необхідно відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської дезінфекційної станції (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 25; ідентифікаційний код 26267806) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, ідентифікаційний код 00131305) 14 393 (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто три) грн. 70 коп. - збитків від інфляції, 9 105 (дев'ять тисяч сто п'ять) грн. 08 коп. -3 % річних, 132 (сто тридцять дві) грн. 41 коп. -пені, 4 656 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 09 коп. - судового збору.

3. В частині стягнення 30 000 (тридцяти тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 989 (однієї тисячі дев'ятсот восьмидесяти дев'яти) грн. 65 коп. 3% річних та 7 035 (семи тисяч тридцяти п'яти) грн. 16 коп. збитків від інфляції -в позові відмовити.

4. В частині стягнення 209 173 (двохсот дев'яти тисяч ста сімдесяти трьох) грн. 21 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.12.

Суддя Т.М. Ващенко