Рішення

від 08.11.2012 по справі 28пн/5014/2300/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.12 Справа № 28пн/5014/2300/2012.

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Комунальної установи «Луганський академічний обласний театр ляльок», м. Луганськ

до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

про стягнення зайво сплачених коштів у сумі 9516 грн. 07 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гріцик Т.П., довіреність № 148 від 26.09.2012, головний бухгалтер;

від відповідача: Чернявська О.О., довіреність № 73-д від 23.07.2012, провідний юрисконсульт юридичного відділу; Рисістих І.А., довіреність № 4-д від 11.01.2012, начальник юридичного відділу.

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача:

- провести перерахунок послуг теплопостачання за договором на поставку теплової енергії № 96 від 01.10.2008 (зі змінами та доповненнями до нього) з позивачем згідно тарифів, передбачених для третьої групи споживачів -інші споживачі, за період з 01.01.2009 по 01.12.2011;

- в подальшому з початку опалювального сезону проводити нарахування послуг за договором № 96 від 01.10.2008 за поставку теплової енергії для позивача згідно тарифів, передбачених для третьої групи споживачів -інші споживачі;

- зайво сплачені позивачем кошти у розмірі 9516 грн. 07 коп. зарахувати позивачу в рахунок майбутніх платежів за договором на постачання теплової енергії № 96 від 01.10.2008.

Представник позивача «уточненою позовною заявою»від 02.10.2012 № 151, в якій він послався на ст. 22 ГПК України, просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 9516 грн. 07 коп. за договором № 96 від 01.10.2008 на постачання теплової енергії відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦК України.

Ця заява розцінена судом як заява про зміну предмету позову і була прийнята до розгляду.

Таким чином, судом розглянуті позовні вимоги про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів у сумі 9516 грн. 07 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з позовними вимогами позивача з тих підстав, що позивач не довів, що ним всупереч умов договору зайво сплачена відповідачу сума за отриману теплову енергію.

В судовому засіданні 01.11.2012 оголошено перерву у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України до 08.11.2012.

Рішення приймається у судовому засіданні 08.11.2012.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що сторонами у справі укладено договір на поставку теплової енергії № 96 від 01.10.2008, до якого були укладені додаткові угоди, в яких передбачені тарифи на теплову енергію як для бюджетних, так і для госпрозрахункових організацій.

Позивач вважає себе не бюджетною організацією, оскільки є самостійним господарюючим суб'єктом та отримує кошти з обласного бюджету у вигляді субсидії як одержувач. Тому, на думку позивача, відповідачем необґрунтовано застосовані до позивача тарифи для бюджетних організацій, внаслідок чого позивач зайво переплатив кошти за період з 01.01.2009 по 01.12.2011 у сумі 9516 грн. 07 коп.

Судом встановлено, що сторонами у справі укладено договір на поставку теплової енергії № 96 від 01.10.2008, за умовами якого постачальник (відповідач) згідно договору бере на себе зобов'язання подавати споживачу (позивач) теплову енергію необхідної якості та в необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової належності, а споживач зобов'язується сплатити отриману теплову енергію в повному обсязі по встановленим тарифам в строки, визначені даним договором.

Відповідно до п. 6.1 договору облік теплової енергії проводиться по приладу обліку.

У п. 6.3 договору передбачено, що при відсутності приладу обліку теплової енергії оплата проводиться по нормі споживання згідно чинним тарифам.

Згідно п. 7.2 договору споживач здійснює оплату за надані послуги по поставці теплової енергії в п'ятиденний строк з дня отримання рахунку.

За умовами п. 7.6 договору тариф на момент підписання договору для бюджету та госпрозрахунку складає: ЦО в опалювальний період: при наявності приладів за 1 Гкал відпущеної теплової енергії для ЦО -236,45 грн./місяць з ПДВ; за 1 кв.м. опалювальної площі -6,94 грн./місяць з ПДВ; плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісячно протягом року) за 100 Ккал/год. -2,14 грн./місяць з ПДВ.

Згідно п. 11.1 договору цей договір вступає в силу з 01.10.2008 та діє до 31.12.2009. За умовами п. 11.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово жодною із сторін.

Додатковою угодою від 15.10.2008 сторони узгодили вартість теплової енергії на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.10.2008 № 303, а саме, на опалення:

для бюджетних установ (з 15.10.2008): плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісячно протягом року) за 100 Ккал/год - 3,28 грн.; плата за спожиту теплову енергію при наявності приладів обліку теплової енергії (сплачується в опалюваний період) за Гкал- 260,47 грн., при відсутності приладу обліку -7,55 грн./кв.м.;

для госпрозрахункових організацій (з 15.10.2008): плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісячно протягом року) за 100 Ккал/год - 3,08 грн.; плата за спожиту теплову енергію при наявності приладів обліку теплової енергії (сплачується в опалюваний період) за Гкал- 244,60 грн., при відсутності приладів обліку -7,10 грн./кв.м.

Додатковою угодою від 31.12.2008 сторони визначили строк дії договору до 31.12.2009.

Додатковою угодою від 01.03.2009 сторони узгодили вартість теплової енергії на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.02.2009 № 51, а саме, на опалення:

для бюджетних установ (з 01.01.2009): плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісячно протягом року) за 100 Ккал/год - 2,80 грн.; плата за спожиту теплову енергію при наявності приладів обліку теплової енергії (сплачується в опалюваний період) за Гкал- 415,62 грн., при відсутності приладу обліку -12,05 грн./кв.м.;

для госпрозрахункових організацій (з 01.01.2009): плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісячно протягом року) за 100 Ккал/год - 2,64грн.; плата за спожиту теплову енергію при наявності приладів обліку теплової енергії (сплачується в опалюваний період) за Гкал- 414,11 грн., при відсутності приладів обліку -12,01 грн./кв.м.

Додатковими угодами від 31.12.2009, 01.01.2010, 28.01.2011, 20.09.2011 сторони продовжили строк дії договору відповідно до 31.12.2010, 31.03.2011, 31.12.2011, 31.12.2012.

Додатковими угодами від 01.06.2010, 01.08.2010 змінили розділ договору «Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити».

Додатковою угодою від 31.10.2011 сторони пункт 7.6 договору виклали в новій редакції, а саме двоставковий тариф на теплову енергію складає:

для бюджетних установ: плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісячно протягом року) за 100 Ккал/год - 2,80 грн.; плата за спожиту теплову енергію при наявності і відсутності приладів обліку теплової енергії сплачується в опалювальний період (умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію) за Гкал - 646,50 грн.;

для госпрозрахункових організацій: плата за одиницю приєднаного теплового навантаження сплачується щомісячно протягом року (умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію) за 100 Ккал/год - 2,64 грн.; плата за спожиту теплову енергію при наявності і відсутності приладів обліку теплової енергії сплачується в опалювальний період період (умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію) за Гкал - 646,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в період з січня 2009 року по листопад 2011 року пред'являв позивачу рахунки, в яких були зазначені тарифи, передбачені для бюджетних установ, які позивачем були сплачені в повному обсязі.

Актом ревізії фінансово-господарської діяльності в КУ «Луганський академічний обласний театр ляльок»№ 04-21/015 від 26.03.2012 (а.с. 44-47) було встановлено, що внаслідок оплати рахунків відповідача проведених в спірний період з 01.01.2009 по 01.12.2011, позивачем було зайво сплачено за рахунок дотації з обласного бюджету 9 516 грн. 07 коп.

За висновком Державної фінансової інспекції в Луганській області позивач - КУ «Луганський академічний обласний театр ляльок»не є бюджетною установою, яка повністю утримується за рахунок державного чи місцевого бюджетів.

Як зазначає позивач у позові, він не є бюджетною організацією, а у договорі та додаткових угодах до нього не визначений конкретний тариф на послуги з теплопостачання для позивача як для бюджетної організації, тому відповідачем за період з 01.01.2009 по 01.12.2011 за послуги з теплопостачання зайво пред'явлено до сплати суму у розмірі 9516 грн. 07 коп., а позивачем за рахунок дотації з обласного бюджету зайво сплачено суму у розмірі 9516 грн. 07 коп.

За таких підстав, посилаючись на приписи ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України (згідно заяви від 02.10.2012 № 151), позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зайво сплачених коштів у сумі 9516 грн. 07 коп.

Позивач визначив правову природу стягуваних коштів як збитки у вигляді зайво сплачених коштів.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 цієї ж статті Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи із зазначених норм права вбачається, що складовою збитків є наявність збитків, противоправна поведінка боржника, причинний зв'язок між противоправною поведінкою та збитками.

Суд також вважає, що в діях відповідача по застосуванню тарифу для позивача як для бюджетної організації відсутня вина, оскільки позивач при укладанні договору № 96 від 01.10.2008 надав лист № 28 від 21.03.2008 (а.с. 91), в якому зазначив, що підприємство діє на підставі Статуту, фінансування проводиться з державного бюджету, бюджетний рахунок 35433001003304.

Саме з такого рахунку позивач проводив оплату за одержаний теплоносій в розмірі, визначеному відповідачем відповідно до тарифу, встановленого для бюджетних організацій, і застування такого тарифу в спірному періоді позивач не оскаржував.

Тому судом оцінюються критично доводи позивача про те, що позивач не є бюджетною установою згідно п. 4.5 Статуту, оскільки цей пункт передбачає, що джерелами формування театру є майно, передане йому Луганською обласною радою; кошти обласного бюджету; капітальні вкладення і дотації з обласного бюджету; збори від продажу театральних квитків; надходження по договорах за виконання цільових соціально-творчих замовлень; благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; кошти, одержані від надання платних послуг, можуть бути спрямовані театром для здійснення його статутної діяльності, зміцнення матеріальної бази та соціальний захист працівників у встановленому порядку; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

З наведеного слідує, що отримані театром збори від продажу квитків, надходження від виконання цільових замовлень, благодійні внески та пожертвування, кошти від платних послуг можуть бути спрямовані тільки для здійснення його статутної діяльності, передбаченої р. 2 Статуту.

Так, згідно п. 2.1 Статуту театр (позивач) є установою, діяльність якої спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва, а за п. 2.2. Статуту метою основної діяльності театру є розвиток театрального мистецтва і театральної справи, формування потреб населення в театральному мистецтві. Основна діяльність театру не має на меті одержання прибутку.

Враховуючи Положення п. 3.5 Статуту про те, що театр зобов'язаний вести пошук додаткових джерел фінансування для забезпечення гарантованого законодавством України рівня соціального захисту працівників театру, та джерел поліпшення матеріальної бази самого театру, слід зробити висновок, що отримані театром позабюджетні кошти театр може спрямувати для поліпшення матеріальної бази театру та для забезпечення соціального захисту працівників театру, а у відношенні з відповідачем позивач не виступає як самостійний розпорядник своїх коштів для оплати комунальних послуг, оскільки саме ці послуги сплачуються тільки за рахунок бюджетних коштів.

Тому не приймаються до уваги і доводи позивача про те, що у договорі № 96 від 01.10.2008 та у додаткових угодах до нього відповідач чітко не визначив тариф, який застосовується до позивача.

Відносно позивача у спірний період повинен бути застосований тариф, встановлений для бюджетних організацій, саме розмір якого позивачем не оспорюється.

Зі змісту договору на поставку теплової енергії № 96 від 01.10.2008 вбачається, що позивач (споживач за договором) взяв на себе зобов'язання оплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі по встановленим тарифам, в строки, визначені даним договором.

На виконання зазначеного договору позивач здійснював розрахунки відповідно до п. 7.6 договору та додаткових угод до нього.

При цьому до позивача слід застосовувати тариф саме як для бюджетної організації з вищенаведених підстав.

Згідно поданого позивачем пояснення від 08.11.2012, довідки Головного фінансового управління Луганської обласної державної адміністрації від 04.01.2012 № 02/03-14/33 позивачем проводилась оплата відповідачу послуг з обласного бюджету у вигляді субсидій, одержувачем яких є позивач.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позивач не довів, що ним всупереч визначених умов договору зайво сплачена відповідачу сума за отриману теплову енергію та не довів порушення своїх інтересів щодо розрахунків за договором на теплопостачання, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Суд зауважує, що первісно заявленими вимогами позивача було зобов'язання відповідача виконати певні дії, тому вимога була немайнова. Після зміни предмету позову заявою № 151 від 02.10.2012 позовні вимоги є майновими (стягнення зайво сплачених коштів у сумі 9516 грн. 07 коп.).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір»ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За подання цього позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 1073 грн., тобто як за немайнову вимогу, в той час як за цим позовом з урахуванням заяви позивача № 151 від 02.10.2012 судовий збір повинен бути сплачений у сумі 1609 грн. 50 коп. За таких обставин, з позивача слід достягнути судовий збір у сумі 536 грн. 50 коп. в доход Державного бюджету України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Комунальної установи «Луганський академічний обласний театр ляльок»до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»про стягнення зайво сплачених коштів у сумі 9516 грн. 07 коп. відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Комунальної установи «Луганський академічний обласний театр ляльок» , м. Луганськ, вул. 16-я лінія, 7б, ідентифікаційний код 02225252, в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, МФО 804013, код отримувача 37991503, одержувач -УДКСУ у м. Луганську, банк -ГУ ДКСУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22030001, символ 206, судовий збір у сумі 536 грн. 50 коп., видати наказ Ленінській МДПІ у м. Луганську.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 13.11.2012.

Суддя І.В. Семендяєва